Екзаменаційний білет № 17

1. Патристика. Вчення Августина Аврелія.

2. Загальна характеристика екзистенціалізму.

1.Патристика

- перші спроби систематизації в області теології

- філософське вирішення питань про єдиного бога і бога як трійцю

- про місце і роль Христа

- божественне творення

- свобода волі тощо

Перехід від партист до Схоластики - Северин Боецій

- Августин Аврелій (гіппонський)

"Монологи", "сповідь", "про християнське вчення", "про град божий"

Вчення Августина:

- трійця

- проблема пізнання

- про людську особистість

- проблема творення

Поштовхом філософування - безперервний і пристрасний діалог між людиною та творінням і її творцем.

Бог

-Бог як єдність, як єдина вічна істинна сутність; як велич і бог як трійця

Трійця; бог-отець, бог-син, бог-святий дух

"Сутність" і "іпостась"

Сутність - позначення божественного у трійці. (У трійці сутність одна - бог)

"Особистість" як принцип буття, а не в якості факту простого існування

"Абсолютна особистість" - дійсна божественна сутність, в якій три іпостасі постають як три Лиця.

Три іпостасі характеризується як:

Пам'ять (бог-отець)

Інтелект (бог-син)

Воля (бог- святий дух)

На відміну від звичайної людської особистості на божественному рівні вони Лиця, або іпостасі, які цілком рівноправні і лише зображують гармонійність єдності

Проблема пізнання співвідношення розуму й віри:

- християнин у якості шляху пізнання має обирати шлях віри

- віра як різновид мислиннєвого стану, що не заперечує науку й інтелект

- віра стимулює розум

- віра - реальний міст між богом і людиною

- пізнання - процес, що прагне істини

- вища істина - бог

- віра є умовою відкритості бога людині

- пізнання бога людиною зберігається із самопізнанням

Про людську особистість

- до бога підноситься вся "внутрішня" людина

- отримання істини є актом не тільки інтелектуальним, а й моральним

- бог і власна душа - це головна мета умоспоглядання.

Проблема творення

- хто творить? - трійця

- те, що причетне до вічності - світ духовний, "небо небес"

- творення того, що знає початок і кінець (те, що підвладне часу)

Що є час?

"Сучасне минулого" є пам'ять;

"Сучасне сучасного" є інтуїція;

"Сучасне майбутнього" - передчуття. - всі ці стани відкриваються розумовому погляду, а синтезує їх у собі душа. Чим вимірюється час? – увагою. "Увагою людина переводить мить у тривалість, розгортаючи мить у час"

2. Загальна характеристика екзистенціалізму:

Екзистенціалі́зм або філософія існування (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування) — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

Течія в філософії, що сформувалася в Європі у XIX —XX ст. Першими до екзистенціалізму у своїх працях звернулись данський філософ Серен К'єркегор та німецький філософ Фрідріх Ніцше. У XX ст. екзистенціалізм розвивався в працях німецьких (Мартін Гайдеґґер, Карл Ясперс) та французьких (Габріель-Оноре Марсель, Альбер Камю, Жан-Поль Сартр) філософів та письменників.

Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.

Визначальні риси екзистенціалізму:

· на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;

· особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;

· поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;

· вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;

· існування людини тлумачиться як драма свободи;

· найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.

Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.

Екзистенціалізм також розглядають і в ширшому значенні: як умонастрій з притаманними йому спільними світоглядними мотивами. Ним переймається значна частина філософів та письменників XX ст., зокрема, французи Андре Жид, Альбер Камю, Андре Мальро, Жан Ануй, Жан-Поль Сартр, Борис Віан, англійці В. Ґолдінґ, А. Мердок, Дж. Фаулз, німціГ. Е. Носсак, Альфред Дьоблін, американці Н. Мейлер, Дж. Болдуїн, іспанець Мігель де Унамуно, італієць Діно Буццаті, японець Кобо Абе. Характерні для екзистенціалізму умонастрої та мотиви спостерігаються також у творчості Ф. Достоєвського, Ф. Кафки, Р.-М. Рільке, Т. С. Еліота, Р. Музіля та ін.

Дата добавления: 2015-08-18