Панаса мирного в загальноосвітній школі

3.1. Програмові вимоги щодо вивчення творчого набутку митця в шкільному курсі української літератури

Чинна програма з української літератури передбачає вивчення життєвого і творчого шляху Панаса Мирного в 10 класі загальноосвітньої школи. На це відводено 4 години:

1. Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості.

2. Перший соціально-психологічний роман в українській літературі, свідчення великих можливостей у художньому дослідженні дійсності. Співавторство з І.Біликом. Широта представлення народного життя.

3. Еволюція Ничипора Вариниченка: від правдошукацтва до розбійництва. Типове й екстремальне у долі героя.

4. Жіночі образи, утвердження народних поглядів на духовне здоров’я людини.

Після закінчення вивчення теми старшокласники повинні:

1) знати про життя прозаїка, його основні твори;

2) уміти переказати історію написання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»;

3) знати і вміти коментувати сюжет роману;

4) уміти схарактеризувати образи-персонажі, зокрема Чіпку, простежувати еволюцію його поведінки, вміти пояснювати її психологічними чинниками;

5) пояснювати роль жіночих образів у творі, вміти розкрити їх;

6) уміти порівнювати роман із «Кайдашевою сім’єю» І. Нечуя-Левицького, шукати спільне і відмінне у художній манері прозаїків.;

7) уміти аргументовано висловлювати власну думку про життєвий вибір Чіпки, коментувати власне розуміння понять честі, справедливості, людської гідності й можливі способи їхнього утвердження;

8) виконувати творчу роботу на дискусійну тему;

9) уміти переконливо і толерантно висловлювати власні судження;

10) усвідомлювати значення для становлення і утвердження людини правильності життєвого вибору.

Отже, ми розглянули програмові вимоги щодо вивчення творчості Панаса Мирного на уроках української літератури. Проте, зауважуємо, для системного опрацювання його життєвого і творчого шляху ефективною є не лише урочна, але й позаурочна система, що передбачає новітній підхід до програмового матеріалу та розширення діапазону виучуваних творів.

3.2. Життєвий і творчий шлях письменника у старших класах

Вивчення життєвого і творчого шляху письменника – важлива ланка у системі викладання літератури в школі. Насамперед це пояснюється тим, що життя та діяльність визначного майстра слова є найкращим коментарем до його творів [13, с. 186].

Методика представлення біографії митця в школі на уроках літератури було предметом дослідження цілої когорти науковців: І. Каплан, В. Дробота (вивчення біографії митця в єдності з його творчістю, головна мета вивчення біографії – висвітлення творчої еволюції митця та еволюції його світогляду), Б. Степанишина (вивчення особистості письменника, тобто перехід від хроніки життя до світогляду; біографія як знайомство з особою письменника), Є. Пасічника (вивчення біографії у нерозривному зв’язку з творчістю письменника, життєпис як джерело формування моралі), Н. Волошиної, Г. Токмань (екзистенційне викладання життєпису); методистів-практиків О. Демчука (різноманітні типи уроків вивчення біографії), Л. Овдійчук, С. Кравчук, Н. Супринової, В. Андрусенко, Н. Фіщенко, С. Привалової, В. Захарової, С. Жили, яким належать розробки з вивчення життєвого та творчого шляху українських письменників і методичні узагальнення.

Біографія письменника традиційно розглядається на етапі підготовки до сприйняття художнього твору. У цей же час визначаються принципи відбору біографічного матеріалу,методи та прийоми його реалізації.

У різних класах методика вивчення біографії, її роль і мета – різні. Так, у середніх не обов’язково потрібно дотримуватися хронології, деталізації всіх (від народження і до смерті) віх життєво-творчого шляху письменника. Можна обмежитися характеристикою часу, в який жив письменник, якимось епізодом, пов’заним із написанням твору, що вивчається, або автобіографічними відомостями в ньому.

Вивчення біографії письменника в старших класах передбачає складніші завдання. Старшокласники повинні мати цілісне уявлення про письменника як людину і як творчу особистість, про взаємозв’язок долі митця з долею народу, відображеною в його творчості. Не можна оминути і питання формування світогляду того чи того митця.

Помічено, що в підручниках з літератури для старших класів біографія письменника найчастіше подається окремим розділом. Якщо учні знайомляться лише з короткими відомостями про життя митця, біографічні дані можуть вплітатися у ті розділи, де характеризується його творчість.

У старших класах акцентується увага на вивченні особистості письменника. Урізноманітнюються й ускладнюються також форми, методи та прийоми роботи на уроках. Це:

1) емоційна цікава розповідь учителя;

2) повідомлення учнів;

3) заочні екскурсії;

4) презентації учнівських проектів;

5) використання різноманітної наочності: зорової, слухової, синтетичної, яка відтворює певні епізоди життя, духовний світ митців слова.

Важливо, щоб на таких заняттях звучали уривки з листів, щоденникових записів, автобіографічних творів, спогадів про письменника. Це основне джерело опрацювання біографії письменників.

Так, починати вивчати життєвий шлях Панаса Мирного можна з лекції, більше того – її можуть читати підготовлені заздалегідь учні (інші старшокласники складають у процесі розповіді хронологічну таблицю). Так, перший «лектор» повідомляє, що Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Він зауважує, що освіта Панаса Рудченка була незначною, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власний хліб.

Чиновницька служба Рудченка почалася у 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини. На цей час припадають його перші спроби на ниві літературної та фольклористичної діяльності. Частина зібраних П. Рудченком фольклорних матеріалів була згодом опублікована його братом Іваном Біликом у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).

З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар’єра (хоча сумлінне, ретельне виконання службових обов’язків і дозволило досягти високого чину дійсного статського радника). І. П. Рудченко починає пробувати свої сили в літературі. Прикладом для нього був старший брат Іван, що вже з початку 60-х років публікував свої фольклорні матеріали в «Полтавских губернских ведомостях», друкувався в «Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі «Правда» з критичними статтями.

Другий «лектор» продовжує розповідь,зауважуючи, що літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою П. Рудченка. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючи вечори за письмовим столом, він із натхненням віддається улюбленим заняттям. Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Незважаючи на те, що в 70-80-х роках письменник продовжує інтенсивно працювати, його твори, в зв’язку з цензурними переслідуваннями українського слова в Російській імперії, друкуються переважно за кордоном і на Наддніпрянській Україні були майже невідомі широким колам читачів.

Так, 1874 року в журналі «Правда» побачили світ нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П’яниця», а в 1877 році в Женеві з’являється повість «Лихі люди». Ще 1875 року в співавторстві з братом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і подано до цензури, але в зв’язку з Емським указом 1876 року в Росії цей твір не був опублікований і теж уперше з’являється в Женеві у 1880 році.

Лише в середині 80-х років твори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінках альманаху «Рада», виданого М. Старицьким у 1883-1884 pp., публікуються перші дві частини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». 1886 року в Києві виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив».

Одночасно Мирний продовжує виступати і в західноукраїнських збірниках та журналах, де друкуються такі його твори, як «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», переспів «Дума про військо Ігореве».

Третій «лектор» може розповісти про громадську діяльність митця, стверджуючи, що літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Ще за молодих років він був зв’язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві; під час обшуку в нього були знайдені заборонені політичні видання.

Підтримував Мирний тісні зв’язки з багатьма діячами української культури: М. Лисенком, М. Старицьким, Іваном Карпенком-Карим, М. Кропивницьким, М. Коцюбинським, Лесею Українкою, Марією Заньковецькою й ін. Як член комісії міської думи він бере активну участь у спорудженні пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.

Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до єднання всіх прогресивних сил у боротьбі за свободу й рівноправність жінок, працює в журналі «Рідний край», що 1905 року почав видаватися в Полтаві, у ряді своїх творів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.

Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Т. Шевченка, митець у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення ганебними діями царизму. Не дивно, що в 1915 р. поліція розшукує «політично підозрілу особу» Панаса Мирного.

У зв’язку з тим, що письменник, не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та, як бачимо, і для офіційних властей була таємницею. Та справа ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виключної скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові.

Після встановлення Радянської влади на Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.

Уночі з 19 на 20 січня 1920 р. стався крововилив у мозок, а 28 січня письменника не стало. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам’ятник письменникові.

Виправданими будуть індивідуальні випереджальні завдання проблемно-пошукового та дослідницького характеру, які учні презентують на уроці, наприклад:

1. Підготуйте за спогадами сучасників Панаса Мирного факти, які розкривають його риси характеру через учинки.

2. Дослідіть громадську діяльність Панаса Мирного.

3. Прокоментуйте уривок з листа М. Корсунського: «Оглядаючи життя й діяльність П. Я., не можна не помітити однієї здавалося б «недостачі» в них, а саме: відсутності активної громадянської діяльності П. Я., бо про таку діяльність ніколи не свідчила хроніка суспільного життя нашого міста. А невже ж таки письменник з широкими громадськими поглядами, що про них свідчать його твори, в дійсності не був громадським діячем? На таке запитання маємо відповісти: був! Але ж не маючи зайвого часу, бо кожна хвилина була в нього на рахунку, присвятити її широкій та активній громадській діяльності він не мав фізичної змоги. Та й по скромності своїй він не хотів з своєї громадської діяльності робити «галасу», не дбав про громадську популярність, а тому брав участь в таких лише громадських інституціях, де можна було працювати тихо, без галасу, корисно, даючи своєю діяльністю безпосередньо реальну допомогу тим, що потребували її» [Цит. за: 6, с. 252-253].

4. Дослідіть видавничу діяльність Панаса Мирного.

Цілком погоджуємося з Г. Токмань, яка чітко виділяє такі принципи вивчення життя та творчості митця:

1) історизм (Панас Мирний зображується вчителем як історична особа, яка існувала в певну історичну добу в певному краї. Митець своїм словом упливає на історичний час, стає з ним врівень. Так, у своїй статті 1927 року про Панаса Мирного М. Корсунський згадує про його стосунки з радянською владою так: «Радянська влада поставилася до П.Я. вельми доброзичливо й ніяких утисків йому не чинила. Правда, були деякі неприємні непорозуміння з окремим представниками влади (меншими), але остільки дрібні й без усіляких лихих наслідків, що про них і говорити не слід. Та й П. Я. про ті непорозуміння розказував без досади, в гумористичному тоні. Від радянської влади П. Я. нікуди не «евакував» з іншими й за радянської влади служби не позбувся, а посаду мав такого ж значення, як і до неї. Й нові радянські керівники установою, де П. Я. працював, з повагою ставились до нього й часто користувались його досвідом у фінансових справах» [6, с. 254].

Та й взагалі, у листах натрапляємо не лише на значні факти, дотичні до його життєпису, творчості, а й на безліч думок, висловлювань, що характеризують тогочасні соціально-політичні та культурні явища в Україні. Становлення ідейно-естетичних поглядів письменника тісно пов’язане з еволюцією його життєвого та творчого шляху, а також із загальним розвитком і станом громадської думки, рівня її зрілості);

2) фактуальність (учитель акцентує факти, які були пороговими в існуванні Панаса Мирного, знакові повороти долі. Не обминає також подій повсякденного життя, оскільки щодення письменника нерідко було нестерпним, суперечило його покликанню);

3) психологізм (розповісти про внутрішні спонуки вчинків, про те, що було на серці Панаса Мирного, як рухалася його думка, чим боліла душа, вчитель зможе завдяки знанню його творчості, мемуаристики, а також через симпатію);

4) екзистенційність (Панас Мирний – унікальна особистість, слід переконати в цьому учнів, показавши неповторне в перебігу його думок, почуттів. фактів долі. Учні мають дати відповіді на питання: як він ішов до смерті? Чи виявив своє неповторне «Я» серед людей? Чи знівелював його у натовпі? Чи пішов у «внутрішню еміграцію», відкриваючись лише перед аркушем паперу? тощо);

5) естетизм (творчість була суттю життя Панаса Мирного, він жив водночас у реальному світі і у світі своїх героїв – й невідомо, який із цих двох світів йому ближчий. Відтак учитель занурює школярів, як майбутніх читачів митця, в художні хронотопи його книг. вводить у коло їх персонажів, знайомить із естетичними принципами автора) [Токмань, с. 119-120].

З усіх цих принципів Б. Степанишин відводить головну роль екзистенційності (прямо не формулюючи), акцентуючи увагу на звернення не тільки до подієвого, а до емоційного досвіду учнів: «Поменше дат, назв, другорядної інформації, а побільше цікавих епізодів з життя письменника, до того ж епізодів з підтекстним зверненням до почуттів учнів. Учні часто запитують, яким письменник був у повсякденному житті як син, чоловік; батько, з ким і як дружив, як проводив дозвілля, чим захоплювався – аж до того, який одяг полюбляв. Для учня не так уже й важливо, до якої саме і масонської ложі належав письменник чи в котрому саме році, він переїхав на нове місце тощо. Зате для його виховання дуже важливо знати: щедрим душею чи черствим, чуйним чи егоїстичним був даний митець?» [Степанишин, с. 182].

У свою чергу Є. А. Пасічник уважає, що типовим недоліком під час вивчення життєвого шляху визначних майстрів слова є нівелювання їхньої неповторної особистості. Виробився певний стандарт, який призводить до того, що в уяві школяра всі письменники стають подібними один до одного: талановиті, виступали за краще майбутнє, ненавиділи ворогів народу і т. ін [12, с. 188]. Не слід забувати, що кожен письменник відзначається своїм темпераментом, характером, широтою діяльності, вдачею.

Учитель-практик, заслужений учитель України, переможець всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-1999» О. Демчук наводить приклади нестандартних уроків, присвячених вивченню біографії письменника (їх можна використати і під час вивчення життєвого шляху Панаса Мирного):

1) лекція-дослідження;

2) урок-семінар;

3) урок-інсталяція;

4) комбінована лекція (мистецтво і психологія);

5) інтегрований урок – психологічний портрет;

6) лекція-огляд;

7) лекція-коментар;

8) компаративний урок;

9) лекція-літературознавче дослідження;

10) урок-політичний діалог;

11) комбінований урок;

12) спарений інтегрований урок;

13) колективна лекція;

14) урок-інтерв’ю [Демчук, с. 3].

Отже, вивчення життєвого шляху письменника повинне бути своєрідною психологічною та естетичною підготовкою учнів до розгляду його творчості. І не тільки підготовкою. Біографія великої людини – незвичайне явище, позаяк скільки повчальних фактів, гідних наслідування, можна почерпнути з життя видатних митців на уроках літератури.

Отже, різні форми й методи навчання допомагають з’ясувати основні життєві віхи і здобутки Панаса Мирного як письменника, громадського і культурного діяча.

Презентація індивідуальних чи колективних досліджень окремих аспектів життя доповнює знання учнів про Мирного і сприяє виробленню цілісного уявлення про багатогранність, обдарованість і непересічність цієї колоритної постаті в історії української культури і літератури.

Вивчаючи особу Панаса Мирного крізь призму естетичних уподобань, поглядів, кредо, забезпечуємо реалізацію основних принципів викладання біографії письменника в школі:

1) історизм;

2) фактуальність;

3) психологізм;

4) естетизм;

5) екзистенційність.

Особистісна зацікавленість учнів біографічним матеріалом, що вивчається під час розгляду життєвого шляху Панаса Мирного, перетворює навчання на діалог з письменником, створює всі умови для подальшого ознайомлення з його творчою спадщиною, глибоким її розумінням, усвідомленням того, яке місце займає митець в історії української культури та літератури.

3.2.1. Методичні рекомендації до вивчення роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Дійшовши до безпосереднього вивчення творчості Панаса Мирного, вчителеві перш за все необхідно зацікавити учнів. Мотивацію найдоцільніше здійснити у формі вступного слова. Наприклад, вчитель зауважує, що Панас Мирний – це унікальна, різносторонньо обдарована особистість, він писав і малі прозові твори, і психологічний роман, є в нього і драматургічні твори, і поезії, а також переклади.

За сімдесят один рік життя він порушив багато життєвих тем і проблем, за що і вдячні справжньому митцю слова читачі.

Еволюція жанру у творчості Панаса Мирного розпочалась у містах Полтавщини, де він займався фольклористичною діяльністю. Починав майбутній відомий письменник із найпростіших жанрів – віршів «Україні» та оповідання «Лихий попутав». Поетична спадщина Панаса Мирного налічує близько трьохсот віршів.

Творча особистість письменника не буде окреслена повністю без його перекладацької діяльності. Це переклад творів О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, В. Шекспіра, оригінальний переспів «Слова о полку Ігоревім» – «Дума про військо Ігореве».

Творчий набуток Панаса Мирного дуже великий, але в історію української літератури він увійшов як автор психологічної прози. Прозаїк створив величезний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», який шість разів перевидавав, доповнюючи все новою інформацією та сюжетом.

Уважаємо, що заохотити старшокласників до читання цього соціально-психологічного роману Панаса Мирного допоможуть попереднє анкетування, твір-мініатюра або диспут на тему «Погані діти – велике нещастя матері?» тощо.

Приступаючи до безпосереднього вивчення твору, вчитель так чи так торкнеться історії його створення. Цікаво, на нашу думку, коли відбудеться зустріч учнів із самим письменником. Так, підготовлений учень розповідає: «В основу роману я поклав факти живої дійсності. У 1872 р. після поїздок по селах України, аналізуючи народне життя, я створив повість під назвою «Чіпка». Прочитавши цей твір, мій брат, Іван Рудченко, зробив ряд зауважень і подав змістовні поради. Тому я змінив назву на «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Ми написали цей роман у співавторстві 1875 р. і подали до цензури. Цензура викреслила окремі місця, але роман і після цього не був надрукований, бо вийшов царський указ 1876 р. про заборону друкувати книжки українською мовою. Тільки у 1880 р. наш роман уперше був надрукований у Женеві».

Історію створення роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» можна розкрити в бесіді, використовуючи такі запитання:

1) Що стало поштовхом для роботи над великим епічним полотном?

2) Скільки років було тоді Панасові Мирному?

3) Який внесок у роман зробив Іван Білик?

4) Що ви знаєте про цього співавтора твору?

5) Скільки редакцій мав роман і про що це свідчить?

6) Де й коли було опубліковано твір, під якою назвою?

Після мотиваційної діяльності учнів можна сміливо переходити до аналізу змісту твору. Але перед цим доцільно провести бесіду, щоб виявити учнівський рівень розуміння роману, наприклад:

1) Яке враження справив на вас роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»?

2) У чому таємниця популярності роману?

3) Яким постає українське село в романі? Що його хвилює, які думки, які суперечності розвиваються?

4) Чи можна засуджувати поведінку Чіпки?

Зрозумівши, що школярі знають зміст твору, вчитель зауважує, що зображення життя й праці, мрій і сподівань селян – улюблена тема Мирного-прозаїка («Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»). Саме в прозі письменник не обмежився розкриттям соціальних конфліктів і тенденцій, об’єктом уваги для нього стала насамперед людина з її неповторним сприйняттям світу, зі своїми переживаннями та почуттями. Брати Рудченки вперше в українській літературі досліджують внутрішній світ героя, його психічний стан. Логічно, що найяскравіше це виявилося в соціально-психологічному романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Одному з учнів доцільно дати завдання на випередження: розкрити поняття «соціально-психологічний роман».

Так, підготовлений старшокласник зазначає, що соціально-психологічний роман – це один із різновидів романного жанру, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища.

Для соціально-психологічних творів характерне розкриття несподіваних вчинків, прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів, потаємних бажань, роздумів, мрій, снів.

На відміну від соціально-побутових творів, у яких увага митця прикута до повсякденного життя, зримих, передусім соціальних, причин і наслідків поведінки персонажів, автор соціально-психологічного твору досліджує взаємини особи і соціуму, враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля, емоції, інтуїцію, свідомі й несвідомі поривання людини.

Під керівництвом учителя школярі відмічають усі ознаки соціально-психологічного роману у творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Дуже важливо розкрити алегоричний зміст назви роману Воли – символічний образ уярмленого селянства – не ревли, якби було що їсти й пити.

Учитель повинен відмітити, що символічність образу волів виявилася настільки прозорою, що брати були змушені навіть змінити при перевиданні (1905 року) назву роману на «Пропащу силу». Тому доцільно поставити такі проблемні запитання і завдання:

1) На вашу думку, чому?

2) Розкрийте алегоричний зміст такої назви. (Автори зображують долю селянина Ничипора Вареника, який зі злиднів «намагається вийти в люди», але уклад пореформеного життя перетворює його на «пропащу силу» – розбишаку, що весь свій розум і хист віддав справі нерозумного протесту, а згодом перетворився на лютого зарізяку).

О. Білецький зазначав, що композиція роману подібна до «будинку з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно й не за строгим планом». Тому ще одним нелегким (і водночас цікавим) може бути таке завдання: спростувати думку вченого письмово, визначивши композиційну структуру роману.

1) Дитинство, юнацькі та парубоцькі літа Чіпки; формування його характеру.

2) Історія с. Піски.

3) Причини, що поставили Чіпку на «слизьку дорогу».

4) Трагедія бунтаря-розбишаки, «пропащої сили».

Для змістового аналізу роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні» ефективним видається, на нашу думку, метод-прес. Наводимо зразки питань для цієї інтерактивної вправи:

1) Які розділи роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» найбільше зацікавили вас і чим саме?

2) Як ви вважаєте, чому Панас Мирний та Іван Білик опис зовнішності персонажа подають під час першого знайомства читача з ним?

3) Як ви розцінюєте особливості виховання Мотрею небажаної і складної за вдачею дитини?

4) Чому бабуся для Чіпки була ближчою за матір?

5) Що ви можете сказати про ставлення малого Чіпки до Бога? Які вчинки хлопця ви вважаєте вкрай негативними й небезпечними для його майбутнього?

6) Чому в дитинстві Чіпка товаришував лише з Грицьком? Якими стали їхні стосунки в зрілому віці?

7) Як ви розцінюєте той факт, що юний Варениченко навідріз відмовився дати хабара Чижикові?

8) З якої причини погане товариство мало надто великий уплив на Чіпку?

9) Для чого першу зустріч Галі й Чіпки в романі змальовано в романтичному дусі?

10) Чому люблячій дружині вдалося зупинити моральне падіння Чіпки лише на деякий час? Схарактеризуйте образ Галі, використавши малюнок, висловіть своє ставлення до неї.

11) З якою метою в романі підкреслено благополуччя сім’ї Грицька? Хто більше й чому саме жалів непутящого Чіпку – Христя чи Грицько? Як це характеризує героїв твору?

12) Що ви можете сказати про долю Максима Ґудзя? Чому Чіпку й Максима в романі названо «пропащою силою»? Кого ще з персонажів можна зарахувати до «пропащих»?

13) Стисло схарактеризуйте образи Матні, Лушні та Пацюка. Що їх поєднує між собою?

14) Якими вчинками вам запам’ятався молодий пан Совинський?

15) Яке враження справляють Чижик і Шавкун? Чи спостерігали ви за подібними людьми в наші дні?

16) З якою метою в романі багато уваги приділено панам Польським?

17) Який жіночий образ із роману є, на вашу думку, найбільш вдалим? Аргументуйте своє твердження.

Трагедію особистості в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» найповніше відтворено в долі Чіпки, Грицька, Максима. Інші дійові особи – Мотря, Галя, Христя, баба Оришка – так чи інакше відтінюють характери головних персонажів. Третій ряд персонажів – Лушня, Матня, Пацюк, Порох, Чижет, Явдоха, генеральша, пан Польський – дали змогу письменникові передати сутність тогочасних суспільних тенденцій та психологічно увиразнити причини трагедії особистості. Цю образну ієрархію і повинні опанувати старшокласники, тому, вважаємо, найкращим варіантом для цієї мети буде робота в групах за картками.

Картка 1-ої групи:

1. Дослідіть з тексту твору, що спричинило переродження парубків на розбійників.

«П'ючи та гуляючи, підібрав собі Чіпка трьох товаришів щирих. Лушня, Пацюк та Матня – одна думка, одна гадка».

За своїм походженням, «друзі» Чіпки Варениченка були його родичами. Лушня був сином пана Совинського, а Пацюк та Матня – пана Польського, того самого, що й Чіпки батько.

2. Чим відрізнявся Чіпка від своїх товаришів?

3. Як виростав Лушня на панському добрі?

4. Які вчинки характеризують його як бездушну людину?

Картка 2-ої групи:

1. Дайте порівняльну характеристику Чіпки й Грицька. Як формувався характер Чіпки й Грицька в дитячі та юнацькі роки?

2. Проаналізуйте цитату з твору. Чому Грицько не шукає тієї правди?

– А ти шукаєш правди?

– Як, що тобі до того, Чіпко? Скажі мені, Бога ради?.. Адже тобі від того ні знобить, ні гріє...

– Як не знобить? А правда де? Де та правда, по котрій нам весело жити? Де вона ділася?..

– А нема правди, – одказав Грицько – то живи так, як і всі живуть...

– А як не дають жити? Що тоді?

– То все мана тільки!

– Ой, Грицьку! Ой, братику! Не кажи так, важко мені, пече мене таке слово».

3. Чи легше жити Грицькові з маною на очах?

4. Чому Чіпка не може жити за принципом Грицька?

Охарактеризувати інші образи твору можна шляхом підготовки учнівських повідомлень.

Учень 1: Дуже привабливий зовнішністю й молодечим запалом Максим Ґудзь: «Як же дійшов до літ та убрався у силу, – біда з ним та й годі! Високого зросту, бравий, широкоплечий, як із заліза збитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-реготун. Хороший з лиця – повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними веселими очима, лискучим усом, – він був перший красень на селі».

Ні Максим, ні його батьки не знали кріпацької неволі (його дід Мирін зумів свого часу відстояти козацьке звання): тому родина жила у відносному достатку. Максим виростав жвавим і непостійним: за все брався із запалом і швидко охолоджувався до тієї чи іншої роботи. Найбільшою розвагою для нього, малого, була гра в бої з татарами. Так він виховував у собі сміливість, яка виразно виявилася в поєдинку з панським бугаєм. У парубоцькому віці Максим верховодив усіма: красивий, сильний, веселий, сміливий, гострий на язик хлопець подобався всім ровесникам.

Однак витівки його ставали все дошкульнішими: заніс ворота на верх дуба, вимазав удові дьогтем ворота, звів молоду дівчину. А коли полюбив горілку й почав допікати кріпакам, батько змушений був віддати Максима в солдати.

Солдатською наукою він оволодів швидко і з часом дослужився до унтер-офіцера. Так само швидко й опанував нечесний промисел – «прокормлєніє»: виряджала рота кількох солдатів, щоб ті збирали милостиню від населення, щоправда, цю «милостиню» то випрошували, то відбирали, а то й крали. Максим одружився із злодійкуватою Явдошкою. Він збирав данину з «прокормлєнія», а жінка – перепродувала крадене. Під час Кримської війни Максим, скориставшись пораненням, вийшов у відставку, потім повернувся в рідний край і збудував біля Пісок дім-фортецю. Тут він продовжив своє злочинне життя: грабував заможних і ділився зі спільниками «здобиччю». Під час одного з пограбувань його вбили. Здібному, кмітливому, фізично дужому, проте аморальному чоловікові така доля судилася не випадково. Промишляючи розбоєм, він не мстить за зло, не шукає правди, і саме цим відрізняється від Чіпки: грабує заради наживи – і тільки. Отже, Максим уособлює інший, так би мовити, чистий тип тієї ж «пропащої сили».

Учень 2: Надзвичайно трагічним постає в романі образ Галі. Вона уособлює дівочу красу, подружню вірність і моральну чистоту – найпривабливіші риси українського національного характеру. Саме в стосунках із Галею якнайповніше розкриваються багатий внутрішній світ Чіпки, його кращі людські якості. Дівчина не сприйняла способу життя свого батька й поставила коханому умову для одруження – покинути розбійництво. Отже, людина може бути сильнішою за долю, попри все вона здатна обирати шлях добра.

Галя мріяла тільки про чесне господарське життя, у своєму домі сама все робила з радістю: «І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини?». Дівчина щиро вірила, що коханням відверне Чіпку від злодійства, але боротьбу за нього вона програла – останній злочин Чіпки не пережила, збожеволіла і вчинила самогубство.

Учень 3: Ідеєю шукання правди освітлений у романі й образ Христі. Сирота змалку, вона на все життя залишилася доброю й співчутливою людиною. Одружившись із Грицьком, Христя зажила в родинному затишку. Проте чи було її існування по вінця наповнене спокоєм? Ні, передусім тому, що її чоловік не співчував людям, був байдужим та егоїстичним. Христя відчувала, що Грицько при потребі може зректися правди й легко змиритися з кривдою.

Учень 4: Мотря – Чіпчина мати – справжня жінка-страдниця. Автори виписали цей образ на широкому соціально-історичному тлі. На початку роману ми дізнаємося, що ця жінка проживе своє життя трагічно: «Не судилося Мотрі щастя. Не знала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою». Скільки горя вона зазнала, коли її син пропивав майно, ображав її злими словами: «Як підстрелена горлиця тіпається-б’ється, тихо туркоче й стогне, так мати затіпалась на печі в куточку». Однак кривду від сина Мотря забуває: дізнавшись, що його посадили до «чорної», вона хоче побачитися з ним, розрадити його. Світлих днів жінці судилося зовсім мало, щасливою вона була лише тоді, коли Чіпка став господарем і одружився з Галею. Її куце щастя перервала «поновлена» любов Чіпки до горілки, а крапку в її материнському житті поставив син своїм кривавим злочином. Цього жінка не змогла знести й викрила його злочин. Чесне, хоч і нестерпно болісне рішення Мотрі має символічне значення: це сама українська душа не приймає кривавого, мстивого шляху боротьби зі злом.

Після аналізу образної системи роману учителеві слід обов’язково підбити підсумки та оцінити роботу десятикласників.

Отже, ми розглянули ефективну методику вивчення соціально-психологічного роману Панаса Мирного.

3.2.2. Тестовий контроль під час опрацювання роману. Одним із основних елементів оцінки якості освіти є контроль знань. Погана організація контролю знань може стати однією з причин зниження якості освіти в цілому. Проблема контролю є однієї з найважливіших у педагогічній теорії й практиці. Вирішення цієї проблеми необхідно для оцінки ефективності педагогічних інновацій і технологій, саме тому в методиці навчання української літератури все вагомішого значення набуває тестовий контроль [16, с. 230].

Актуальність тестового методу пояснюється його перевагами перед іншими традиційними формами контролю:

1) можливість кількісного вимірювання рівня знань;

2) повне охоплення знань при тестовому контролі;

3) наявність однакових, для всіх, правил проведення педагогічного контролю та адекватної інтерпретації тестових результатів;

4) систематичність контролю та індивідуальний підхід.

Усі ці переваги забезпечуються за умови створення хороших, якісних тестів.

Так, під час вивчення соціально-психологічного роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного теж досить ефективними, на нашу думку, є тести, тому наведемо приклад відповідного тестового контролю.

І. Панас Мирний – це псевдонім письменника:

а) Пантелеймона Куліша г) Амвросія Метлинського

б) Опанаса Рудченка ґ) Михайла Коцюбинського

в) Михайла Старицького д) Івана Карпенка-Карого

ІІ. Назвіть співавтора роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

а) І. Нечуй-Левицький г) О. Кониський

б) І. Франко ґ) І. Білик

в) М. Павлик д) П. Тичина

ІІІ. Укажіть жанр твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Дата добавления: 2015-07-26