Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Гадяцький договір 1658 р. та його оцінка в історіографії.

Читайте также:
  1. II. Визнання та оцінка необоротних активів та групи вибуття, утримуваних для продажу
  2. II. Визнання та оцінка операцій, платіж за якими здійснюється на основі акцій
  3. III. Визнання та оцінка припиненої діяльності
  4. Акти цивільного законодавства і договір
  5. Аудит і оцінка кредитного портфеля банку
  6. Валютне регулювання та оцінка курсової політики НБУ
  7. Ветеринарно-санітарна оцінка ковбасних виробів

У вересні 1658 р. у Гадячі був підписаний договір із польськими представниками, що дістав назву Гадяцького. За цим договором Україна (в складі Брацлавського, Київського, Чернігівського воєводств) ставала незалежною державою під назвою Великого князівства Руського та переходила під протекторат Речі Посполитої.

Передбачалося, що Велике князівство Руське матиме власні судову й фінансову системи, йшлося про створення власної монетарні. Найвища законодавча влада у Великому князівстві Руському належала депутатам від усіх земель князівства, а виконавча - зосереджуватися в руках гетьмана, який обирався б довічно й затверджувався королем. Православна церква мусила мати такі самі права, як і римо-католицька. Україна втрачала право проводити власну зовнішню політику. Українське військо мало налічувати 30 тис. козаків і 10 тис. найманого війська.

Україна, Польща і Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем. Церковну унію належало скасувати в усіх трьох державах. Передбачалося створення двох університетів, причому один із них отримував статус академії (Києво-Могилянська академія), а також колегіумів, гімназій, різних шкіл і друкарень. Запроваджувалася цілковита свобода слова і друку.

Гадяцький договір був більш виваженим і чітким, ніж договір 1654 р. Та, на жаль, не судилося втілити в життя, тим паче, що Польща не збиралася дотримуватися його умов. Народні маси були невдоволені свавіллям польських військ та не бажали повернення до минулих часів.

Гадяцький договір оцінюють по-різному. Однак безсумнівним є те, що договір був яскравим прикладом пошуку українською елітою в надзвичайно складних історичних умовах шляхів для збереження реальної незалежності України та перспектив розвитку державності. Також договір свідчить про масштаби мислення І. Виговського, який шукав місце для України у спільноті європейських держав.

Українсько-польську угоду певною мірою аналізували такі російські учені, як С. Соловйов, Г. Карпов, В. Ейнгорн, Д. Іловайський, М. Покровський, В. Пічета та ін.

С. Соловйов вважав, що в Україні йшла боротьба двох партій (військової старшини і народної). Історик писав, що приєднання до Москви було справою народної більшості і більшість ця до цих пір не мала жодної причини пожалкувати. Інші погляди були у меншості, що знаходилася вгорі: для цієї меншості, для військової старшини і особливо для шляхти з’єднання з шляхетською державою, з Польщею було більш привабливим.

Думку Соловйова, так або інакше, сприйняли такі російські вчені, як Г. Карпов, В. Ейнгорн, К Бестужев-Рюмін, О. Барсуков, генерал Г. Леєр, В. Сергеєвич, Є. Замисловський, І. Худяков, Д. Іловайський, В. Ключевський, М. Покровський, С. Платонов, І. Розенфельд.

В. М’якотін стверджував, що значна частина української старшини і народу не хотіли розриву з Польщею. Але він вбачав у боротьбі партій не стільки класовий, скільки географічний фактор, пояснюючи її орієнтацією Правобережжя на Річ Посполиту, Лівобережжя – на Москву.



Таким чином, на думку російських істориків, Гадяцький договір став для І. Виговського і старшини, що підтримувала його, результатом вільного вибору. Причиною укладення договору, за словами російських учених, стало прагнення старшини, пройнятої духом польської шляхти, повернутися в лоно Речі Посполитої.

Уся російська історіографія, слідом за С. Соловйовим, визнала Гадяцький трактат доказом шляхетських устремлінь гетьмана і старшини. Але далеко не всі історики визнали трактат, укладений І. Виговським, його дипломатичною перемогою.

Першим, хто висловив свою незгоду з думкою, що Гадяцький договір став успіхом Гетьманщини, був учень С. Соловйова Г. Карпов. Він указував на зменшення реєстру до 30 000 чол. і на те, що унія не була скасована.

На думку В. Ейнгорна, Гадяцький договір перетворював Україну на таку ж шляхетську республіку, якою була Польща. Він надавав також великі права представникам вищого українського духівництва. Але одна справа декларація, інше – реальність. Учений указував на те, що про нездійсненність Гадяцького договору поляки говорили при самому його укладенні.

Загрузка...

В радянській історіографії Гадяцьку угоду трактували однозначно негативно, Виговського зображали, як людину, що продала Україну шляхетській Польщі. Але, в новітній історичній науці склалися більш адекватні суперечливим реаліям тієї доби уявлення. Сучасна російська дослідниця Тетяна Таірова-Яковлева називає Гадяцький трактат феноменом думки української політичної еліти того часу: “Гадяцьку угоду можна порівняти тільки із Конституцією Пилипа Орлика. Саме так корисно і цікаво вивчати цей документ.”

На думку Н. Яковенко “Ідеї Гадяцького трактату є яскравою пам’яткою політико-правової думки свого часу, що за умов реалізації справді б мали шанс утвердити майбутнє польсько-литовсько-білорусько-української спільноти і оновити Річ Посполиту через нові форми співжиття народів”.


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 767 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Народні повстання в Галичині в 1648 р. (С.Височан, І. Грабовський та інші). | Формування Української гетьманської держави в середині XVII ст..: територія, органи влади і управління, роль гетьмана. | Зовнішня політика гетьманської адміністрації Б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.). | Облога Збаража. Зборівська битва та укладення Зборівського договору. | Хід воєнних дій в Україні у 1652 – 1653 рр. | Україно-російські відносини в ході Національно-визвольної війни середини XVII ст.. | Українсько-московський договір 1654 р. та його оцінка в історіографії. | Воєнні дії 1654 – 1657 років та їх наслідки. | Віленське перемир'я 1656 р. та його наслідки для України. Союз із Швецією і Трансільванією. | Політичне становище Гетьманщини після смерті Б. Хмельницького. Боротьба козацько-старшинських угруповань за владу (кінець 50-х років XVII ст..). |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Внутрішня і зовнішня політика І. Виговського.| Боротьба козацько-старшинських угруповань в Україні в 60-80-х роках XVII ст.. Доба Руїни: причини, характер, наслідки.

mybiblioteka.su - 2015-2021 год. (0.007 сек.)