Застосування товарного кредиту

При придбанні товару на умовах договорів товарного кредиту за кожний день додатково нараховується сума в розмірі 3 - 10% за його використання. При цьому в стислі терміни товар, що перебуває на відповідальному зберіганні у продавця, покупцем перепродується на умовах договорів купівлі-продажу за цінами без врахування відсотків за товарним кредитом, розрахунки за який проводяться векселями за вартістю, значно нижчою за номінальну. Далі також у вексельній формі проводяться розрахунки за договорами товарного кредиту, але вже за номінальною вартістю.

Тобто у разі застосування наведеної схеми підприємствами неправомірно завищуються валові витрати на суми нарахованих відсотків за товарним кредитом, які далі не використовуються в господарській діяльності підприємствами, та, крім того, завищується податковий кредит на суми податку на додану вартість, нараховані на відсотки за товарним кредитом.

16. Ухилення від сплати податків у зв’язку залучення фіктивної особи – підприємця котрий перебуває на спрощеній системі оподаткування за рахунок залучення інвестицій і його діяльність.

17. При визначені податку на прибуток згідно ст. 136.1.9. ПКУ суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону; належать до доходів,що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування

18. При визначені податку на прибуток ст.136.1.20. ПКУ основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

19. використання страхових фірм, фіктивних страхових, громадських, благодійних, релігійних організацій. Та інші…

4. Взаємодія податкової і митної служби у викритті незаконного відшкодування ПДВ.

Державна митна служба (ДМСУ) й державна податкова служба (ДПСУ) України взаємодіють на даний момент тільки при проведенні спільних перевірок суб’єктів ЗЕД, що регламентується Наказом Державної податкової адміністрації та Державної митної служби України «Про затвердження Порядку взаємодії митних і податкових органів при організації та проведенні спільних планових і позапланових перевірок суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності». Даний нормативний акт передбачає такі форми взаємодії:

- обмін інформацією про обсяги експортно-імпортних операцій, джерела придбання товарів, іншою інформацією щодо діяльності суб'єктів.

Цей обмін на даний момент працює за допомогою механізму, який представлений довгим ланцюгом, що тягнеться між цими службами та їх структурними підрозділами.

- створення спільних груп для відпрацювання конкретних фактів, пов'язаних з незаконним обігом товарів, завищенням (заниженням) вартості товарів при їх ввезенні (вивезенні) на митну територію України, безпідставним застосуванням пільг із сплати податків при імпорті та експорті товарів;

- проведення спільних планових та позапланових перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- аналіз умов і причин, що сприяють порушенню законодавства, внесення пропозицій щодо їх усунення до відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

- створення спільних груп для відпрацювання конкретних фактів, пов'язаних з незаконним обігом товарів, завищенням (заниженням) вартості товарів при їх ввезенні (вивезенні) на митну територію України, безпідставним застосуванням пільг із сплати податків при імпорті та експорті товарів;

- проведення спільних планових та позапланових перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- аналіз умов і причин, що сприяють порушенню законодавства, внесення пропозицій щодо їх усунення до відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Удосконалення даного механізму передбачає створення спільних баз даних, з метою забезпечення взаємодії митних і податкових органів на основі:

- інформації, що подається в товаросупроводжувальних документах, яка надається декларантом для цілей митного оформлення;

- документів і відомостей, які вимагаються для подачі митному органу декларантом або отриманих самостійно в ході проведення перевірочних заходів при здійсненні поточного й наступного контролю митних декларацій;

- податкових декларацій і інших документів фінансової звітності, що подаються в податкові органи або отриманих у ході проведення перевірок: бухгалтерської документації; документів первинного й складського обліку; комерційної переписки.

Тема 3. Фінансові злочини з використанням ухилення від сплати податків з використанням фіктивних суб'єктів підприємництва. Класифікація способів вчинення

1. Поняття фіктивної фірми.

Фіктивною є юридична особа, яка створена внаслідок фіктивного засновницького правочину.

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких е заборона (ст.205 ККУ).

Незаконною діяльністю, прикрити яку прагнуть особи, винні у фіктивному підприємництві, визнається, зокрема:

легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом;

одержання кредитів нібито для здійснення підприємницької діяльності;

ухилення від оподаткування;

ведення недобросовісної конкурентної боротьби;

монополізація ринку товарів і послуг;

одержання в оренду приміщень і земельних ділянок з метою їх використання для інших потреб, відмінних від легального підприємництва; залучення коштів населення з їх подальшим використанням у власних інтересах, приховування ролі фактичного інвестора у придбанні певного об'єкта тощо.

Можна класифікувати два різновиди ФП:

ФП, яка пройшла державну реєстрацію, але створена без наміру здійснювати будь-яку реальну підприємницьку діяльність, і яка не здійснює реальних господарських операцій;

ФП, яка пройшла державну реєстрацію, створена для реальної підприємницької діяльності, однак без наміру сплачувати податки.

При цьому створення ФП на даний час має на меті:

розкрадання грошових коштів, матеріальних цінностей без здійснення підприємницької діяльності;

ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів в бюджет, здійснення інших порушень фінансового законодавства при проведенні підприємницької діяльності.

2. Класифікація податкових правопорушень.

Класифікацію проводять податкових правопорушень за чотирма критеріями залежно від: а) об'єкта; б) спрямування дій; в) характеру санкцій; г) ступеня суспільної небезпеки.

Як критерії класифікації податкових правопорушень окремими авторами виділяються також:

1) способи вчинення злочину;

2) напрями галузевої діяльності суб'єктів;

3) особливості проведення окремих господарських операцій;

4) характер взаємовідносин між суб'єктами господарювання;

5) умови функціонування підприємства;

6) способи припинення діяльності суб'єкта.

Криміналістичну класифікацію ухилень від сплати податків (ст. 212 КК України), використовуючи як критерій зазначену вище ознаку:

1. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів шляхом приховування (заниження) сум грошових коштів, отриманих від реалізації продукції.

2. Ухилення від сплати податків шляхом перерахування доходу від реалізації продукції з використанням поточних рахунків.

3. Ухилення від сплати податків шляхом завищення витрат, які відносяться на собівартість продукції.

4. Ухилення від сплати податків та вчинення інших злочинів з використанням можливостей фіктивних суб'єктів підприємництва.

5. Ухилення від сплати податків шляхом підробки документів.

6. Ухилення від сплати податків шляхом повного приховування об'єктів оподаткування.

7. Ухилення від сплати податків шляхом вчинення нікчемного (ст. 215 ЦК України), фіктивного (ст. 234 ЦК України) чи удаваного (ст. 235 ЦК України) правочину.

8. Ухилення від сплати податків шляхом безпідставного користування пільгами з оподаткування.

9. Припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності з метою ухилення від сплати податків.

1. Оцінка доказів фіктивної підприємницької діяльності.

Існування ФП виявляється, як правило, за такими ознаками:

здійснення реальної підприємницької діяльності супроводжується несплатою встановлених податків та платежів та порушенням порядку звітності;

отримання грошових коштів за предметом договору, що не відповідає дійсності або суттєве надходження коштів у значних сумах як правило від юридичних осіб під виглядом оплати значної кількості товарів, послуг тощо за короткий строк існування фірми (наприклад, так звані “конвертаційні центри”);

використання кореспондентських рахунків для взаєморозрахунків з іноземними комерційними структурами здебільшого під виглядом оплати великих партій паливно-енергетичних матеріалів і техніки.

перерахування сум коштів через так звані рахунки типу “Лоро” за короткий термін існування фірми;

назви ФП можуть співпадати з назвами державних підприємств;

ФП, як правило, мають однакову юридичну адресу для кількох підприємств або неіснуючу адресу;

відсутність в реєстраційній справі даних про службові та домашні телефони працівників фірми або вказується тільки один номер.

Крім того, “фіктивним” можливо назвати юридичні особи, які створені чи (або) діє із використанням фіктивних документів:

загублених паспортів громадян чи паспортів померлих громадян,, а також на осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі;

загублених свідоцтв про державну реєстрацію.

Виходячи з вищевикладеного, можна класифікувати два різновиди ФП:

ФП, яка пройшла державну реєстрацію, але створена без наміру здійснювати будь-яку реальну підприємницьку діяльність, і яка не здійснює реальних господарських операцій;

ФП, яка пройшла державну реєстрацію, створена для реальної підприємницької діяльності, однак без наміру сплачувати податки.

2. Роль аудиту у встановленні податкових правопорушень

Аудиторська перевірка дозволяє встановити достовірність бухгалтерської звітності підприємства і відповідність здійснених ним фінансових чи господарських операцій діючому законодавству.

Вона може бути проведена на основі документів, вилучених слідчим в установленому законом порядку.

За своїм змістом аудиторські перевірки являють собою незалежну експертизу, яка здійснює аналіз публічної фінансової звітності господарського суб'єкта з метою встановлення її достовірності, повноти, відповідності діючому законодавству і порядку ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності та інших видів контрольної роботи.

Недоліком аудиторської перевірки є те, що в ході її проведення використовуються традиційні методи документальної ревізії і фактичного контролю (як при Інвентаризації).

Подібним шляхом не вдається виявити методи і способи фальсифікації бухгалтерських балансів. Аудитор перевіряє документальне підтвердження записів в бухгалтерському обліку з виходом їх на баланс і на звіт.

Іншими словами, він перевіряє наявність первинних документів, які фіксують відомості про господарські операції та їх подальше відображення.

Коли в документи заносяться неправдиві відомості, аудитор, на відміну від судового експерта, не може визначити недостовірність первинних документів, а тому не може встановити фальсифікацію балансу і тим самим спосіб скоєння податкового злочину.

Податковий аудит, у даному ракурсі, – це "процесуальні дії контролюючих органів щодо контролю за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також законністю здійснення операцій, пов’язаних з одержанням доходів і здійсненням розрахунків

Податковий аудит є однією із форм здійснення податкового контролю як державного, так і суспільного (громадського), а також внутрішнього (внутрішньофірмового).

Тема 4. Типові сліди вчинення фінансових злочинів, ухилень від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Аналітична діяльність у механізмі виявлення ухилень від сплати податків

1. Аналіз документів (як основного носія інформації).

Носії економічної інформації, що використовуються в судово-бухгалтерській експертизі, виконують подвійну роль: по-перше, містять дані, що характеризують економічні процеси, і, по-друге, є доказом того, що зазначені процеси дійсно відбулися за участю посадових осіб, які дозволили їх виконання, а також конкретних матеріально відповідальних осіб. Оскільки висновки судово-бухгалтерської експертизи засновані нa результати дослідження, насамперед фактографічної інформації, оформленої відповідно до законодавства, то первинні документи є важливим носієм економічної інформації, які у експертному дослідженні.

Господарська діяльність відображається у бухгалтерському обліку за допомогою суцільного і безперервного документування виробничих і фінансово-господарських операцій. Систематизуються й відображаються господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Первинні документи є виправдувальними в частині достовірності, повноти та відповідальності за господарські операції, відображені в системі бухгалтерського обліку та звітності. Складаються первинні документи у момент виникнення господарських операцій. У процесі експертизи визначається, ким і коли затверджені форми первинних документів, чи дотримується порядок їх складання та заповнення всіх потрібних реквізитів. Загальними вимогами для проектування реквізитів у первинному документі є: внесення в документ реквізитів, що характеризують об'єкт обліку, необхідних для управління і контролю господарської діяльності; послідовність розташування інформації, що забезпечує запам'ятовування, читання, обробку та контроль даних, поміщених у первинних документах; правильне визначення реквізитів документа, що дозволяють фіксувати дані в рядках і графах, забезпечення необхідних підписів, що характеризують достовірність відображених даних і контроль за господарськими операціями, а також відповідальність за раціональне використання цінностей та їх зберігання.

2. Найбільш характерні ознаки слідів фінансових злочинів.

Очевидними (тобто достатніми для прийняття рішення про порушення кримінальної справи) слідами (ознаками) вчинення податкового злочину є: повна невідповідність реально виконаної господарської операції її документальному відображенню; невідповідність записів у бухгалтерських документах: первинних облікових, облікових звітних; наявність ознак матеріальних підробок у документах, пов'язаних із розрахунками величини доходу (прибутку) і сум податку (дописування, виправлення, підтирання, заміна сторінок тощо); знищення бухгалтерських документів (первинних, облікових, звітних); інсценування нещасного випадку (пожежа, затоплення) чи банкрутства.

Сліди податкового злочину - наслідки: або всієї кримінальної діяльності винної особи (покращення рівня її матеріального становища), або окремих дій (відсутність документів, товарно-матеріальних цінностей, які фігурують в інвентаризаційній відомості тощо).

Це можуть бути матеріально фіксовані відображення, а також уявні образи, що збереглись у свідомості учасників цих подій.

Неочевидні ознаки (сліди) вчинення податкових злочинів - це різноманітні порушення, які початково можуть розцінюватись як відсутність у працівників належного професіоналізму, недбалість, однак можуть бути й ознаками злочину, зокрема: недотримання встановлених правил ведення обліку і звітності; порушення правил здійснення касових операцій; необґрунтовані списання товарно-матеріальних цінностей; порушення технологічної дисципліни; відсутність у компетентних органів належних реєстраційних документів; недекларування доходів за наявності обов'язку вносити податкові платежі; відсутність офіційного бухгалтерського обліку доходів чи конкретної підприємницької діяльності; неправильне ведення бухгалтерських книг, подвійна бухгалтерія, перекручення бухгалтерського обліку внесенням змін у документи; знищення бухгалтерських документів; надання підроблених документів в обґрунтування перекручених даних, внесених у податкову декларацію, розрахунки щодо податків та ін.; оформлення в різних банках декількох рахунків, не зареєстрованих у податковій інспекції; розміщення прибутку від торгової чи іншої діяльності в закордонних банках на особисті рахунки і рахунки офшорних компаній; використання готівки, а не банківських рахунків, під час здійснення великих купівельних угод або в інших розрахунках; недекларування джерел доходу, надходжень грошей невідомо відкіля; наявність інформації про те, що коштовні придбання підозрюваного оформлені у власність третіх осіб; перекручення (завищення) даних про утримання, кредити і пільги.

3. Суть аналітичної діяльності та її роль у викритті фінансових злочинів.

Аналітична діяльність співробітників правоохоронних, контролюючих органів сприяє ефективному відбору суб'єкта господарювання для подальшої контрольно-перевірочної роботи, проведенню заходів щодо фіксації (документування) обсягів підприємницької діяльності і використанню отриманих матеріалів у ході документальної перевірки, дослідної перевірки, досудового слідства.

У ході аналітичної роботи щодо встановлення фактів податкових правопорушень співробітниками податкової міліції можуть бути використані різні методи аналізу змісту фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва: 1) метод економічного аналізу; 2) метод розрахунку грошових надходжень; 3) метод контролю витрат та доходів суб'єктів підприємницької діяльності; 4) метод аналізу інформації; 5) метод товарних потоків; 6) метод м'якого моделювання; 7) експертний метод; 8) структурний метод та інші.

Про приховування фактичних обсягів виробництва продукції можуть свідчити: 1) дані, отримані від постачальників, про відвантаження пляшок (пробок) для розливу алкогольних напоїв; 2) комплектуючих для виготовлення автомобілів; 3) кількість отриманих акцизних марок; 4) видані векселі тощо.

Одним із напрямів аналітичної роботи податкової міліції є також порівняння результатів виробництва суб'єктів підпри­ємництва, які займаються аналогічною діяльністю.

1. Оцінка доказів сліду фінансового злочину та його кваліфікація.

На базі вихідної інформації за обох названих слідчих ситуацій висуваються такі загальні версії: податковий злочин вчинено за обставин, відомих із наявних матеріалів; податкового злочину не вчинялося, має місце помилка, або наявні ознаки вчинення інших кримінально караних діянь.

Типові окремі слідчі версії, що можуть конструюватись на початку розслідування: про співучасників податкового злочину і характер їх взаємовідносин; про способи приховання оподатковуваної бази; про джерела незаконного одержання сировини і напівфабрикатів; про способи реалізації виготовленої продукції; про способи одержання податкових пільг; про кримінальні зв'язки підозрюваних, місця збереження коштів, нажитих злочинним способом, і т. ін.

У справах цієї категорії треба встановити такі обставини.

1. Місце здійснення злочину: назва; юридична і фактична адреси організації (зі з'ясуванням, до якої категорії платників податків вона належить, хто її засновники; коли й де її було зареєстровано як суб'єкт господарювання і поставлено на податковий облік).

2. Які об'єкти оподатковування приховані (має місце приховання одного чи декількох об'єктів; якими нормативними актами передбачена сплата організацією податків з цих об'єктів оподаткування).

3. Спосіб (способи) ухилення від сплати податків чи притаманні організації певні особливості обліку господарських операцій відповідно до використовуваного порядку облікування (вчинено заниження прибутку чи завищення даних про витрати або приховано інші об'єкти; в яких бухгалтерських документах ці спотворені дані відображено).

4. Час учинення дій щодо ухиляння від сплати податків: які терміни надання податковим органам бухгалтерських документів і сплати податків, якими нормативними актами повинна була керуватися організація; коли конкретно вона направила розрахунки щодо податків та бухгалтерські звіти; коли було складено бухгалтерські документи, що містять завідомо неправильні дані про доходи чи витрати, або інші об'єкти оподатковування; якщо ухиляння від сплати податків зроблено способом нескладання первинних документів, то коли провадилися господарські операції, що документально не були зафіксовані, які документи потрібно було скласти і в яких конкретно податкових періодах було зроблено приховання об'єктів оподаткування та ухиляння від сплати податків.

5. Розмір приховання об'єктів оподатковування до кожного терміну платежу: яку ставку податку слід було застосувати щодо кожного прихованого об'єкта; чи правильно податковий інспектор застосував ставку податку до господарської операції та чи обґрунтовано це посиланням на відповідні нормативні документи; в якій сумі не було сплачено податок за кожним терміном платежу з прихованих об'єктів; яке співвідношення суми податку, не сплаченого організацією, та мінімального розміру заробітної плати.

6. Суб'єкти злочину: хто виконав перерахунок не всього податку до бюджету або не перерахував його зовсім; ким підписано і ким складено розрахунки податків і документи бухгалтерської звітності, в яких приховано об'єкти оподатковування; ким у балансові рахунки і документи аналітичного обліку до них було внесено перекручені дані про доходи чи витрати або зроблене приховання інших об'єктів оподаткування; хто склав і хто підписав первинні документи, що містять ці перекручені дані.

7. Умисел на ухиляння від сплати податків: чи була змова про це між керівниками організації та авторами документів, у яких перекручено дані про прибутки; у чому полягає інтерес виконавців тощо.

У ході подальшого розслідування необхідно установити обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання суб'єктів злочину, а також сприяли ухилянню від сплати податків, розкрити інші злочини, що супроводжувалися перекручуванням у бухгалтерських документах даних про прибутки чи витрати або приховання інших об'єктів оподатковування.

2. Найбільш ефективні методи оперативно-аналітичної роботи.

Аналіз діяльності підрозділів податкової міліції свідчить про те, що суб'єкти підприємництва все частіше використовують різноманітні способи приховування об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків. Дійсні обсяги підприємницької діяльності дуже часто не знаходять відображення у відповід­них документах бухгалтерського обліку та податкової звітності. Існуючі методики проведення перевірок діяльності платників податків на підставі звітних даних і практика виявлення право­порушень у сфері оподаткування не завжди дозволяють повною мірою цими засобами встановити факти ухилень від сплати податків. Така ситуація потребує використання інших методів у ході організації пошукового процесу інформації про факти ухилення від сплати податків, зокрема використовувати можливості аналізу даних (інформації), які безпосередньо не відображають зміст фінансово-господарської діяльності суб'єкта під­приємництва.

Встановлення фактів заниження сум податкових зобов'язань платників податків можливе шляхом аналізу даних про витрати суб'єктів підприємництва, приріст її активів, кількість осіб, які перебувають у відносинах найму, а також оцінки інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до чинного законодавства.

Метод розрахунку грошових надходжень базується на аналізі руху грошових коштів на поточних рахунках та в касі суб'єкта підприємництва.

Метод контролю витрат та доходів суб'єктів підприємництва є найбільш інформативним засобом про зміст та характер діяльності платників податків.

Найбільш ефективним засобом для виявлення обставин вчинення злочину та його слідів є реконструкція отриманих доходів.

3. Непрямі методи доказування заниження бази оподаткування.

Використовуючи напрацювання вчених-процесуалістів та беручи до уваги вказані вище вимоги, можна дати таку класифікацію непрямих доказів:

1. Залежно від елементів предмета доказування, непрямі докази поділяються на ті, які встановлюють:

а) подію злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують чи обтяжують покарання;

г) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

У цьому випадку важливо розуміти те, що за допомогою непрямих доказів не безпосередньо визначають вказані елементи предмета доказування, а певні проміжні факти, які дають змогу встановити ці елементи.

2. Залежно від характеру фактів, які встановлюються:

а) непрямі докази, які встановлюють позитивні факти (наявність тієї чи іншої суттєвої для кримінальної справи обставини);

б) непрямі докази, які встановлюють негативні (заперечувальні) факти (відсутність певної обставини, існування якої припускалось). При цьому негативний факт замінюють в ході доказування позитивним фактом. Обвинувачений, стверджуючи, що він не був в момент вчинення злочину на місці його вчинення, доводить тим самим, де він знаходився в цей момент, і це вже носить характер доказування позитивного факту.

3. Залежно від структури доказування проміжного факту: а) двохступеневі; б) трьохступеневі; в) багатоступеневі.

4. Залежно від виду системи непрямі докази поділяють на:

а) послідовні. Сюди входять непрямі докази, які встановлюють ланцюг висновків, що будуються шляхом встановлення одного проміжного факту, згодом іншого, та забезпечують взаємозв’язок проміжного факту із предметом доказування.

б) підкріплювальні. Їх формують докази, що взаємно підкріплюють один одного та утворюють певну сукупність, що забезпечує одержання достовірного висновку.

в) субсидіарні. Йдеться про ті непрямі докази, що посилюють чи послаблюють значення того чи іншого побічного (проміжного) факту за певних умов у конкретній кримінальній справі.

г) виключення несумісних фактів. Сюди належать непрямі докази, які спростовують несумісні, конкурентні версії, унеможливлюючи неправильні висновки при доказуванні у кримінальній справі.

Тема 5. Структура первинного матеріалу про злочин та його оцінка на стадії порушення кримінальної справи. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування

1. Джерела доказів щодо фінансових злочинів.

Виділяють наступні групи документів, що підлягають вилученню і дослідженню при розслідуванні злочинів у сфері підприємницької діяльності.

1. Документи, які визначають економічну структуру і організаційно-правовий статус підприємства та стан фінансового контролю: а) свідоцтво про реєстрацію підприємства; б) статут підприємства; в) засновна угода; г) реєстр акціонерів; д) протоколи загальних зборів акціонерів; е) протоколи засідань адміністративних органів управління (правління, керівництва); є) протоколи засідань ревізійних комісій (акти та матеріали перевірок); ж) річний звіт аудитора; з) акти та інші матеріали перевірок податкових, банківських та інших контрольних органів; и) накази і розпорядження посадових осіб тощо.

2. Документи, що свідчать про заняття певним видом підприємницької діяльності: а) ліцензії; б) патенти; в) рекламні проспекти підприємства і реклама, розміщена в засобах масової інформації; г) договори про укладання певних угод (купівлі-продажу, позички, про виконання робіт тощо).

3. Документи бухгалтерського обліку і звітності (тут в найбільш повному обсязі на основі суцільного і безперервного спостереження, суворого документування, систематизації на рахунках і балансування облікових даних концентрується економічна інформація):

а) документи первинного обліку (рахунки, накладні і т. ін., які фіксують окремі економічні операції);

б) бухгалтерські рахунки (кожна економічна операція має подвійний запис – в активі одного рахунку і пасиві другого рахунку підприємства, наприклад, придбаний комп’ютер відображається в активі рахунку «основні засоби» і в пасиві рахунку «уставний фонд»);

в) бухгалтерський баланс (головна і узагальнююча частина бухгалтерського обліку, в якому відображаються зведені дані бухгалтерського обліку за квартал, півроку, рік).

4. Документи статистичного обліку і звітності (відображається кількісна характеристика окремих сторін діяльності підприємства протягом певного періоду). Комерційна структура (фірма) може мати кілька варіантів звітності за рік: а) для державних органів (наприклад, для податкової адміністрації); б) для акціонерів; в) для засобів масової інформації (для реклами); г) для керівництва фірми. Вказані варіанти звітності можуть суттєво відрізнятися один від одного рівнем деталізації.

5. Документи оперативного обліку і звітності. Це «кишенькова бухгалтерія» керівника підприємства, яка характеризує швидкоплинні економічні процеси на підприємстві і є підставою для прийняття поточних рішень. Представляє собою важливе джерело інформації при розслідуванні економічних злочинів.

6. Документи автоматизованого робочого місця (АРМ) бухгалтера, економіста, плановика, аналітика. Тут може знаходитись різноманітна інформація у вигляді: а) облікових даних; б) планових показників; в) норм і нормативів; г) звітності фірми тощо.

7. Банківські документи: а) журнал реєстрації платіжних доручень з поточного рахунку; б) журнал реєстрації надходжень на поточний рахунок; в) витяг з поточного рахунку; г) заяви на відкриття поточного, валютного рахунків; д) картка із зразками підписів і відбитку печатки; е) платіжні доручення; є)документи, що відбивають одержання кредиту в банку тощо.

8. Касові документи: а) договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира; б) касова книга; в) журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; г) журнал реєстрації використання грошових чеків; д) прибуткові і видаткові касові ордери; е) акти перевірки наявності грошових коштів і матеріальних цінностей в касі і т. ін.

9. Підроблені (фальсифіковані) документи: засновні, банківські, бухгалтерські та інші, що були використані при вчиненні злочину.

10. Робочі записи посадових осіб та службовців, зміст яких має значення для кримінальної справи: доповідні записки, робочі зошити, календарі, записники тощо.

11. Магнітні носії інформації: диктофонний запис наради, зборів тощо; фото-, кіно-, відеодокументи, що відбивають певні факти з “життя” підприємства.

12.Електронні копії письмових документів та інша електронна інформація (програмне забезпечення). Можуть міститися на: а) постійному запам’ятовуючому пристрої; б) компакт-дисках; в) дискетах; г) касетах.

2. Проблеми оцінки доказів фінансових злочинів.

Оцінити докази — означає визначити, наскільки точно встановлений кожен з них, у якому взаємозв'язку зі справою та іншими доказами він перебуває, який саме факт, що має значення для справи, він встановлює чи спростовує, і це означає у сукупності всі зібрані по справі докази

При оцінці надійності доказів необхідно наслідувати наступні засадничі правила:

■ докази надійніші, якщо вони отримані від незалежних джерел;

■ докази, отримані з внутрішніх джерел, надійніші, якщо контрольні дії, що відносяться до них, є ефективними;

■ докази, отримані безпосередньо, є надійнішими в порівнянні з доказами, отриманими непрямим шляхом або за допомогою логічних висновків;

■ докази є надійнішими, якщо вони існують в документальній формі;

■ докази, представлені оригіналами документів, надійніші, ніж отримані у вигляді фото- чи факсимільних копій.

При плануванні аналітичних процедур перевірки по суті необхідно враховувати наступні чинники:

■ доцільність використання аналітичних процедур перевірки по суті тієї або іншої передумови підготовки бухгалтерської (фінансовою) звітності;

■ надійність зовнішніх і внутрішніх даних, на підставі яких розраховуються передбачувані суми і коефіцієнти,:

■ чи є очікувана інформація досить точною для визначення істотних спотворень;

■ прийнятна кількість можливих розбіжностей між очікуваними і фактичними показниками.

Важливе значення для розкриття ролі внутрішнього переконання в оцінці доказів мають також його психологічний і гносеологічний аспекти. У першому аспекті внутрішнє переконання можна розглядати в динаміці (як процес його формування) і статиці (як результат). У процесі його формування створюється власна думка, долаються й усуваються сумніви, невпевненість.

3. Вибір способу реалізації матеріалів щодо податкового злочину.

Результати проведення податкових перевірок оформляються у вигляді підсумкового документа – акта податкової перевірки, за вірогідність якого відповідні посадові особи несуть персональну відповідальність. Органи податкового контролю систематично аналізують підсумки проведених контрольних заходів і узагальнюють практику своєї роботи. Крім того, нижчого рівня податкові органи передають відповідним вищим податковим органам звіти про проведення заходів податкового контролю, результати проведених перевірок і т.п. Звіт супроводжується висновками, рекомендаціями і пропозиціями.

За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Під час проведення планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки.

Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

1. Структура узагальнених матеріалів за фактами фінансових злочинів.

Структура акта перевірки.

В обов'язковому порядку до акта проведеної перевірки додається Довідка про загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання та результати його діяльності (далі - Довідка про загальну інформацію), яка складається за встановленою та є невід'ємною частиною акта перевірки.

Також до акта перевірки, зокрема, додаються такі додатки: план перевірки; довідки з окремих питань плану перевірки як складової частини акта, які за необхідності складаються при проведенні планової перевірки за встановленою формою; реєстр перевірених показників поданої Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який складається за встановленою формою; узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки; складені в ході проведення перевірки реєстри із згрупованою інформацією щодо встановлених однотипних порушень (у разі наявності).

Крім цього до першого примірника акта перевірки (що залишається в органі ДПС), зокрема, додаються такі додатки:

Довідка про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання та опрацювання встановлених ризикових операцій; реєстр направлених запитів в ході проведення (планової або позапланової) виїзної перевірки та результатів проведених перевірок контрагентів щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з такими контрагентами, який складається за встановленою формою (додаток 5 до зразка форми акта про результати планової/позапланової виїзної перевірки); додаток про результати опрацювання відхилень, встановлених

Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єкта господарювання та його контрагентів, який складається за встановленою формою.

2. Стадії реалізації матеріалів.

Після розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення у справі відповідний підрозділ органу ДПС повертає матеріали до органу дізнання податкової міліції, який приймав рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, для відповідного зберігання. На вимогу прокурора такі матеріали підрозділом податкової міліції направляються йому у встановленому законодавством порядку.

У разі порушення кримінальної справи за фактом або стосовно посадових осіб перевіреного платника податків (платника податків - фізичної особи) за ознаками злочинів, підслідних податковій міліції, відповідні підрозділи в п'ятиденний термін повідомляють про це підрозділи, які очолювали перевірку, для подальшого інформування підрозділів погашення прострочених податкових зобов'язань.

Якщо в матеріалах перевірки платника податків є дані, що вказують на наявність ознак складу злочинів, безпосередньо не пов'язаних із несплатою податків та не підслідних слідчим податкової міліції, вони надсилаються підрозділом податкової міліції за належністю відповідно до Порядку подання Головним контрольно-ревізійним управлінням України, Державною податковою адміністрацією України та Рахунковою палатою України матеріалів перевірок і ревізій про виявлені правопорушення до органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки і податкової міліції для вирішення питання згідно з чинним законодавством.

Працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС "Аудит" на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок планової виїзної перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов'язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку.

3. Роль планування реалізації матеріалів.

Формування планів-графіків планових виїзних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, які проводяться для забезпечення своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ними податків та зборів (обов’язкових платежів), здійснюється щокварталу всіма контролюючими органами за місцезнаходженням суб’єкта господарювання чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок взаємодії податкових і митних органів при організації та проведенні планових виїзних перевірок, зокрема щодо застосування процедури визначення суб’єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, встановлюється Державною податковою адміністрацією разом з Державною митною службою.

Порушивши кримінальну справу по податковим злочинам і розпочавши її розслідування слідчий податкової міліції складає плани розслідування справи.

Заплановані дії можуть бути: 1) організаційними; 2)оперативно-розшуковими; 3)слідчими.

Дата добавления: 2015-07-24