Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Дещо про умови виразності мовлення

Читайте также:
  1. А тут і Янка підвернулася – наче на замовлення
  2. Актуальність формування культури мовлення фахівців
  3. Базисні умови поставок
  4. ВИЗНАЧЕННЯ ЗБИТКІВ, ПОРЯДОК ТА УМОВИ СПЛАТИ СТРАХОВИХ ВІДШКОДУВАНЬ
  5. Виконання доведених завдань державного замовлення щодо виробництва телерадіопрограм.
  6. Вимоги до усного ділового мовлення
  7. Виникнення, головні етапи розвитку та засоби художньої виразності мистецтва кінематографу.

 

Будь-який текст виконує одночасно дві функції: несе інфор­мацію про ресурси мови як засоби естетичного впливу і чинить цей вплив за допомогою наявних засобів. Насамперед, цьому впли­вові підлягає сам автор тексту (і як його творець, і як його перший слухач), адже кожній фразі вголос передує фраза «про себе», хай і дещо лаконічніша, економніша, а вже потім — співбесідник ав­тора, який читає його текст для себе, і той, для кого текст зачитує­ться вголос. Для досягнення однієї мети необхідне однакове, одно­стайне (синхронне) застосування одних і тих же засобів. А звідси вимога до виразного читання: збереження ідеї тексту, авторського задуму: читач повинен бути «не слів ловець, а розуму шукач». Якщо в тексті, що його читають, домінує думка, вона робить його переконливим і виразним.

Л. Толстой писав: «Виразити словами те, що розумієш, так, щоб інші зрозуміли тебе, як ти сам, справа найбільш важка».

Необхідно досягнути три мети висловлюван­ня: інформування, переконання, спонукання. А звідси вимога: чи­тати треба так, щоб домогтися зворотного зв'язку зі слухачем, який стане активним (розумово, психологічно, емоційно) учасни­ком процесу говоріння. Тобто слухання і говоріння впродовж читання повинні бути взаємопов'язаними, так само, як і в процесі іншого усного спілкування.

Виконання першої «заповіді» усного слова — «той, хто гово­рить, повинен спілкуватися з тими, хто слухає» — набуває в про­цесі виразного читання особливого відтінку: якщо текст читається, спілкування дещо послаблюється, адже в ньому не беруть участі очі, міміка, жести сковані, невиразні (працює голос, інтонація, вну­трішнє «бачення» ситуації спілкування); коли ж текст виголошує­ться напам'ять, то ефективність спілкування зростає, бо спогля­дання аудиторії, точніше, перебування її в полі зору, зумовлює зміну окремих параметрів виконання (не пов'язаних з характером твору) залежно від реакції слухачів (напр., читати можна тихіше чи голосніше, більший обсяг тексту чи менший, нагнітати емоційність чи тримати її в межах, які передбачають самовключення слухача, та ін.).

Принци­пова вимога до виразного читання — контакт з аудиторією (слу­хачем) з метою активізації сприймання почутого нею. Контакт, зрозуміло, починається з подолання психологічного бар'єра між читачем і слухачем. Висота й щільність цього бар'єра залежить від багатьох факторів:

1) Внутрішньої невпевненості читця у тому, яким буде прочи­тання. Ця невпевненість легко долається старанною психологічною підготовкою до виконання тексту вголос, натренованістю читця взагалі і на даному тексті зокрема.

2) Природної настороженості слухачів (аудиторії). Чи скаже мовець щось нове? А що саме буде цікаво? Чи знадобиться нам повідомлюване?

3) Від особливостей психології аудиторії, що залежить від віку слухачів, характеру їх мислительної діяльності, рівня знань, етич­ного рівня тощо. Не підготовлена по­переднім досвідом до такої роботи аудиторія не швидко дозволить подолати бар'єр.

4) Вікового бар'єра (якщо такий є) між читцем і аудиторією: коли серед слухачів є бодай одна особа відчутної з читцем різниці у вікові, характер ви­конання тексту набуває нового відтінку — він «запрограмовується» на ефект новизни і ефект авторитетної оцінки. Тут повинен вклю­чатися педагогічний прийом взаємодії інтересів та співучасті. Щодо читання поза класом у так званій масовій аудиторії (це стосується і будь-якого усного виступу), то тут виразне читання виступає як вид мистецтва (як і красномовство), і функції його дещо інші.

5) Рівня знайомства читця і слухача. Звичайно, психологічний бар'єр тривкіший, коли читець і слухач не знайомі чи мало знайомі. У «добрих знайомих» цей бар'єр долається з першого обміну по­глядами, з перших звукових акордів, правда, у цьому випадку зменшується діапазон реалізації ефекту новизни. Отже, ще одна вимога до виразного читання: ефективне і швидке подолання пси­хологічного бар'єра між читцем і слухачем, так само, як і між будь-яким мовцем та його співбесідником, хоч в останньому випадку процес говоріння цілком підвладний мовцеві, процес спілкування — мовцеві та співбесідникові, тобто він не регламентується готовим текстом.

6) Кількості слухачів — при малій їх кількості психологічний бар'єр слабшає.

І, нарешті, серед вимог щодо виразного читання назвемо пра­вильний вибір тону, такту виконання тексту (саме виконання його, бо текст має свій, задуманий автором тон, який необхідно переда­ти слухачеві).

Цілком справедливо зауважує Ф. Кім: «Такт і добрий тон — це повага до аудиторії, уважне ставлення до її запитів». А такт, тон залежать і від мовних, і від позамовних факторів: етики читача, його щирості, безпосередності, невимушеності та ін. Текст, зміст мовлення не можна нав'язувати слухачеві, менторський тон недо­пустимий (це стосується позитивного і негативного змісту думки), не можна й «підлаштовуватися» під настрій аудиторії, догоджати її смакам, наближатися до її рівня.

Цицерон навчав, що «найкращий оратор той, який своїм словом і навчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне вражен­ня. Навчати — обов'язок оратора, давати насолоду — честь, що ви­являється слухачеві, а справляти сильне враження необхідно». Усе це стосується і людини, яка читає вголос авторський текст, з однією лише умовою: у виразному читанні успіх належить двом: авторові і виконавцеві його тексту. Основою як мовлення, так і читання завжди є думка і почуття. І не суттєво, що оформляється звуковим мовленням: висловлюються власні думки і переживання, чи виразно читається художній твір, тобто передаються чужі думки. Безсумнівно одне — і в першому, і в другому випадку повинна бути присутня правда, натуральна істина чи «художньо виточена фігура правди». Абстрактної істини немає, істина завжди конкретна. От­же, й у виразному читанні активно працюють закони діалектичної логіки: «Щоб справді знати предмет, треба охопити, вивчити всі його сторони, всі зв'язки і «опосереднення». Ми ніколи не досяг­немо цього повністю, але вимога всебічності убезпечить нас від помилок і від омертвіння»; «...Вся людська практика повинна ввійти в повне «визначення» предмета і як критерій істини, і як практич­ний показник зв'язку предмета з тим, що потрібне людині».

Лектору та чи­тцю радимо прислухатись до настанов А. Ф. Коні:

1. Коли йдеш в аудиторію, одягнутися слід просто і пристойно. В одязі не повинно бути нічого вишуканого і крикливого: психо­логічна дія на слухачів починається до моменту мовлення — з по­яви перед аудиторією.

2. Говорити слід голосно, ясно, чітко, немонотонно, по можли­вості виразно й просто. У тоні повинна вчуватися впевненість, пе­реконаність, сила. Не потрібно повчального тону: нетактовного — для дорослих, нудного — для молоді.

3. Мовлення не треба вести «одним махом»; воно має бути жи­вим словом. Тон мовлення слід змінювати — підвищувати і знижу­вати його залежно від змісту і значення конкретної фрази, адже тон завжди виділяє. Не можна забувати про паузи між окремими частинами усного мовлення (вони — як абзац у писемному мов­ленні).

4. Мовлення ефективно оживлюють жести, але користуватися ними слід обережно: жести повинні відповідати змістові і значен­ню даної фрази або окремого слова, мусять діяти одностайно з тоном, тільки тоді вони посилюють мовлення. Слід остерігатися частих, одноманітних, метушливих, різких рухів рук — це набридає і дратує.

5. Мовець не повинен «прикипати» поглядом до якоїсь однієї точки (напр., до відкритих, допитливих очей одного учня або стіни, в яку впирається погляд понад головами учнів) — це призведе до втрати контакту з аудиторією, контролю над її настроєністю на тему тощо.

6. Мовець повинен мати витримку, воло­діти собою в будь-якій несприятливій обстановці. Але якщо лек­торові радять не реагувати на відволікаючі причини (шепіт, скрипіння стільців та ін.), а продовжувати робити свою справу, то-вчитель повинен домогтися тиші до початку розмови.

7. У мовленні недопустимий шаблон, штампи особливо небез­печні на початку і наприкінці тексту.

8. Простота і ясність викладу — найвищі його якості.

9. Щоб досягти мети, добитися успіху, потрібно: а) завоювати увагу, «зачепити» її; б) утримати увагу до кінця комунікативної ситуації. Цьому сприяє лаконізм, добрий темп мовлення, короткі свіжі відступи, обрамлення тексту та ін.

10. Якщо не вистачає власної «глибокої думки», можна скорис­татися «мудрістю мудрих», зберігаючи при цьому міру, щоб не втратити свого лиця між Лєрмонтовими, Толстими, Діккенсами».

І, нарешті, слід мати твердий намір щодо того, яким мовцем бути: якого можна слухати, якого можна не слухати чи якого не можна не слухати. Останнє, звичайно, найкраще. Але для цього замало мати природні здібності — треба долучити систематичну, цілеспрямовану й облюбовану працю.

 


Поради для мовця

Як подолати несміливість

 

Для того щоб позбутися нерішучості, несміливості, ви­користовуйте кожну нагоду, щоб потренуватися у мовленні. Спочатку викладіть свою розповідь удома, в колі близьких друзів. А коли набудете впевненості, повторіть спробу в товаристві малознайомих людей.

Перед тим, як говорити, подумайте, про що ви хочете сказати і як це можна висловити якнайстисліше, найви­разніше.

Говоріть не поспішаючи, дотримуйтесь пауз! Стежте за порядком викладу думок.

 

v ...Будьте сміливими! Горе тому, в кого немає сміливості зустріча­тися віч-на-віч з аудиторією, яка часто тим грізніша, коли вона спокій­на й мовчазна! (М. Ажам).

 


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 102 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Вимоги до усного ділового мовлення | Вимоги до лексики | Найважливіші правила наголошування | Вплив написання | Мова публічного виступу | Якості промовця | Проблеми етики | Вимоги до мови оратора | Невербальні елементи передачі інформації | Темп мовлення |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Виразність як ознака культури мовлення| Як критикувати, не ображаючи

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)