Класифікація й особливості процесів самоподрібнення.

Суть процесу самоподрібнення полягає в тому, що крупні шматки руди в млині, подрібнюючись самі, у той же час подрібнюють дрібніші шматки. Крупні шматки при цьому виконують роль дробильного середовища, а дрібні – подрібнюваного матеріалу.

Розрізняють:

– рудне самоподрібнення; роздроблена руда крупністю 300–0 мм після першої стадії дроблення надходить у млини самоподрібнення. Барабани млинів самоподрібнення роблять великого діаметра (до 12 м) і часто короткими (D:L = 3:1). Як показала практика, це співвідношення необов'язкове, інколи млини роблять довшими – з відношенням D:L = 1,2:1 і D:L = 2:1;

– рудне напівсамоподрібнення, що відрізняється від рудного самоподрібнення додаванням у млин сталевих куль великого діаметру (100–125 мм) у кількості 6–10 % об'єму млина. Кулі додають при нестачі крупних шматків у роздробленій руді, а також для збільшення продуктивності млина;

– рудногалькове подрібнення; руда крупністю 6–0 мм або дрібніша, отримана в результаті рудного самоподрібнення, напівсамоподрібнення або подрібнення в стержневому млині, подрібнюється в рудногалькових млинах, за конструкцією схожих на кульові млини з решіткою. Рудна галька (100–40 мм; 75–30 мм), використовувана як дроблячі тіла, відбирається в процесі дроблення після другої стадії дроблення руди або виділяється при рудному самоподрібненні.

З метою виключення витрати сталевих куль можливе первинне рудногалькове подрібнення, при якому перед подрібненням руда дробиться за звичайними схемами (у III стадії) до крупності 25–0 мм або дрібніше й потім подрібнюється в млинах з решіткою крупними шматками руди 300–100 мм або 200–75 мм (рудною галькою), виділеними після I стадії дроблення. На збагачувальних фабриках, що знов будуються, первинне рудногалькове подрібнення не вживається.

Порівняно з подрібненням у кульових і стержневих млинах самоподрібнення має наступні переваги:

– у млини самоподрібнення можна подавати руду крупністю 300–0 мм після I стадії дроблення. Таким чином, при рудному самоподрібненні виключаються стадії середнього та дрібного дроблення;

– досягається економія у витраті сталі, оскільки не застосовуються кулі;

– зменшується зайве подрібнення руди завдяки розлому шматків переважно за міжзерновими контактами;

– у деяких випадках покращуються технологічні показники подальшого збагачення.

Питома продуктивність млинів самоподрібнення нижча, ніж у кульових і стержневих млинів, а витрати енергії вище в 1,3–1,4 рази порівняно з витратами енергії при роботі за звичайними схемами дроблення та подрібнення сталевим середовищем.

Витрата футерування в млинах самоподрібнення вища, ніж у звичайних кульових і стержневих млинах.

Процес самоподрібнення не універсальний, тобто його не можна без попередніх досліджень рекомендувати для всіх матеріалів і руд. Найбільш підходять для самоподрібнення крихкі руди зернистого складу. Для вибору процесу рудопідготовки шляхом самоподрібнення необхідно провести відповідні напівпромислові, а краще промислові дослідження.

Основною особливістю рудного самоподрібнення, що відрізняє цей процес від подрібнення в млинах зі сталевим середовищем, є накопичення в млині шматків критичного розміру, тобто шматків розмірами від 25 до 75 мм, які дуже малі, аби дробити інші шматки та дуже великі й міцні для того, щоби бути роздробленими крупними шматками. Для боротьби з накопиченням критичних шматків у млині рудного самоподрібнення доводиться вживати спеціальні заходи, які ускладнюють роботу фабрики.

Дата добавления: 2015-08-18