Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Внутрішня і зовнішня політика І. Виговського.

Читайте также:
  1. ВНУТРІШНЯ БАЛІСТИКА
  2. Внутрішня сегментарна звітність організації.
  3. Внутрішня та зовнішня політика Іоанна Безземельного. «Велика хартія вольностей».
  4. Газета “Зоря Галицька” та її роль у висвітленні діяльності Головної Руської Ради. Редакційна політика газети, причини занепаду видання.
  5. Гетьман І. Мазепа, його внутрішня та зовнішня політика.
  6. Журнал “Зоря”: історія заснування, редакторська політика. Роль Івана Франка у розвитку журналу “Зоря”.

Внутрішня політика Івана Виговського:

Своєю внутрішньою політикою Іван Виговський прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки та української покозаченої шляхти. Внутрішня політика І. Виговського ігнорувала інтереси селянства й міщан, рядового козацтва, запорожців: гетьман спробував відновити шляхетське землеволодіння на Лівобережжі, поширив на козацтво практику оренд і збільшення поборів, змістив кошового на Січі.

Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Загальне незадоволення такими діями влади з березня 1658 р. переросло у масовий рух суспільних низів, що набув виразних рис анархії і громадянської війни. Десятки тисяч селян, міщан, козацької сіроми громили й грабували маєтки шляхти й старшини, вбивали їх власників, орендарів, урядовців, а сам гетьман був “у всіх у ненависті”. Зростанням внутрішнього напруження скористалися полтавський полковник Мартин Пушкар, який сам прагнув гетьманської булави, та запорозький отаман Яків Барабаш.

Заклики гетьмана покласти край громадянській війні не діяли, тож Виговський мусив ужити рішучих заходів. Не маючи опори в українському суспільстві, І.Виговський заручився підтримкою Криму і звернувся до московського царя з проханням допомогти “тих бунтівників і свавільників приборкати”. У травні 1658 р. гетьманське військо розбило під Полтавою загони заколотників. Пушкар загинув у бою, а Барабаша взяли в полон і стратили.

Після придушення заколоту московський уряд відверто втручався в українські справи, надаючи противникам гетьмана матеріальну підтримку.

У внутрішній політиці І.Виговський спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти, ігноруючи давні принципи соціальної організації України, засновані на традиціях козацтва. Серйозні зміни вніс він і у зовнішню політику.

Зовнішня політика Івана Виговського

У зовнішньополітичній діяльності новообраний гетьман прагнув продовжувати політику Богдана Хмельницького, спрямовану на досягнення цілковитої незалежності Української держави та зміцнення її міжнародного авторитету.

Уже на Генеральну козацьку раду в Корсуні 25 жовтня 1657 р. прибули посли Швеції, Польщі, Австрії, Туреччини, Криму, Трансільванії, Молдавії, Валахії.

Там було остаточно оформлено договір зі Швецією. Він передбачав створення українсько-шведського військово-політичного союзу, який мав забезпечити незалежність і територіальну цілісність України. Рада ухвалила також відновити союзи з Туреччиною і Кримським ханством та укласти перемир'я з Польщею.

Російський уряд з недовірою поставився до І. Виговського, адже союз зі Швецією міг бути використаний і проти Росії. До того ж активна зовнішня політика І. Виговського, спрямована на зміцнення міжнародного авторитету України, викликала занепокоєння московського уряду, який, намагаючись посилити свій вплив в Україні, почав за допомогою своїх агентів активно формувати протигетьманську опозицію.



Водночас гетьман Виговський намагався уникнути ускладнень у відносинах із Москвою. До царя було відправлено посольство з повідомленням про обрання нового гетьмана. У Москві довго зволікали з визнанням Виговського гетьманом, вимагаючи від нього багатьох поступок, насамперед введення до найбільших міст - Переяслава, Ніжина й Чернігова московських залог на чолі з воєводами.

Це дало б змогу Москві втручатися у внутрішні справи України та обмежило б її не залежність. Вимагалося також проведення повторних виборів за участю царських представників.

Виговський мусив погодитися з царськими вимогами, сподіваючись, що на тому зазіхання Москви припиняться. Після лютневої ради 1658 р. у Переяславі, яка підтвердила обрання Виговського гетьманом, воєводи отримали дозвіл прибути в Україну.

Невдоволений втручанням російських чиновників у справи України, він починає мирні переговори з Польщею. І.Виговський прагнув до утвердження державності в Україні на зразок шляхетської Польщі. У зовнішній політиці цей курс спочатку привів нового гетьмана до ідеї входження України до Речі Посполитої як рівноправного третього учасника державного союзу.


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 1078 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Розгром польсько-шляхетських військ під Пилявцями восени 1648 р. та визвольний похід Б. Хмельницького в Галичину (1648 р.). | Народні повстання в Галичині в 1648 р. (С.Височан, І. Грабовський та інші). | Формування Української гетьманської держави в середині XVII ст..: територія, органи влади і управління, роль гетьмана. | Зовнішня політика гетьманської адміністрації Б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.). | Облога Збаража. Зборівська битва та укладення Зборівського договору. | Хід воєнних дій в Україні у 1652 – 1653 рр. | Україно-російські відносини в ході Національно-визвольної війни середини XVII ст.. | Українсько-московський договір 1654 р. та його оцінка в історіографії. | Воєнні дії 1654 – 1657 років та їх наслідки. | Віленське перемир'я 1656 р. та його наслідки для України. Союз із Швецією і Трансільванією. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Політичне становище Гетьманщини після смерті Б. Хмельницького. Боротьба козацько-старшинських угруповань за владу (кінець 50-х років XVII ст..).| Гадяцький договір 1658 р. та його оцінка в історіографії.

mybiblioteka.su - 2015-2021 год. (0.017 сек.)