Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ознаки та завдання адміністративної юстиції

Читайте также:
  1. III. Поняття, ознаки та функції правових пільг
  2. IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень
  3. IV. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ ПРАВОПОРЯДКУ
  4. Аудиторне завдання
  5. Б) поняття, ознаки види колізійних норм.
  6. Бойового завдання
  7. Вивих. Ознаки вивиху. Перша допомога при вивихах.

Виділяють кілька спільних рис, що характеризують інститут адміністративної юстиції в цілому.

По-перше, для всіх систем адміністративної юстиції характерно віднесення до її відання спорів, що виникають у сфері адміністративного управління між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, і адміністративними органами - з іншого. Коло і зміст цих суперечок індивідуальні в кожному окремому національній системі права, однак загальним для всіх спорів є їх адміністративно-правовий характер. В одних системах встановлюється принцип, згідно з яким всі адміністративно-правові спори можуть розглядатися в органах адміністративної юстиції, а в інших до компетенції відповідних органів віднесені лише окремі категорії спорів. Одні системи допускають розгляд спорів тільки за індивідуальними адміністративних актів, інші допускають також і можливість заперечування законності нормативних правових актів. Однак, як би не розрізнялися між собою системи в окремих країнах, наявність спорів про адміністративне право характеризує адміністративну юстицію як спірну юрисдикцію по адміністративних справах.

По-друге, у всіх системах адміністративної юстиції як юрисдикційний орган використовується орган, спеціально створений і пристосований до вирішення правових спорів. В одних випадках цю роль грають зовсім не залежать від адміністрації загальні суди, що, крім адміністративних, можуть вирішувати і інші суперечки. В інших випадках юрисдикційна функції покладаються на спеціальні адміністративні суди, які організовуються поза системою адміністративних органів. Можливе використання як юрисдикційних органів спеціальних відомчих «квазісудові», які вирішують спори тільки в межах свого відомства. Створюються також певні комбінації судових і адміністративних органів.

По-третє, кожна система адміністративної юстиції припускає, що розгляд і вирішення адміністративних спорів відбувається з дотриманням судової процесуальної форми. Залежно від відповідної системи можуть застосовуватися цивільно-процесуальне, адміністративно-процесуальне або так звана «квазісудовий» форма.

Наведені ознаки адміністративної юстиції та її визначення дозволяють виділити три аспекти сутності даного правового явища: матеріальний, організаційний і формальний. [22; с.72]

Матеріальний аспект обумовлюється природою правового спору, в рішенні якого існує потреба. Адміністративно-правовий характер спору дозволяє розкрити такі елементи інституту адміністративної юстиції, як її предмет, завдання, суб'єктний склад правовідносин, з яких може виникати суперечка; межі повноважень органу адміністративної юстиції.

Предметом діяльності органу адміністративної юстиції є відносини державного управління в широкому сенсі (публічного управління). Під ним слід розуміти різновид соціального управління як цілеспрямований і організуючий вплив органів держави та інших уповноважених законом суб'єктів на всі сторони державного і суспільного життя відповідно до цілей державної політики. До кола суб'єктів публічного управління включаються не тільки органи виконавчої влади та їх посадові особи, а й посадові особи законодавчої влади, місцевого самоврядування а також посадові особи судової влади при виконанні ними адміністративних та інших позапроцесуальні функцій. Названі суб'єкти є носіями публічного інтересу, підставою якого є громадське благо.

Реалізуючи на практиці публічний інтерес, суб'єкт управління формує державну волю, волю іншого публічно-правового утворення (суб'єкта федерації, територіальної громади і т.п.) у формі правового рішення і направляє його в інший публічного управління або фізичним (юридичним) особам. Керуючий суб'єкт і керований об'єкт вступають у публічно-правове відношення, причому перший моделює поведінку керованого, а останній зобов'язаний дотримуватися адресованих йому приписів.

Суб'єкт публічного управління, що здійснює керуючий вплив, є обов'язковим учасником публічно-правових відносин і займає особливе правове становище. Він наділяється владними повноваженнями, що призводить нерівність сторін у правовідносинах і можливість примусового здійснення своїх вимог. Разом з тим носій владних повноважень позбавлений права діяти на підставі своєї вільної волі і власних інтересів. У публічно-правовому відношенні ключове значення має обов'язок суб'єкта управління виконати свої владні повноваження виключно для досягнення цілей суспільного і державного характеру, передбачених законом. Таким чином, дія адміністративної юстиції поширюється на сферу публічно-правових відносин, які відмінні за своєю матеріально-правовою природою від приватноправових відносин.

Завдання адміністративної юстиції повністю збігаються із загальними завданнями правосуддя як одного з видів державної влади - це розгляд і вирішення правового спору, захисту порушених суб'єктивних прав особистості, утвердження законності в держави. Безпосередньою завданням адміністративної юстиції як однієї з гілок правосуддя є вирішення публічно-правових спорів.

Специфіку публічно-правового (адміністративного) спору відображає не тільки його матеріально-правова природа, а й особливий суб'єктний склад. Обов'язковою учасником такого спору є суб'єкт публічного управління. Другою стороною в спорі може виступити фізична (юридична) особа або інший суб'єкт публічного управління.

Приватна особа не може нести відповідальність за акт, прийнятий публічною адміністрацією, а тому не може бути належним стороною в управлінському суперечці. Тому суперечки між громадянами чи організаціями, які не є суб'єктами публічного управління, не можуть бути віднесені до публічно-правових спорів. Виняток становлять випадки, коли приватній організації передані окремі владні повноваження для сприяння громадянам у реалізації своїх прав.

Специфіка публічно-правового спору також обумовлена ​​підставою його виникнення. Нею є порушення суб'єктом публічного управління прав, свобод та інтересів. Таке порушення може стати результатом дій, бездіяльності суб'єкта публічного управління або наслідком прийняття ним нормативного або індивідуального правового акта.

 


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 311 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Суть і особливості діагностичних програм | Діагностичні програми операційних систем | Діагностичні програми загального призначення | КОНТРОЛЬ СТАНУ ВАЖЛИВИХ АПАРАТНИХ СИСТЕМ | Програми для тестування | Вимоги безпеки під час обслуговування, ремонту та наладки ЕОМ | Висновки до першого розділу | Особливості організації навчально-виховного процесу в школі на зламі двох тисячоліть». | Зразок оголошення про педраду | РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Поняття адміністративної юстиції| Завдання адміністративного судочинства

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)