III. Поняття, ознаки та функції правових пільг

Сучасний стан правового регулювання характеризується підвищенням ролі правових пільг. Пільги в сучасному законодавстві визнаються найбільш поширеним універсальним засобом, що забезпечує вирівнювання правового статусу окремих груп населення та основним способом надання соціальної допомоги та підтримки.

Правова пільга – це правомірне полегшення становища певного суб‘єкта, що закріплюється нормативно та надає можливість найбільш повно задовольнити суб‘єктивні інтереси шляхом закріплення належних цьому суб‘єкту особливих прав, які є доповнюючими, або/чи звільнення суб‘єкта від певних обов‘язків.

Правова пільга – це самостійна правова категорія, що характеризується наступними ознаками:

§ забезпечує більш повне задоволення інтересів суб‘єктів чи полегшення умов їх життєдіяльності;

§ здійснює в межах суспільних інтересів з метою захисту соціальних прав певних суб‘єктів та забезпечення задоволення їх інтересів;

§ це виключення із загальних правил, відхилення від єдиних вимог нормативного характеру та спосіб юридичної диференціації. Чим досконалішим є право, тим диференційованіше воно регламентує певні питання діяльності суб‘єктів (приклад: пільги в сфері пенсійного забезпечення);

§ це елемент правового статусу особи, що забезпечує можливість доповнення основних прав і свобод суб‘єкта специфічними можливостями правового характеру;

§ це правомірне виключення із правил, що встановлено компетентними органами держави, має нормативний характер та є конкретизованими в актах індивідуального характеру. Серед системи нормативних актів правові пільги можуть встановлюватись лише на законодавчому рівні чи на рівні підзаконного регулювання;

§ основним призначенням пільг є забезпечення рівності різноманітних правових статусів та можливостей суб‘єктів в соціально неоднорідному суспільстві.

Самостійним різновидом пільг є привілеї. Вони характеризуються як спеціальні пільги для конкретних суб‘єктів (владних органів чи посадових осіб), що є необхідними для повного та якісного здійснення цими суб‘єктами покладених на них спеціальних обов‘язків.

Пільги	Привілеї
1. Покликані полегшити становище різноманітних суб‘єктів.	1. Зорієнтовані на політичну еліту суспільства.
2. Пільги поширюються на значне коло осіб і мають більш широку сферу застосування.	2. Являють собою виключення із виключень.
3. Характеризують спеціальний правовий статус та адресуються відповідним групам населення.	3. Встановлюються як в межах спеціального статусу (наприклад: дипломатів), так і в індивідуальному порядку.
4. Характеризується як особливий правовий засіб.	4. Характеризується як елемент такого засобу впли­ву як пільги.
5. Є засобом, що надає можливість позбутись певної фактичної нерівності суб‘єктів.	5. Є засобом забезпечення певних умов для реалізації особливого юридичного обов‘язку.

Наявність правових пільг є цілком правомірним, оскільки будь-яке суспільство, в межах якого функціонує владу, повинно забезпечувати особливі публічно-політичні функції, що зумовлює необхідність юридичного виокремлення осіб, які здійснюють важливі для функціонування суспільства обов‘язки. Основною метою пільг є узгодження інтересів особи, соціальних груп та держави, адже вони гармонізують ці інтереси та забезпечують розподіл соціальних благ. Як правило вони встановлюються для суб‘єктів, конкретні інтереси яких в межах загальних правил не можуть отримати необхідного забезпечення та охорони. Саме це і зумовлює особливості функцій правових пільг.

Функції правових пільг – це напрямки впливу нормативно закріплених пільг на процес правового регулювання.

1. Компенсаційна функція полягає у створенні хоч би приблизно рівних можливостей щодо функціонування суб‘єктів в соціально неоднорідному суспільстві. В процесі виконання цієї функції має форму особливого права, що доповнює вже наявні можливості з метою їх гарантування.

2. Стимулююча функція забезпечує можливість формування активних мотивів щодо участі у суспільно корисній діяльності та створення необхідних умов для задоволення власних інтересів особи (податкові пільги).

Сучасне законодавство та правове регулювання потребує підвищення ролі правових пільг, що може здійснюватись наступним шляхом:

1) вироблення на рівні держави цілеспрямованої політики щодо надання та реалізації пільг;

2) упорядкування вже існуючих пільг шляхом прийняття спеціального нормативного акта про правові пільги;

3) створення правових механізмів щодо неможливості використання пільг як засобу політичної боротьби та забезпечення популістських інтересів існуючої влади;

4) визначення доцільності існування системи пільг та ступеню їх ефективності;

5) систематизація законодавства, що регламентує сферу пільгового забезпечення та забезпечення обнародування нормативних актів, що встановлюють пільги для вищих посадових осіб держави;

6) науковий аналіз існуючої системи пільг з метою їх пристосування до об‘єктивних умов розвитку суспільства;

7) забезпечення правових пільг матеріальними та юридичними гарантіями, механізмами їх реалізації, контролем за їх здійсненням та відповідальністю осіб, що їх призначають.

Таким чином, правові пільги є необхідним засобом правового впливу в умовах відкритого демократичного суспільства. У авторитарному суспільстві правові пільги набирають характеру привілеїв, що забезпечують нерівність правового статусу суб‘єктів.

Дата добавления: 2015-08-18