Пшеворська археологічна культура.

Пшеворська археологічна культура (назва пов'язана з дослідженням могильника поблизу м. Пшеворськ на південному сході сучасної Польщі) роз­винулася наприкінці II ст. до н. е. на території культури підкльошевих поховань, через що її зародження інколи відносять до кінця ПІ ст. до н. е., а в другій половині свого існування (III ст. — початок V ст.) вона вже охоплювала територію від Одри до Західного Бугу, пониззя Варти, середні частини Одри й Лаби, верхню — Вісли, Верхню Наддністрянщину й верхню частину басейну Тиси. Отже, основна її частина припадає на Південну й Середню Поль­щу, і лише окремі племена проникали вглиб території сучасної України (Прикарпаття й Закарпаття), що харак­теризує пшеворську культуру як основу майбутніх захід­них слов'ян. Її зазвичай пов'язують з венетами, які згаду­ються в античних джерелах як імовірні попередники західних слов'ян.

Поселення пшеворської культури були типовими для племен, які займалися землеробством і скотарством. їх не укріплювали, розміщували в низинах, на луках рік і на прибережних підвищеннях. Житла площею до ЗО м2 були переважно наземними і рідше напівземлянками. Наземні будівлі мали прямокутну форму здебільшого з однією камерою, в кутку якої було вогнище, обкладене камінням чи глиною, а по периметру стін виступали глиняні лавиці. Стіни наземної будівлі зводили з хмизу, обплетеного нав­коло вертикально вкопаних стовпів, та обмазували глиною.

Рештки посуду пшеворців з обвугленими зернинами сільськогосподарських культур свідчать про активне виро­щування ними жита, проса, пшениці, ячменю, вівса, горо­ху, гречки, коноплі. їхніми домашніми тваринами, кістки яких виявлені в господарських ямах, були корови, вівці, кози, коні, свині та ін.

З ремесел найрозвинутішим було гончарство. Спочатку переважав ліпний посуд, а з ПІ ст. все частіше з'являють­ся горщики, миски з ручками, глечики, виготовлені на гончарному крузі. Завдяки активному видобутку з болот­ної руди заліза розвивається місцева металургія й ковальська справа. Археологічні знахідки свідчать про наявність у носіїв пшеворської культури глинобитних сиродутних залізоплавильних горнів невеликого розміру. Добутий з них матеріал використовували для виготовлен­ня найрізноманітніших залізних чи бронзових речей: ножів, сокир, молотків, серпів, кліщів, ножиць для стрижки овець, бритв, ключів, кінської упряжі, мечів, щитів тощо. На високий розвиток місцевої металургії та ковальства (особливо виготовлення військового споря­дження) вплинули носії кельтської культури, які були одними із засновників цієї галузі ремесла й поширювали її в другій половині І тис. до н. е. по всій Європі до рубежів сучасної Правобережної України.

Подібною була духовна культура пшеворців, що ґрун­тувалася на язичницьких релігійних віруваннях і відпо­відних ритуалах поховань. Археологічні знахідки свід­чать, що в них переважав обряд трупоспалення з можли­вим використанням перекинутих догори дном урн. Накривання металевим кльошем решток спаленого мерця, характерне для попередньої культури, вже не використо­вували. Самі могильники були безкурганними. Новим і рідкісним явищем для праслов'ян пшеворської культури стало трупопокладення в могильниках, яке супроводжува­лося покладанням біля покійника різного інвентарю, їжі, цінностей. Такі поховання стосувалися, напевно, лише багатих княжих родин і могли закріпитися під впливом високорозвинених кельтів, у поховальному обряді яких інгумація була обов'язковою. Подібні погребальні звичаї мають паралелі в могильниках германських племен, що свідчить про їхню причетність до витоків пшеворської культури.

Отже, археологічні пам'ятки пшеворської культури свідчать про її належність головним чином праслов'янам- венетам. Зазнаючи відчутного кельтського й германського впливу, вона водночас істотно відрізняється від поперед­ніх культур. З іншого боку, племена пшеворської культу­ри не обмежувалися винятково західнослов'янськими землями і проникали вглиб території сучасної України, взаємодіючи із зарубинецьким субстратом та носіями чер- няхівської культури.

Дата добавления: 2015-07-24