Екзаменаційний білет № 4

1. Особливості філософії Стародавньої Індії, основні філософські школи.

2. Емпіризм Ф.Бекона: вчення про «ідоли», три шляхи пізнання.

1. Майя («серпанкове покривало Майї») – загадковій процес, ілюзія примарності, реальності, котра лише видається реальністю, що породжує і підтримує вселенський лад і в такий спосіб здійснює «безкінечний рух» колеса існування.

Йога – спеціальний термін для позначення психотехніки; інакше її прирівнюють до медитативної практики звільнення.

Медитація (лат. Meditato) – роздуми.

Нірвана (мокша, мукті, кайвалья) – різні терміни в різних філософських школах означають одне й те саме – звільнення.

Школи індійської філософії:

Ø Ортодоксальні школи (ортодоксальні даршани, астика) – це ті школи індійської філософії,які визначають веди священними книгами і беруть їх за основу.

Ø Неортодоксальні школи (неортодоксальні даршани, настика) - це ті школи індійської філософії, котрі не визнають веди священними й за основу беруть інші джерела: буддизм, джайнізм.

2. Френсіс Бекон (1561-1626)

"Новий органон", "велике відтворення наук", "нова Атлантида"

Вчення про "ідоли" людського розуму; три шляхи пізнання; емпірист; метод індукції

Вчення про "ідоли" (примари) людського розуму

- примари роду: вони властиві людській природі, оскільки розум і наші органи відчуття осягають дійсність тільки за людськими мірками. Розум - це викривавлене дзеркало, схильне до змішування властивої природи з природою речей, а отже до спотворення її

- примари печери: вони є в самому індивіді й постають із його здібностей, виховання, звичок, схильностей

- примари площі: сама мова призводить нас до помилок, пов'язаних із хибним приписуванням значень. Слова займають місце речей. Звідси виникають нескінченні суперечки про слова та імена

- це помилки, що передаються разом із вченням філософських шкіл шляхом застосування неправельних методів доведення і спростування доказів та необґрунтованої побудови теорій. Натомість правильним методом досягнення істинного пізнання й усунення примар є індукція.

Три шляхи пізнання:

"Шлях павука" - виведення істини із теоретичної умоглядної свідомості, шлях поспішного, необґрунтованого піднесення від первинних фактів до "найзагальніших аксіом", а потім виведення із них знання, що вже не має такого загального характеру.

"Шлях мурахи" - це шлях, яким рухалися прибічники накопичення виключно відччуттєво-дослідного матеріалу. Вони не спроможні вийти за межі власного емпіричного матеріалу та побачити власну галузь у системі наук.

"Шлях бджоли" - є дійсно науковим. Піднесення від відчуттєвого досвіду до теоретичних аксіом (середніх аксіом) є станом неперервним. Цей шлях нагадує виробництво меду (теорії) з нектару та пилку (відчуттєво-досвідного матеріалу).

Дата добавления: 2015-08-18