Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень

Читайте также:
  1. III. Поняття, ознаки та функції правових пільг
  2. IV. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ ПРАВОПОРЯДКУ
  3. IV. Функції юридичної практики
  4. V. Структура та функції політичної системи суспільства
  5. Б) поняття, ознаки види колізійних норм.
  6. Бази даних міжнародних та іноземних правових актів

Правове заохочення – це форма добровільного схвалення добровільної поведінки, в результаті якої здійснюється винагорода суб’єкта шляхом встановлення для нього позитивних наслідків правомірної діяльності.

Правове заохочення є самостійним різновидом засобів правового впливу, що характеризується такими ознаками

1) Пов’язане з поведінкою суб’єкта, що відповідає інтересам суспільства. Цю поведінку, як правило, характеризують як корисну, що у свою чергу:

а) пов’язується з соціально активною діяльністю, що передбачає насамперед реалізацію юридичного обов’язку;

б) передбачає використання наданих суб’єкту прав в межах дозволеної діяльності, тобто без порушення прав інших суб’єктів;

в) характеризується як поведінка, що за існуючими стандартами перевищує встановлені вимоги;

г) це поведінка, що передбачає досягнення позитивного результату;

д) це поведінка, що визначає можливість застосування заохочень в залежності від ступеню заслуги суб’єкта.

2) Це поведінка, що передбачає добровільний вчинок, оскільки заохочення залежить від значення її наслідків.

3) Заохочення є формою винагороди з боку суспільства та держави, що закріплюється нормативним документом в диспозитивному порядку.

4) Схвалення є взаємовигідним як для держави, так і для суспільства, так і для самого суб’єкта, оскільки надає можливість узгодити різноманітні інтереси, тобто інтерес суспільства до правомірної поведінки, а також інтерес суб’єкта до безперешкожної реалізації прав та виконання обов’язків.

5) Це юридичний стимул, що має дієвий характер. Однак необхідно враховувати і те, що заохочення може виконувати і певну обмежуючу роль (наприклад, встановлення премії є стимулом до результативної праці та одночасно засобом обмеження протиправної поведінки).

Значення заохочень в процесі правового регулювання визначається їх функціями, тобто засобами впливу на поведінку суб’єктів:

13) функція соціального контролю – виявляється в координації певної діяльності суб’єктів та їх утриманні від протиправної діяльності;

14) комунікативна функція – характеризується наданням певної правової інформації чи відомостей, що надходять від суб’єкта управління до об’єкту, забезпечуючи їх взаємодію;

15) мотиваційна функція – надає можливість не лише добровільного виконання обов’язків, а і вчинення творчих дій, що перевищують звичайні вимоги та забезпечують активну діяльність у сфері права;

16) оціночна функція – забезпечує офіційну позитивну оцінку заслуженої поведінки суб’єкта, її публічне визнання та схвалення. Заохочення відображає ступінь нормативності діяльності суб’єкта для суспільства;

17) гарантуюча функція – створює позитивні умови для зміцнення суспільної дисципліни і порядку шляхом добровільної реалізації обов’язків;

18) розподільча функція – право, встановлюючи заохочення, визначає умови користування певними благами, що складають предмет суб’єктивного інтересу;

19) виховна функція – забезпечує можливість визначення моделі добросовісної поведінки, що спричиняє формування високого рівня правосвідомості та правової культури суб’єктів.

Найбільш обгрунтованим в юридиній літературі є питання щодо класифікації заохочень за шістма критеріями:

І. за предметом правового регулювання розрізняють:

Ø конституційні заохочення (державні нагороди);

Ø адміністративні заохочення (дострокове присвоєння звання);

Ø трудові заохочення (грамота, премія);

ІІ. за характером:

─ матеріальні заохочення, що мають грошовий чи матеріальний еквівалент;

─ процесуальні заохочення, що, як правило, не мають матеріального виразу;

ІІІ. за сферою реалізації:

· заохочення в сфері літератури;

· заохочення в сфері мистецтва;

· заохочення в сфері науки;

· заохочення в сфері техніки;

· заохочення в сфері державної служби тощо;

IV. за суб’єктами:

ü державні заохочення (урядові);

ü недержавні (мінуципальні);

V. за змістом:

¨ фінансові, що мають грошовий еквівалент;

¨ моральні, що задовільняють індивідуальні інтереси нематеріального характеру;

¨ організаційні, що забезпечують позачергове надання певних можливостей;

VI. за ієрархією:

o загальнодержавні;

o регіональні;

o локальні.

Таким чином, наявність різноманітних засобів правового впливу надає можливість узгодити поведінку суб’єктів з суспільним та державними інтересами, а також забезпечити необхідний порядок у суспільстві та процес правового регулювання в цілому.

 

 


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 166 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: VI. Поняття юридичного обов’язку | VII. Проблема класифікації прав | VIII. Гарантії прав та свобод людини і громадянина | І. Поняття та ознаки юридичної практики | ІІ. Структура юридичної практики | ІІІ. Види юридичної практики | IV. Функції юридичної практики | V. Шлях вдосконалення юридичної практики в Україні | І. Поняття та види правових стимулів | II. Правові обмеження |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
III. Поняття, ознаки та функції правових пільг| Тема 11: Правові колізії та способи їх подолання.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)