|
Читайте также: |
Порожнина зуба заповнена вмістом, який носить назву пульпа зуба (pulpa dentis), і являє собою сполучну тканину, що оточує розгалудження нервів та судин зуба. Це м'яка тканина зуба, що забезпечує харчування, інервацію, захист та регенерацію тканин зуба. Розрізняють три відмінних за будовою та функцією зони пульпи: центральну, проміжну та периферійну. Периферійна (предентинна) зона пульпи побудована з незрілих колагенових (преколагенових) волокон та розміщених кількома шарами тіл дентинобластів. Частина розміщених між тілами дентинобластів преколагенових волокон продовжується безпосередньо в колагенові волокна дентину.
У проміжній зоні пульпи зуба локалізовані незрілі дентинобласти (предентинобласти) та преколагенові волокна. Центральна зона пульпи містить судинно-нервові пучки, колагенові та ретикулярні волокна, клітинні елементи пухкої сполучної тканини: фібробласти, макрофаги, малодиференційовані адвентиційні клітини тощо.
В залежності від порожнини зуба пульпа поділяється на:
- пульпу коронки (pulpa coronalis) розташовану в порожнині коронки зуба та
- пульпу кореня (pulpa radcularis) відповідно розташовану в порожнині кореня зуба.
2.5. Форми зубів.
В залежності від форми коронки зуба розрізняють такі форми зубів:
- різці (dentes incisivsi). Функція їх полягає у відрізанні (краюванні) шматків їжі;
- клики (dentes canini). Функція їх: утримувати та шматкувати їжу;
- малі корінні зуби (dentes premolares). Функція їх: забезпечувати подрібнення їжі;
- великі корінні зуби (dentes molares). Функція їх – розтирання їжи.
2.6. Поверхі зубів.
На коронці зуба виділяють 5 поверхонь:
- язикова поверхня (facies lingualis) – внутрішня поверхня, що обернена до язика;
- вестибулярна (лицева поверхня) (facies vestibularis(facialis) – поверхня протилежна попередній і повернена до присінка порожнини рота;
- поверхня змикання (facies oclusalis) – поверхня обернена до такої ж поверхні відповідного зуба другої щелепи;
- латеральна контактна поверхня (facies contactis lateralis) – поверхня, що примикає до такої ж поверхні сусіднього зуба (окрім останнього зуба), що розташовується дальше від середини;
- медіальна контактна поверхня (facies contactis medialis) – поверхня, що примикає до такої ж поверхні сусіднього зуба але розташованого ближче від середини;
2.7. Корені зуба та його канали.
Число коренів у різеих зубів неоднакове. Є зуби у яких один корінь, а є зуби у яких і два, або три.
2.8 Періодонт.
Корінь зуба оточений періодонтом (periodontium), котрий закріплює корін зуба в зубних альвеолах. Утворений він товстими пучками колагенових волокон, які, маючи звивистий (S-no-дібний) напрям, втримують зуб у підвішеному стані. Періодонт називають ще зубною зв'язкою. З одного боку колагенові волокна періодонту вплітаються у цемент кореня зуба, з протилежного боку — в окістя альвеолярного відростка. У ділянці шийки зуба періодонт утворює циркулярну зубну з в'я з к у. Частина колагенових волокон цементу, що мають радіальний напрям, проходить через періодонт. Вони вплітаються безпосередньо в окістя альвеоли і мають назву проривних волокон. Періодонтальна зв'язка містить значну кількість нервових закінчень, чутливих до зміни тиску, завдяки чому тверді сторонні частинки легко виявляються у складі м'якої їжі.Окрім цього у фіксації зуба значне місце займає десна (gingiva) – це частина слизової порожнини рота (присінка та власне порожнини рота), що покриває альвеолярні відростки верхньої щелепи та алвеолярну частину нижньої щелепи і тісно зростаються з одніє сторони з окістям – а з другої сторони з періодонтом.
Мочні зуби (dentes decidui) числом 20 по 10 на кожній щелепі, або по 5 на одному боці кожної із щелеп. Вони прорізуються у віці від 6-ти місяців до 2 років. Причому закладка молочних та постійних зубів проходить одночасно. Особливості молочних зубів:
- по величині вони менші від відповідних постійних зубів;
- коронки їх відповідно коротші але ширші;
- корені коротші від відповідного постійного зуба;
- відсутні малі корінні зуби;
§ Молочні різці зовнішньо дуже похожі на постійні відрізняючись тільки меншими розмірами. Форма коронки їх лопатоподібна зі слабкорозвинутими зубчиками на ріжучій поверхні.
§ Молочні клики також дуже нагадують постійні, тількі менші за розмірами та корені їх заокруглені і направлені у сторону першого великого корінного зуба.
§ Молочні моляри в анатомічній будові практично нічим не відрізняються від постійних, окрім їх величини.
3.1. Зубна формула молочних зубів.
Розрізняють:
- повну, або клінічну формулу молочних зубів, котра записується римськими цифрами:
V IV III II I | I II III IV V
V IV III II I | I II III IV V
Таким чином, на кожній половині два різці (І;ІІ), один клик (ІІІ), 0 малих коріних зубів та два великих коріних зуба (IV;V). Разом на одній щелепі 5 + 5 = 10 молочних зубів. Так само на другій щелепі. Разом всього у дитини 10 + 10 = 20 молочних зубів. Це відповідно відображається у цифровій груповій анатомічній формулі молочних зубів:
2 0 1 2 | 2 1 0 2
2 0 1 2 | 2 1 0 2
Постійні зуби (dentes permanentes) – числом – 32. Вони починають прорізуватись в 6 – 7 років. Частина з них прорізуються додатково, а частина на заміну молочним зубам, що випадають.
- Різці – їх усіх 8 шт. – по 4 на кожній щелепі. Відповідно до цього розрізняють 2 медіальних та 2 латеральних. Коронки цих зубів долотоподібні, мають гострий ріжучий край (margo incisalis). Вестибулярна поверхня злегка випукла. На язиковій поверхні, біля шийки, знаходиться бугорок зуба (tuberculum dentis). Контактна поверхня трикутна, так як коронка із самої вузької бвля ріжучого краю постпово потовщується в напрями до шийки. Вехні різці більші нижніх, а самі більші два верхні медіальні. Між коронкою різця та шийкою знаходиться дугоподібне підвищення пояс (cingulum), який відмежовує бугорок зуба і закінчується краєвим гребінцем (cristae marginales). Корені різців мають конусоподібну форму, дещо здавлені з боків. На їх контактних поверхностях відмічаються слабовиражені поздовжнв борозенки. Для ідентифікації різців правої та лівої сторони використовують три критерії:
· Критерій кореня, корень відхилений в сторону відповідно його положенню. Він більше виражений для різців верхньої зубної дуги. Для нижніх різців він не постійний.
· Критерій кута коронки, латеральний кут, що утворений латеральною та ріжучою поверхнями, заокруглений.
· Критерій кривини емалі, вестибулярна (лицева) поверхня біля медіального краю випукла і в напрямку до латерального краю стає більш плоскішою.
- Клики (dentes canini) – їх 4, тобто по 1 з кожної сторони на кожній щелепі і розташовані назовні (латеральніше) від різців. Для них характерний довгий корінь та конусовидна коронка на якій розрізняють чотири поверхні. Вестибулярна поверхня випукла та п’ятикутна з найбільшою шириною між кутами ріжучого краю. На язиковій поверхні біля коронки добре виражений бугорок, який переходить в поздовжнє підвищення, котре закінчується біля медіального (внутрішнього) кута ріжучого краю. Цей бугорок на нижніх кликах моло виражений. Окрім цього на цій поверхні добре виражений пояс (cingulum), та краєвий гребінець (cristae marginales).
· Корені кликів завжди поодинокі зплющені збоків та мають на бокових поверхнях поздовжні борозенки. Верхівки нахилені латерально.
Для кликів верхнього зубного ряду характерно:
а) більш широка та більша величина коронки;
б) більш довший корінь.
- Малі коріні зуби (dentes premolars) – їх 8 і розташовані вони позаді кликів. Їх по 2 з кожної сторони та на кожній щелепі. Поверхні змикання мають приблизну чотирикутну форму. Вона поділяється поперечним гребінцем (crista transversalis) на два, на два бугорка. Зовнішній вестибулярний бугорок розвинутий більше ніж внутрішній, язиковий. Для премолярів верхньої щелепи характерно більша масивність бугорків та більш чітка відмежованність один від одного. Корень частіше одинокий, лише у першого верхнього премоляра роздвоєний і має два канали щічний канал (canalis buccalis) та язиковий канал (canalis lingualis). Корені премолярів нижнього зубного ряду мають конусоподібну форму, в той же час верхнього зубного ряду трошки сплющені з переді до заду і окрім цього на задній та пердній їхній поверхні (за винятком верхнього першого премоляра) мають поздовжню борозенку.
- Великі корінні зуби (dentes molars) – їх 12 по 3 на кожній стороні на кожній щелепі та розташовуються латеральніше від малих корінних зубів. Самий останній з них зуб мудрості (dens serotinus), коронка якого кубічна.
§ Вехня щелепа. Поверхня змикання верхніх молярів має 4 бугорка (два щічних та два язикових (tuberculi bucalis et tuberculi lingualis) котрі розділені борознами, що утворюють букву Н. Підвищення емалі такого бугорка носить назву загострення зуба (cuspis dentis) і закінчується верхівкою загострення (apex cuspidis). Поверхні кожного бугорка, що поверненні до центру поверхні змикання являють собою трикутний гребінець (crista triangularis).
Моляри верхньої щелепи мають по три корені: один язиковий верхівка якого обернена в сторону твиердого піднебіння, два інших – щічні верхівки яких направлені до заду. Величина трьох корінних зубів різна. Вона зменшується в напрямці від 6 зуба до 8 зуба. Т.ч. зуб мудрості самий менший. Форма коронки різноманітна, варіює і число коренів. Їх може бути більше, або менше трьох.
Порожнина зуба широка і заходить в кожен із бугорків. Кожен корінь має свій одинокий канал, котрий з’єднується з порожниною зуба.
§ Нижня щелепа. Молярі більші таких верхньої щелепи. Поверхня змикання поділена двома борозенками на 4 бугорка. Два з них розташовуються біля вестибулярного краю, а два – біля язикового. Тільки перший моляр має 5 бугорків, три з яких знаходяться біля вестибулярного краю змикальної поверхні. Зуб мудрості такий же мінливий як і на верхній щелепі. Кожен із молярів має по 2 корені – передній та задній здавлені з переду назад. Передній корінь йде почті вертикальни вниз, а задній направлений латерально. Порожнина зуба своїми обрисами відповідає коронці і продовжується в кожен бугорок. В передньому корені по два канали, а в задньому – один. Величина молярів, так само як і на верхній щелепі зменшується в напрямку з 6 до 8.
4.1. Зубна формула постійних зубів.
- повна, або клінічна формула постійних зубів записується арабськими цифрами і має такий вигляд:
8 7 6 5 4 3 2 1 | 1 2 3 4 5 6 7 8
8 7 6 5 4 3 2 1 | 1 2 3 4 5 6 7 8
На кожній половині щелепи відповідно знаходиться 2 різці (1,2); 1 клик (3); 2 малих коріних зуба (4,5) та 3 великих коріних зуба (6,7,8), тобто на одній щелепі 8 + 8 = 16 постійних зубів. Всього зубів у дорослої людини становить 16 + 16 = 32 постійних зуба. Це відповідно відображається у загальній формулі, яка вказує на кількість зубів в кожній групі:
3 2 1 2 | 2 1 2 3
3 2 1 2 | 2 1 2 3
Окрім цього кожен зуб відповідно до повної формули може позначатись окремо:
- верхні праві знаком ┘;
- верхні ліві знаком └;
- нижні праві знаком ┌;
- нижні ліві знаком ┐.
Наприклад, правий верхній перший великий кутній зуб позначається 6└ або ліве нижнє ікло позначається 3┐.
Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) запропоновано двосимвольну систему запису зубів, де кожен зуб позначається двома арабськими цифрами.
Перша цифра визначає квадрант зубної формули.
Для постійних зубів є такі квадранти зубної формули:
Для молочних зубів є такі квадранти зубної формули:
Друга цифра є порядковим номером зуба.
Отже, для постійних зубів ця зубна формула, за ВООЗ, записується так:
| 18 17 16 15 14 13 12 11 | 21 22 23 24 25 26 27 28 |
| 48 47 46 45 44 43 42 41 | 31 32 33 34 35 36 37 38 |
Для молочних зубів ця зубна формула, за ВООЗ, записується так:
| 55 54 53 52 51 | 61 62 63 64 65 |
| 85 84 83 82 81 | 71 72 73 74 75 |
Нижня щелепа (mandibula) може переміщатися стосовно нерухомої верхньої щелепи (maxilla) завдяки рухливому зчленуванню — скронево–нижньощелепним суглобам (articulationes temporomandibulares), правому і лівому. Нижня щелепа (mandibula) приводиться в рух завдяки скороченням жувальних м’язів (musculi masticatorii), що забезпечують її опускання, висування, підняття і зсув у сторони та у вихідне положення.
Скорочення жувальних м’язів (musculi masticatorii) веде до зсуву нижньої щелепи (mandibula) стосовно верхньої щелепи (maxilla) в одному з напрямів: униз, вгору, вперед, назад, вправо, вліво.
Узгоджене скорочення цих груп м’язів забезпечує складне просторове переміщення нижньої щелепи (mandibula) під час артикуляції (мова, міміка) та прийому їжі.
Під терміном “артикуляція” розуміють усілякі просторові переміщення нижньої щелепи (mandibula) стосовно верхньої щелепи (maxilla), які здійснюються при участі жувальних м’язів. У мовній артикуляції беруть участь ще м’язи лиця (musculi faciei) і язик (lingua).
6. Зубо–щелепні сегменти (segmenta maxillomandibulodentalia)
Зуби знаходяться в оточенні різних анатомічних утворів, що складають зубні органи (organa dentalia).
Зубні органи утворюють на щелепах метамерні зубні ряди, тому ділянку щелепи з належним їй зубом позначають як сегмент.
Виділяють зубо–щелепні сегменти верхньої щелепи (segmenta maxillodentalia) та зубо–щелепні сегменти нижньої щелепи (segmenta mandibulodentalia).
Зубо–щелепний сегмент (segmentum maxillomandibulodentale) включає в себе:
o зуб (dens);
o зубну комірку (alveolus dentis) і частину щелепи, що прилягає до комірки, вкриту слизовою оболонкою;
o зв’язковий апарат, що фіксує зуб до зубної комірки;
o судини і нерви.
Отже, зубо–щелепний сегмент об’єднує ділянку щелепи і зуб з періодонтом.
Виділяють сегменти 1–го і 2–го різців, ікла, 1–го і 2–го малих кутніх зубів та 2–го і 3–го великих кутніх зубів.
Межею між сегментами є лінія, яка проведена через середину міжзубного проміжку.
Зубо–щелепні сегменти є:
o різцево–щелепні сегменти;
o ікло–щелепні сегменти;
o премолярно–щелепні (малокутньо–щелепові) сегменти;
o молярно–щелепні (великокутньо–щелепові) сегменти.
Термін “оклюзія” визначає просторовий зсув нижньої щелепи (mandibula) при обов’язковому збереженні характерних контактів між зубними рядами верхньої і нижньої щелеп (maxilla et mandibula).
Розрізняють центральну, передню та дві бокові, праву і ліву, оклюзії (мал. 44).
Оклюзійні рухи нижньої щелепи (mandibula) є різновидністю артикуляції з меншою амплітудою переміщення.
Співвідношення між верхньою зубною дугою ) та нижньою зубною дугою (arcus dentalis inferior) при найбільш щільному змикані (occlusion) називається прикусом. При цьому зуби одної щелепи дотикаються із відповідними зубами протилежної щелепи. Причому кожен зуб верхньої щелепи дотикається з латерально розташованим (від ідентичного зуба) зубом нижньої щелепи. Відповідно по відношенню до нижньої щелепи кожен зуб дотикається з медіально розташованим (від ідентичного зуба) зубом верхньої щелепи. Зуби, що одночасно дотикаються називаються основними антагоністами, а ці що частководотикаються – побічними антагоністами. Медіальні різці нижньої щелепи та зуб мудрості верхньої щелепи не мають побічних антагоністів.
Різці верхнього зубного ряду при оклюзії, як правило виступають над нижніми, частково перекриваючи їх. Вроджена щілина між рядом розташованими зубами носить назву діастеми (diastema). Частіше всього вона зустрічається між верхніми медіальними різцями.
Є фізіологічні та патологічні прикуси.
Фізіологічні прикуси (occlusiones physiologicae):
1) фізіологічна прогнатія (prognathia physiologica) – коли верхні різці (dentes incisivi superiores) дещо виступають перед нижніми (dentes incisivi inferiores) та частково прикривають їх (надмірний розвиток верхньої щелепи – maxilla);
2) фізіологічна прогенія (progenia physiologica) – якщо нижні різці (dentes incisivi inferiores) розташовуються перед верхніми (dentes incisivi superiores) – надмірний розвиток нижньої щелепи (mandibula);
3) фізіологічна ортогенія (orthogenia physiologica) – коли різальні краї передніх зубів верхньощелепної зубної дуги (margines incisales dentium anteriorum arcus dentalis maxillaris) збігаються з різальними краями передніх зубів нижньощелепної зубної дуги (margines incisales dentium anteriorum arcus dentalis mandibularis) – щипцеподібний прикус;
4) фізіологічна ортогнатія (orthognathia physiologica) – незначне перекриття різцями верхньощелепної зубної дуги (arcus dentalis maxillaris) нижніх передніх зубів (dentes anteriores inferiores) на 1/3 – ножицеподібний прикус.
Патологічні прикуси (occlusiones pathologicae):
- закритий прикус – верхні різці (dentes incisivi superiores) виступають вперед і повністю покривають нижні різці (dentes incisivi inferiores);
- відкритий прикус – між передніми зубами верхньощелепної зубної дуги (dentes anteriores arcus dentalis maxillaris) і передніми зубами нижньощелепної зубної дуги (dentes anteriores arcus dentalis mandibularis) є щілина;
- патологічна прогнатія – верхня щелепа (maxilla) зміщена вперед;
- патологічна прогенія – нижня щелепа (mandibula) зміщена вперед;
- трансверзальні, або перехресні прикуси – неправильне співвідношення між бічними зубами (dentes laterales).
Важливу роль у встановленні взаємовідношення зубних дуг верхньої та нижньої щелеп відіграють перші великі кутні зуби: вони розвиваються першими із постійних зубів і стають направляючими у взаємовідношенні решти зубів.
Терміни прорізування молочних та постійних зубів
| Назва зубів | Молочні зуби | Постійні зуби |
| Різці (dentes incisivi) | 6–9 місяців | 7–9 років |
| Ікло (dentes canini) | 16–20 місяців | 10–13 років |
| Перший малий кутній зуб (dens premolaris primus) | – | 10–12 років |
| Другий малий кутній зуб (dens premolaris secundus) | – | 11–15 років |
| Перший великий кутній зуб (dens molaris primus) | 12–15 місяців | 6–7 років |
| Другий великий кутній зуб (dens molaris secundus) | 20–24 місяці | 13–16 років |
| Третій великий кутній зуб (dens molaris tertius) | – | 18–30 років |
Порядок і терміни прорізування молочних зубів:
- різці (dentes incisivi):
- медіальні в 6 – 8 місяців;
- латеральні в 10 – 12 місяців;
- перші великі кутні зуби (dentes molares primi) в 14 – 16 місяців;
- ікла (dentes canini) в 18 – 20 місяців;
- другі великі кутні зуби (dentes molares secundi) прорізуються в 22 – 24 місяці.
До кінця другого року життя у дитини повинно бути 20 зубів.
Порядок і терміни прорізування постійних зубів:
- перші нижні великі кутні зуби (dentes molares primi inferiores) в 5 – 6 років;
- присередні різці (dentes incisivi mediales) та перші верхні великі кутні зуби (dentes molares primi superiores) в 6 – 7 років;
- бічні різці (dentes incisivi laterales) в 7 – 8 років;
- перші малі кутні зуби (dentes premolares primi) в 9 – 10 років;
- ікла (dentes canini) в 10 – 11 років;
- другі малі кутні зуби (dentes premolares secundi) в 11 – 12 років;
- другі великі кутні зуби (dentes molares secundi) в 12 – 13 років;
- треті великі кутні зуби (dentes molares tertii) після 18 років і не у всіх людей.
Зуби верхньої щелепи – nn. Alveolaris superior; rr. Alveolares anteriores, medii et posterior (plexus dentales superior: rr. dentales superiores).
Зуби нижньї щелепи: n. Alveolaris inferior (rr. dentales superiores).
Зуби верхньої щелепи - aa. Alveolares anteriores anteriores et posteriores (rr. dentales). Венозний відтік проходить по відповідним венах і впадають у v. Facialis.
Лімфатичний відтік від десен та зубів проходить у до nodi limfatici submandibulares, submentales et cervicales profundi.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 163 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Шари зуба. | | | Кафедра АиАХиМПТД |