Принцип дії та конструктивні схеми вібраційних млинів.

Вібраційний млин (рис. 3.18) виконаний у вигляді камери (або декількох камер), якій передається вібрація з прискоренням, що суттєво перевищує прискорення вільного падіння. Камера заповнена оброблюваним матеріалом і за необхідності подрібнюючими тілами (кулями, циліндрами, стержнями, трубами тощо), а також рідким або газовим середовищем. У точках контакту співударних часток виникають високі механічні напруження, під дією яких відбувається руйнування матеріалу.

Рис. 3.18. Принципова схема вібраційного млина:

1 – камера; 2 – завантаження; 3 – відцентровий віброзбудник; 4 – пружна опора; 5 – рама

На рис. 3.19 наведені основні конструктивні схеми сучасних промислових вібраційних млинів. Це однокорпусні конструкції (рис. 3.19, а, б), що приводяться в рух відцентровими віброзбудниками, і двохкорпусні (рис. 3.19,в), що приводяться в рух ексцентриковими віброзбудниками. На кожному корпусі може бути розташовано декілька камер (рис. 3.19, б, в).

Основною перевагою однокорпусних млинів є відносна простота конструкції в поєднанні з досить високими граничними параметрами (максимальна потужність машини може досягати 2–5 МВт, максимальний радіус траєкторії коливань – 10 мм). До недоліків слід віднести значні динамічні навантаження на фундамент, залежність траєкторії руху камери від маси завантаження, високу окружну швидкість дебалансів.

Рис. 3.19. Конструктивні схеми

вібраційних млинів

Перевагами двокорпусних млинів є великий радіус траєкторії коливань (до 100 мм), значно менші порівняно з однокорпусними навантаження на фундамент. У машинах цієї схеми можуть бути досягнуті потужності порядку 10 МВт і вищі.

Більшість промислових млинів виконана за однокорпусною схемою з однією або декількома камерами.

Дата добавления: 2015-08-18