Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Джерела права середньовічної Франції

Читайте также:
  1. I Структурированность права
  2. I Уровни изучения права
  3. I. Обязанности и права психолога
  4. I. Структурированность права
  5. I. Уровни изучения права
  6. II. Нормативность права
  7. II. Потенциал права

Першими джерелами права Франції були звичаї та збірники звичаєвого права - кутюми. Вони склалися на основі старих правд і грамот, які регулювали відносини сеньйорів із селянами та містами. На Півночі Франції (в Нормандії, Бретані) до XIII ст. кутюми існували в усній традиції, на Півдні кутюми, в яких збереглися елементи рим­ського права, набули письмового оформлення. У Франції в XV ст. нараховувалося близько 60 провінційних і понад 300 місцевих кутюм. Вони визначали порядок судочинства, склад судових органів, форми феодальної власності, васальні зв'язки та взаємини феодалів, становище міщан, селян, майнові й шлюбно-сімейні відносини тощо. Більш повними та цінними були збірки: "Великий нормандський судебник" (середина XIII ст.); "Кутюми Бовезі" (1283 р.), складені Бомануаром; Паризька кутюма, записана д'Аблежем (кінець XIV ст.) у складі "Великого французького судебника". Так, у "Кутюмах Бовезі" набули відображення наявні на той час феодальні відносини, положення щодо злочинів і системи покарань та ін.

З 1453 р. за наказом Карла VII розпочалися роботи з уніфікації звичаєвого права, але вони не були завершені. У 1724 р. Бурдо


де Рішбур видав загальний звід кутюм. Французька буржуазна революція 1789 р. скасувала чинність кутюм у сфері власності, шлюбу та сімейних відносин. Остаточно кутюми були відмінені після введення Цивільного кодексу Наполеона І (1 804 р.).

Іншим важливим джерелом права були акти королівордонанси, едикти, декларації, — вони набувають значного поширення з пере­ходом до станово-представницької монархії та абсолютизму. З'являються навіть систематизовані збірники кримінального, торговельного та морського права.

Джерелами права стають рішення Генеральних штатів, а також хартії сеньйорів, міські статути, статути купецьких гільдій і ремісничих цехів. Відбувається також і рецепція (запозичення та засвоєння) рим­ського права. Це не механічне його відтворення, а вивчення, обробка й доповнення. З XVI ст. Франція стає одним із провідних центрів вивчення та застосування римського права.

9.7. Основні риси права середньовічної Франції Право власності регулювало, насамперед, земельні відносини. З розвитком феодалізму вони вдосконалюються. На зміну вільному, не обмеженому обов'язками, аллоду приходить суто умовне, передане на строк служби володіння - бенефіцій (з лаг. Ьепе/ісіит - благодіння) та спадкова земельна власність з обов'язком служби (феод). Загалом же для права феодальної власності були властиві такі риси: ієрархіч­на структура земельної власності; становий характер; обмеження в розпоряджанні феодальною земельною власністю; особливий порядок спадкування - майорат (тільки старший син феодала).

Зобов'язальне право передбачало різні види договорів: купівлі-продажу, міни, дарування, позики та ін.

Сімейне право перебувало під сильним упливом церкви. Шлюб і сім'я регулювалися переважно нормами канонічного права. Не допускалися шлюби між близькими родичами. Шлюбний вік для чоловіків становив 14 років, для жінок- 12.

З розвитком держави та з її централізацією кримінальне право набуває все більш репресивного характеру. Усі злочини поділялися на декілька категорій:

- проти релігії (богохульство, атеїзм, чаклунство та ін.);

- проти держави (замах на короля та членів його сімї, зрада короля
тощо);

- проти приватних осіб (убивство, образа, завдання каліцтва).
Метою покарання стає відплата та залякування. Норми

тогочасного права ще не брали до уваги певного характеру злочину й тяжкості покарання за нього.


Основними видами покарань були: страта в різних формах (четвертування, спалювання, колесування), членоушкоджувальні й тілесні покарання (відрізання язика, вух, носа, побиття батогами), тюремне ув'язнення та каторжні роботи; ганебні покарання (виставлення біля ганебного стовпа, водіння оголеним), штраф.

Судовий процес до кінця XII ст. зберігав змагальний характер, але поступово розвивається новий вид процесу — слідчий (інквізицій­ний). Остаточне закріплення слідчого процесу відбулося з виданням королівських актів 1438 р. і 1539 р., атакож Великого ордонанса 1670 р.

ТЕМА 10


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 382 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Суспільний лад Стародавнього Риму | Державний лад Риму в республіканський період | Римська держава в період імперії | Основні етапи розвитку римського права | Закони XII таблиць: історія створення, структура, форма викладу правових норм | Загальна характеристика середньовічної держави та права | Центральне та місцеве управління держави франків | Основні риси права франків | Виникнення Франції та її розвиток у ранньо­феодальний період | Боротьба королівської вл за централізацію держави. Реформи Л. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Абсолютна монархія у Франції| Суспільний і державний лад англосаксів

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)