Читайте также:
|
|
Зробимо короткий огляд того, що в мові публічних виступів є неприйнятним.
Бідність словника — одна з найпоширеніших вад публічного мовлення. Людина може говорити багато й довго, говорити про різні речі, але увесь час послуговуватися тими самими словами й словосполученнями. При цьому значення їх увесь час начебто «розмивається», втрачає смислові межі, оскільки цими словами намагаються передати досить неоднакові поняття.
Коли людина свідома такої риси свого словника, вона заздалегідь, працюючи над текстом виступу, уточнює окремі місця, заміняючи повторювані слова їх синонімічними відповідниками, найбільш придатними в цьому тексті (наприклад: дефект — це негативна риса характеру, помилка в розрахунках, прорахунок у плануванні, хиба в поведінці, вада мовлення тощо).
Люди, чутливі до мови, твердять, що в мові немає синонімів, що є лише точне або неточне слово, що кожне слово хороше на своєму місці й у хорошій промові, як у хорошій пісні, не можна безкарно заміняти одні слова іншими. Для того, щоб вважати, що в мові взагалі немає взаємозамінюваних слів, потрібен такий високий рівень мовної культури, до якого може піднятися, на жаль, дуже незначна кількість мовців. Для абсолютної більшості їх проблема вибору найточнішого в даній ситуації слова з ряду близькозначних — це і є проблема постійної роботи над своєю мовою. Особливо гострою стає ця проблема тоді, коли вибір обмежений традиціями і вимогами стилю мовлення. Так, у межах ділового стилю діє вимога вибирати лише серед нейтральних, міжстильових, емоційно не забарвлених слів, а не завжди таке слово (особливо при непідготовленому мовленні) легко і швидко приходить на пам'ять. Повторення ж того самого слова і створює у слухачів враження бідності мови виступаючого.
Подані нижче слова в усному мовленні часто вживаються в надто широкому, загальному, поточному значенні — як універсальні слова. Адже в кожному конкретному випадку якесь із наведених поряд слів буде точнішим, доцільнішим:
авторитет - повага, пошана, престиж, вага;
аргумент - доказ, підстава, обґрунтування; мотив;
гіпотеза - припущення, здогад, передбачення, домисел; задум; думка, ідея;
екстрений - негайний, спішний, терміновий, надзвичайний, невідкладний;
ідентичний - тотожний, рівнозначний; однаковий, однотипний, одноплановий, однорідний;
основний - головний, найважливіший, найактуальніший, першорядний, першочерговий;
період - етап, проміжок часу; епоха, ера, вік; час, пора.
Із точки зору логіки повторення того самого слова чи словосполучення створює надлишковість, багатослів'я; повторення нічого не додає до вже висловленої думки, свідчить про бідність виражальних засобів. Проте з точки зору психологічної повтори необхідні. Багатство можливостей мови дозволяє повторювати думку, не повторюючи форм вираження (щоб уникнути одноманітності). При публічних виступах такі повтори — річ необхідна.
Убогість словника виявляється й у тому, що людина не знає фразеологічних запасів мови, не вміє ними користуватися, а якщо й вставляє у свою промову прислів'я або приказку, то робить це штучно (нещасливе прислів'я почуває себе страшенно незатишно серед сухих і холодних канцелярських слів).
На жаль, не всі знають значення, походження й прийоми вживання навіть найпоширеніших крилатих слів (колесо історії, наріжний камінь, провідна нитка, тернистий шлях, титанічна боротьба, берегти як зіницю ока, вогнем і мечем та багато інших).
Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 94 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Вплив написання | | | Якості промовця |