Висновки. 1. Американський політолог Ж

1. Американський політолог Ж. Лапаломбара, визначаючи поняття «політична партія», вказує на чотири її ознаки:

1) партія як суб'єкт певної ідеології або особливої світоглядної орієнтації;

2) як організація, тобто достатньо тривке об'єднання людей на різних рівнях політики — від місцевого до міжнародного;

3) мета партії — завоювання та здійснення вла­ди (хоча бувають партії, які вбачають свій обов'язок у пробудженні суспільної думки навколо бо­лючих суспільних проблем);

4) кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу — від голосування за неї до актив­ного членства.

2. Партії утворюються внаслідок виборчої кам­панії, а також виростають із профспілкових, релігійних організацій, клієнтів визначних політиків.

3. Партії виконують такі функції: ідеологічну; наукову; беруть участь у боротьбі за владу;

здійснення влади, розробка політичного курсу;

представництво соціальних інтересів.

4. Типологія партій здійснюється за такими ознаками: 1) ідеологія; 2) політична платформа;

3) організаційна структура; 4) методи і засоби діяльності; 5) політичний статус; 6) соціальна база і електорат.

5. За ідеологією партії поділяються на: 1) комуністичні (ліві); 2) соціал-демократичні (лівоцен-тристські); 3) ліберальні (центристські); 4) кон­сервативні (правоцентристські); 5) фашистські (праві).

6. За організаційною структурою партії поділяються на масові, кадрові, «партії виборців», а також на централізовані з авторитарним, авторитарно-демократичним і демократичним типами управління; децентралізовані з горизонтальними координуючими ланками; фракційні.

7. За методами і засобами діяльності партії поділяють­ся на авангардні і парламентського типу.

8. Основними статусними ознаками партії є: юридична, територіальна, владна.

9. За соціальною структурою й електоратом відображається соціальний склад партії, а також партійні орієнтації тих чи інших соціальних груп.

10. Під партійною системою треба розуміти сукупність політичних партій, характер їх взаємодії, місце і вплив у політичній системі.

11. Існують різні підходи до типологізації партійних систем. За основу типологізації партійних систем беремо семитипову схему Дж. Сарторі, згідно з якою їх можна поді­лити на: однопартійну, гегемоністську, систему з домінуванням однієї партії, двопартійну, обмеженого плюралізму, поляризованого плюралізму, атомізовану.

12. За ідеологічними ознаками партії України поділя­ються на: комуністичні (ліві) — КПУ, СПУ, СелПУ; соціал-ліберальні (лівоцентристські) — ЛПУ, НДПУ, СДПУ; нео-консервативні (правоцентристські) — НРУ, УПР, ХДПУ; на­ціоналістичні (праворадикальні) — УНА, УНСО, СНІГУ, ОУН в Україні, УКРП.

13. За організаційною структурою українські партії поділяються на «партії виборців» і масові, а також на централізовані з авторитарним, авторитарно-демократичним і демо­кратичним типами управління.

14. Закон, що регулює юридичний статус партій, має суттєві недоліки: не визначений механізм формування орга­нів влади на партійній основі; забороняється членство в партіях Президентові і вищим посадовим особам вико­навчої влади; відсутня стаття про фінансування політич­них партій згідно з результатами голосування. Нове виборче законодавство і законодавство про партії, а також зміна соціальної структури внаслідок реформ повинні створити передумови для трансформацій нинішніх пропартій сучасного типу.

Дата добавления: 2015-08-18