Поняття і суть безпосереднього народовладдя, основні форми та функції

Народовладдя означає приналежність усієї суспільної влади, в тому числі державної, народові, вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверенної волі в інтересах як всього суспільства, так і кожної людини й громадянина.

Безпосередня (пряма) демократія — це безпосередня участь громадян в управлінні справами суспільства і держави, безпосереднє здійснення державної влади в межах усієї країни або в межах окремої її частини [5, с.17].

Сучасна наука конституційного права характеризується існуванням широкого та вузького підходів до визначення форм безпосереднього народовладдя. Так, В.В. Комарова до форм безпосередньої демократії (народовладдя) відносить референдум, вибори, загальні збори населення, мітинги, походи демонстрації, пікетування, народну ініціативу, діяльність політичних партій, відкликання обраного народного представника. Аналогічні форми співвідносно до системи місцевого самоврядування, доповнюючи їх зверненнями громадян, виділяє Л.А. Нудненко. Розширює перелік форм безпосередньої демократії В.Ф. Погорілко, включивши у нього, крім вище перерахованих, ще й виявлення громадської думки, плебісцити, народні обговорення, а також такі виняткові, немирні форми, як революції, повстання, громадянські війни, національно — визвольні рухи та політичні страйки, протести, акції громадської непокори, голодування, пікетування тощо. В сучасній науці конституційного права існує також і вузький підхід до визначення форм безпосереднього народовладдя. Зокрема, представником цього підходу виступає В.Н. Руденко, який до них відносить референдум, народну правотворчу ініціативу, народне вето, загальні збори (сходи) громадян за місцем проживання, вибори, відкликання депутата або обраного народного представника, розпуск виборного органу влади. Даний підхід полягає у тому, що заперечується існування консультативних, дорадчих форм безпосереднього народовладдя або таких форм, що не тягнуть за собою як результат прийняття населенням обов’язкових публічно-владних рішень.

Існуванню таких різних підходів до визначення форм безпосереднього народовладдя багато в чому сприяла відсутність чітких критеріїв віднесення тих чи інших інститутів до форм безпосереднього народовладдя.

Основними формами прямої демократії за конституційним правом України є вибори та референдуми. Право брати участь у виборах і референдумах закріплене лише за громадянами України, які мають відповідний віковий ценз.

Форми безпосереднього волевиявлення можуть мати не лише обов'язковий характер (результати виборів, референдумів), але й дорадчий, консультативний характер (обговорення проектів законів, резолюції зборів, мітингів тощо) [6, с.19].

До системи прямого народовладдя включаються референдуми і вибори, як основні форми, а також народні обговорення, плебісцити, відкликання депутатів, загальні збори населення.

Форми безпосередньої демократії класифікуються за:

- результатами діяльності (або способом впливу на суспільні відносини) — на імперативні, консультативні, комплексні, правотворчі й ті, що не створюють норм права;

- механізмом діяльності — на прямо пов'язані з представницькою демократією, опосередковано пов’язані і не пов'язані з представницькою демократією (або відносно самостійні);

- правовими засадами — на діючі на підставі норм права і діючі на підставі традицій, звичаїв;

- територіальною ознакою — на національні (загальнодержавні і місцеві;

- суб'єктами — на всенародні та групові; індивідуальні [8, с.107].

Розрізняється застосування форм безпосередньої демократії в умовах:

- стабільного демократичного режиму;

- недемократичного режиму, що переживає кризу або переходить до демократичного режиму;

- недемократичного режиму.

Конституція України в ст. 69 визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосереднього народовладдя. Виходячи з даного положення, в Україні на конституційному рівні закріплено можливість існування необмеженого кола форм безпосереднього народовладдя. Кожна з форм безпосереднього народовладдя має свої загальносуспільні функції. В науці конституційного права функції форм безпосереднього народовладдя є мало дослідженими. Фундаментальною наукою дослідженні функції безпосередньої демократії взагалі, суспільні (соціальні) функції виборів та референдумів як окремих форм безпосереднього народовладдя.

При розгляді функцій форм безпосереднього народовладдя необхідно, перш за все, проаналізувати функції безпосереднього народовладдя в загальній системі демократії. У юридичній літературі є декілька підходів до класифікації функцій безпосереднього народовладдя [10, С.58].

Функції безпосереднього народовладдя можна розрізняти за суб’єктами, об’єктами, способами, засобами безпосереднього народовладдя. За суб’єктами, тобто учасниками безпосереднього народовладдя, до них відносять:

- функції народу;

- функції територіальних громад;

- функції політичних партій і громадських організацій;

- функції державних органів та органів місцевого самоврядування, які сприяють здійсненню безпосереднього народовладдя.

За об’єктами, тобто за сферами безпосереднього народовладдя, розрізняють:

- внутрішні функції (політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, ідеологічну), екологічну);

- зовнішні функції (зовнішньоекономічну, зовнішньополітичну, гуманітарну, оборонну).

За способами здійснення безпосереднього народовладдя виділяють: установчу; законодавчу; контрольну; охоронну.

За засобами здійснення безпосереднього народовладдя: інформаційну; територіальну; фінансову; матеріально-технічну та охоронну.

Кожна з наведених класифікацій стосується певних аспектів здійснення безпосереднього народовладдя. Однак щодо предмета даного дослідження, то нас насамперед цікавить класифікація функцій за способами здійснення народовладдя. На нашу думку, цей запропонований перелік необхідно доповнити консультативною функцією, а стосовно законодавчої функції, то її потрібно розуміти в широкому значенні, тобто як правотворчу функцію [15, С.17].

Дещо по-іншому підходить до виділення функцій народовладдя (в тому числі, і безпосереднього) Л. М. Шипілов. За змістом він виділяє такі функції народовладдя, як установчу, уповноваження, контрольну та державно-організаційну. Можна не погодитися з таким розумінням функцій, оскільки у даному випадку автор заперечує існування правотворчої функції безпосереднього народовладдя, а розподіляє її між установчою та державно-організуючою функціями. Також автор не виділяє охоронної та консультативної функцій, які відіграють важливу роль у здійсненні безпосереднього народовладдя [23, С.13].

Отже, форми безпосереднього народовладдя здійснюють свій вплив на суспільне життя, реалізуються через систему функцій (установчу, правотворчу, контрольну, охоронну та консультативну), в яких відображається їх соціальна цінність, призначення. Кожна з форм безпосереднього народовладдя виконує не лише одну, їй притаманну функцію, а може виконувати декілька (зокрема, референдум, загальні збори громадян, звернення громадян тощо). Вся система функцій форм безпосереднього народовладдя потребує глибшого наукового дослідження, зокрема охоронна функція.

Дата добавления: 2015-08-18