Тема 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час ведення дискусії.

План:

1. Головні мовні ознаки.

2. Вживання літературної мови.

3. Дискусія та її найголовніші ознаки.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші форми людської діяльності, а також театр, культуру, побут та ін.

Мова — це сукупність правил, за якими будується мовлення як основа спілкування людей, а отже, і розуміння одне одного. Головною категорією культури мови є мовна норма.

Мовна норма – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Види норм:

- графічні;

- орфографічні;

- фонетичні;

- орфоепічні;

- синтаксичні;

- морфологічні;

- пунктуаційні.

Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота та ясність, приступність і доцільність висловлювання. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нормою. Зразком унормованості може бути звук і сполучення звуків, морфема, значення слова та його форма, словосполука й будь-яке речення. Оскільки мовна норма — категорія історична, вона, як уже зазначалося, змінюється разом із розвитком і зміною суспільства.

Літературна мова має дві форми вживання:

1. Писемну, пов'язану з усіма зазначеними в наведеній вище таблиці нормами, окрім орфоепічної та акцентної, які регулю­ють вимову й наголос.

2. Усну — розмовно-літературний стиль, що охоплює всі нор­ми, окрім орфографічної та графічної.

Наше життя так чи інакше містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, які мають призводити до вирішення певних професійних питань і т.п. У зв’язку з цим виникає питання правильного ведення дискусій. Це в першу чергу стосується психології ведення дискусії, логічної та мовної культури дискусій.

Дискусія – це обговорення якого-небудь питання.

Сучасна ділова людина під час дискусії повинна дотримуватись і відповідної культури. Для цього слід запам’ятати такі правила:

1. Всі відкрито висловлюють свої думки.

2. Всі точки зору повинні поважатися.

3. Слухайте інших не перебиваючи.

4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.

5. Водночас говорить лише одна особа.

6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.

7. Не критикуйте себе та інших.

8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

9. Не вдаватися до емоцій, амбіцій, а вміти віддавати належне своєму опонентові, коли він має рацію – уміти програвати з гідністю.

10. Спробувати подолати прірву між вашими поглядами і поглядами вашого опонента за допомогою вишуканої ввічливості, знаходження однакового розуміння обговорюваного питання тощо.

11. Не давати опонентові зрозуміти, що ви маєте намір переконати його і впевнені, що сього досягнете.

12. Не стверджувати того, чого не можете довести.

13. Чи то виграючи, чи то програючи, уникати частого вживання «я»: у вашого опонента є своє «я» і воно для нього набагато дорожче, ніж ваше.

14. Вчитися вигравати.

Контрольні питання:

1. Дати визначення мови та мовної норми.

2. Розповісти про дискусію.

3. Як потрібно проводити дискусії?

Список використаної літератури:

1. Зубков М.С. «Сучасна українська ділова мова». – Харків: «Тогрін», 2005 р.;

2. Коваль А.П. «Ділове спілкування: навчальний посібник». – К.: «Либідь», 1992 р.;

3. Дорошенко С.І., Басенко Г.Т., Садівнича Н.О. «Українське ділове мовлення: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації». – Суми: «Собор», 2001 р.

Дата добавления: 2015-08-05