Тема 3 господарство країн Європи індустріальної доби

(ХVІ – поч. ХХ ст.)

1. Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи.

2. Особливості економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи.

3. Промисловий переворот, індустріалізація.

1. ХVІ – ХVІІІ ст. в еволюції європейської цивілізації біли періодом переходу від феодального до індустріального суспільства. Для цього перехідного періоду характерні:

· значні досягнення в галузі науки та техніки;

· посилення між - і внутрішньогалузевого поділу праці;

· технічний прогрес охопив текстильну промисловість, гірниче і металургійне виробництво

· замість пергаменту почалося виробництво паперу, розвивалося книгодрукування, виданий перший географічний атлас;

· сконструйовані телескоп, мікроскоп, термометр, барометр, нові типи кораблів (баржі);

· Безпосереднім результатом великих географічних відкриттів (наприклад, Колумб – Америка у 1492 р.) було створення колоніальної системи. Іспанія, Португалія, Голландія, Англія, Франція нещадно грабували колоніальні народи, що сприяло піднесенню економіки цих країн.

Всі ці передумови підготували перехід від дрібного до великого господарства.

Розвиток індустріальної цивілізації пов’язаний з розвитком мануфактурного виробництва, тому господарство ХVІ – ХVІІІ ст. можна охарактеризувати як мануфактурне. Ця стадія промисловості передувала великому машинному виробництву

Відбувалися значні зміни в сфері обігу і торгівлі:

· просте товарне виробництво переростало в ринкове;

· розвивався міжнародний поділ праці, формувалися національні, європейські та світові ринки товарів та грошей;

· з’явилися монопольні торгові компанії, вдосконалилися товарні біржі;

· зародилася страхова справа.

В 1600р. була організована Ост - Індійська компанія, що поклала початок англійському пануванню в Індії.

У той же час лихварський капітал зріс настільки, що англійські купці й підприємці, а також королівський уряд у другій половині 16 в. відмовляються від послуг банкірів Антверпена, у яких вони до цього звичайно позичали гроші, і переходять до внутрішніх позик - в англійських лихварів. Держава постійно мала потребу в грошах для ведення війн, утримання армії й чиновників. Податкових надходжень, які би не були високі податки, ніколи не вистачало. Тому держава часто позичала гроші в купців, виплачуючи по позиках високі відсотки. І позики й відсотки по них оплачувалися за рахунок податкового пограбування народних мас.

Отже, перше місце у Європі у кінці ХVІІІ ст. займала промисловість Англії (яка з 1707 р. після укладення унії з Шотландією дістала офіційну назву – Великобританія). Третину англійського експорту займало сукно кількох десятків видів. Розвивалися бавовняні, паперові, скляні, металургійні, кораблебудівні мануфактури. У Великобританії добували залізну руду, мідь, олово, свинець, кам’яне вугілля.

Франція займала друге місце за розвитком промисловості. Її мануфактури виготовляли в основному предмети розкоші: шовк, атлас, оксамит, парчу, килими, меблі, скляні і порцелянові вироби, а також військове спорядження.

Господарство Німеччини відставало від Великобританії, Франції та Голландії через політичну роздробленість та панування кріпосних порядків.

Економіка Іспанії та Португалії розвивалася завдяки пограбуванню колоніальної Африки та Азії (зокрема, Індії), крім того Іспанія залишила у сфері свого панування всю Америку. Однак вивезені багатства не вкладалися в промисловість цих країн, а марно витрачалися на споживання.

З розвитком океанської економіки Англія, що раніше знаходилася осторонь від основних торгових шляхів, опинилася в їх центрі і перетворилася на світову колоніальну імперію. Створилися монопольні торгові компанії (Левантійська – від лат.левант” схід”, Вест –Індійська. Ост – Індійська, а після встановлення зв’язку з Московською державою - Російська). Англія зайняла монопольне становище у так званій “ трикутній” торгівлі. З Англії кораблі виходили з тканинами, мідним і скляним посудом, залізом, горілкою, порохом і зброєю. Ці товари обмінювалися в Африці на рабів, шкури, слонову кістку, арахіс. Їх доставляли в Америку, а на виручку закупляли цукор, бавовну і везли в Європу. І в кожній вершині трикутника був величезний прибуток.

ХVІ - ХVІІІ ст. – період завершення становлення, розширення та зміцнення національних ринків. Це було пов’язано з подальшим відокремленням промисловості від сільського господарства, розвитком територіального поділу праці, відміною внутрішніх мит, удосконаленням шляхів сполучення.

2. Порівняно із Західною Європою країни Центральної та Східної Європи не були готові до перебудови. Причини цього:

· значно менша урбанізація, тому місто не могло взяти на себе роль (як у З.Є.) рушія суспільного прогресу

· великі географічні відкриття віддалили ці країни від головних шляхів світової торгівлі

· продукція місцевих ремесел не могла конкурувати з виробами З.Є.

· слов’янські народи, крім російського, не мали своєї державності, а належали до багатонаціональних держав – Росії, Австрії, Речі Посполітої, Туреччини

· на відміну від З.Є., де сільське господарство орієнтувалося на високопродуктивні та трудомісткі галузі (вирощування технічних культур, тваринництво), в цих країнах був наголос на зернове господарство.

У кінці ХVІ - на початку ХVІІ ст. виникла Російська багатонаціональна держава, до складу якої ввійшли території Поволжя, Уралу, Сибіру, в 1654 р. на правах автономії Україна. В ХVІІІ ст. Росія завоювала вихід до Балтійського моря (!!! см.далі “ Реформи Петра І “). Соборне Уложення 1649 р., перший правовий кодекс, остаточно встанови кріпосне право в Росії. Протягом ХVІ - ХVІІІ ст. зросло господарське значення міст, проте там мешкало лише 4 % населення. У промисловості період ремісництва змінився з виникненням мануфактур, заснованих на кріпосній праці. У ХVІІ ст. в Росії розпочалося формування всеросійського ринку (ярмарки).

В експорті на Захід переважала сільськогосподарська продукція. Початок перехідного до індустріальної доби в Росії датується ХVІІ ст.

Отже, визначилися два напрями розвитку європейських країн: в З.Є. капіталістичні відносини утверджувалися фермерським шляхом, а в Ц. та С. Є., зокрема, в Росії, аграрна революція відбувалася повільно, із збереженням феодальних пережитків.

Дата добавления: 2015-07-24