Тема 1. Вступ. Загальні відомості про мову

І Модуль

Вступ. Загальні відомості про мову....................................................... 2

Мова, як суспільне явище. Функції мови. Наука про мову

Мова і мовлення. Мовлення, мислення, свідомість.

Мовні одиниці................................................................................... 2

Походження мови. Основні етапи її розвитку................................ 3

Українська мова серед інших слов’янських мов.

Становлення і розвиток української літературної мови................ 4

Форми і стилі сучасної української літературної мови

Поняття про норми літературної мови........................................... 6

Тема 2. Фонетика, фонологія. Графіка................................................. 9

Предмет і завдання фонетики. Звуки мови.

Творення звуків. Поняття про фонему............................................ 9

Склад. Типи складів. Наголос у словах.......................................... 10

Звуки й букви. Український алфавіт.

Фонетична транскрипція.................................................................. 11

Класифікація головних і приголосних фонем................................. 13

Чергування голосних і приголосних фонем................................... 15

Подвоєння й подовження приголосних.......................................... 17

Асиміляція і дисиміляція приголосних.

Спрощення в групах приголосних.................................................. 18

Тема 3. Орфоепія...................................................................................... 20

Поняття орфоепії.

Основні норми української літературної вимови........................... 20

Орфоепія і культура усного мовлення............................................ 22

Тема 4. Орфографія................................................................................. 25

Поняття орфографії. З історії української орфографії.................. 25

Принципи української орфографії.................................................. 27

Позначення м’якості приголосних на письмі.

Вживання апострофа........................................................................ 29

Правопис префіксів і деяких суфіксів

Написання слів разом і через дефіс................................................. 31

Вживання великої літери. Правила переносу слів.......................... 32

Правопис слів іншомовного походження....................................... 33

Правопис прізвищ і географічних назв.......................................... 34

Запитання для самоконтролю................................................................ 35

Завдання для самостійної роботи.......................................................... 36

Модульний тестовий контроль.............................................................. 40

Критерії оцінювання................................................................................ 45

Література................................................................................................. 46

Тема 1. Вступ. Загальні відомості про мову

Тема: Мова як суспільне явище. Мовні одиниці. Стилі сучасної мови.

Норми сучасної мови

Мета: шляхом виконання теоретичних та практичних вправ та завдань закріпити та систематизувати знання мовних одиниць, стилів сучасної мови, норм літературної мови.

Завдання для виконання:

Завдання 1. Складіть невеличку розповідь на тему: «Для чого нам, людям, потрібна мова?»

Завдання 2. Складіть розповідь на тему: «Що сталося б у світі, якби всі люди одночасно втратили здатність говорити чи писати?».

Завдання 3. Схарактеризуйте, записавши окремі особливості індивідуального мовлення колег, які навчаються з вами в одній групі, а також деякі специфічні мовленнєві риси своїх рідних, їхні слова і вирази.

Завдання 4. Складіть усну розповідь про мову й мовлення, їх спільні й розрізнювальні ознаки.

Завдання 5. Напишіть невеличкий реферат на тему «Мовні одиниці, їх взаємозв’язків».

Тема: Походження мови. Основні етапи її розвитку

Мета:

- систематизувати й узагальнити знання студентів про походження мови, її етапи розвитку;

- вдосконалювати вміння будувати висловлювання. користуючись відповідними мовними засобами;

- прищеплювати любов до слова.

Завдання за темою:

Завдання 1. Написати твір „Мова – найбільший скарб українського народу”.

Завдання 2. Записати речення. Поясніть наявність чи відсутність розділових знаків між однорідними чи неоднорідними членами речення.

1. На синіх долонях вечора темним смутком горбатився старий вітряк і в благанні простягав замерзлі руки чи то до неба, чи то до людей... 2. Якось напровесні прилетів до моєї шпаківні самотній птах та й почав і співом, і посвис­том, і помахом крил кликати собі пару. 3. Отак і почався у школі перший день сільського вчителя Данила Бондарен­ка, простого, довірливого і затятого хлопця з підкучерявленим житнім чубом, чутливого до людського болю, не­примиренного до всього ницого, лихого; отак ще довгі-довгі роки з одного боку шляху йому скрипіла верба, а з другого — Золота Липа; не річка, а дерево, що зросло чи то над річкою, чи то біля хатини, яка по-чаїному прокигикала через усе його дитинство.

Завдання 3. Спишіть текст, придумайте до нього заголовок.

Покоління народу проходять одне за одним, але на­слідки життя кожного покоління залишаються в мові — в спадщину нащадкам. До скарбниці рідного слова скла­дає одне покоління за другим плоди глибоких сердечних порухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя й пережитої радості,— одним словом, весь слід духовного життя народ дбайливо збе­рігає в народному слові. (К. Ушинський.)

Завдання 4. Складіть письмове висловлювання на тему «Дорогоцінний скарб народу», користуючись поданим планом.

1. Роль мови в житті суспільства.

2. Мова і мовлення.

3. Особливості усного і писемного мовлення.

Завдання 5. Перекладіть українською мовою такі слова і фразеологічні звороти.

Будто, грезить, лестница, мимоходом, оба, появить­ся, размышление, сказочный, треть, чересчур.

Благодарить рабочего, в подобном случае, держать себя с достоинством, крайне необходимо, по душам (поговорить), случайным образом, шутки ради.

Тема: Українська мова серед інших слов’янських мов. Становлення і розвиток української літературної мови

Мета:

- ознайомити студентів із текстами різних слов’янських мов, вдосконалюючи вимову слів, речень;

- вчити виділяти основну і допоміжну інформацію;

- вчити добирати українські відповідники до російських слів;

- розвивати зв’язне мовлення, логічне мовлення, мислення;

- збагачувати словниковий запас студентів.

Завдання для виконання:

Завдання 1. Прочитайте текст білоруською мовою і його пере­клади російською і українською мовами. Порівняйте тексти, знай­діть у них мовні явища, що свідчать про спорідненість українсь­кої, російської і білоруської мов. Схарактеризуйте фонетичні, граматичні і лексичні риси, специфічні для кожної з цих близькоспоріднених східнослов'янських мов.

I. Жыццё не спыняецца. Пятра заўсёды радасна здзіўляла гэтая непераможнасць жыцця. Радавала там, у Мурманску, калі ён назіраў з гары, на якой стаяла батарэя, як хутка пасля бамбардзіровак ажываў горад. Здзіўляла ў шпіталі, дзе ён бачыў і чуў, як людзі, што страцілі ногі, рукі, чапляліся за жыццё і марьілі пра шчасце, пра любоў. Радує непе­раможнасць жыцця і тут, на захопленай ворагам зямлі. Ён праходзіў з атрадам па слядах карнікаў, там, дзе аставаліся адны вогнішчьі. Колькі смерцяў і гора сеюць гэтыя прыблуды! Здаецца, усё-усё — навуку, техніку, палітьїку, мараль — накіравалі яны на знішчзнне, разбурэнне, на паслугу смерці. Але не ўдаецца їм спьшіць жыццё! (І.Шамякін)

II. Жизнь идет. Петра всегда радостно удивляла эта необоримость жизни. Радовала там, в Мурман­ске, когда он видел с горы, на которой стояла ба­тарея, как быстро после бомбардировок оживал город. Удивляла в госпитале, когда он видел и слышал, как люди, потерявшие ноги, руки, мечтали о счастье, о любви. Радует непобедимость жизни и здесь, на захва­ченной врагом земле. Он проходил с отрядом по сле­дам карателей — там, где остались одни пепелища. Сколько горя и смерти сеют эти насильники! Кажется, все-все: науку, технику, политику, мораль — заставили они служить уничтожению, гибели, смерти. Но оста­новить жизнь они не в силах!

III. Життя не спиняється. Петро завжди радім і дивувався цій незборимості життя. Радів там, у Мур­манську, коли стежив з гори, на якій стояла батарея, як швидко після бомбардування оживало місто. Ди­вувався в госпіталі, де йому доводилося чути й бачи­ти, як люди, Що втратили ноги, руки, вірили в життя, мріяли про щастя, кохання. Ця непереможність жит­ія радує і тут, на захопленій ворогом землі. Петрові довелось уже пройти із загоном слідами карателів, які лишали після себе самі згарища. Скільки горя й смерті сіють ці нелюди! Здається, все: науку, техні­ку, політику, мораль — змушують вони служити зни­щенню, руйнації, смерті. Однак їм не вдасться спи­нити життя!

Завдання 2. Прочитайте наведений давньоруською мовою ури-пок із «Слова о полку Ігоревім» і його переклади російською і українською мовами. Виділіть у цих перекладах лексичні і гра­матичні особливості, які свідчать про спорідненість сучасних ро­сійської та української мов з давньоруською мовою XII ст., про спільність мовної основи, з якої вони разом з білоруською мовою розвинулися.

I. Игорь плъкы заворочаетъ; жаль бо ему мила брата Всеволода. Бишася день, бишася другый; тре-тьяго дни къ полуднію падоша стязи Игоревы. Тут ся брата разлучиста на брезЪ быстрой Каялы. Ту кроваваго вина недоста; ту пиръ докончаша храбріи Руси­чи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую. Ничить трава жалощами, а древо стугою к зем­ли преклонилось.

II. Игорь полки поворачивает обратно: жаль ему милого брата Всеволода. Бились день, бились дру­гой; на третий день к полудню пали знамена Игоря. Тут и разлучились братья на берегу быстрой Каялы. Тут кровавого вина не хватило; тут пир закончили храбрые русичи: сватов напоили, а сами полегли за землю Русскую. Никнет трава от жалости, а деревья в печали к земле преклонились.

III. Ігор полки завертає: жаль-бо йому милого брата Всеволода. Билися день, билися другий; треть­ого під полудень упали стяги Ігореві. Тут два брати розлучились на березі бистрої Каяли; тут кривавого вина не достало; тут пир докінчили хоробрі русичі: сватів напоїли, і самі полягли за землю Руськую. Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось.

Завдання 3. Прочитайте речення, написані по-білоруському, і визначте: а) слова, спільні для української і білоруської мов; б) слова, яких нема в українській мові; в) фонетичні риси, вла­стиві білоруській мові.

1. Любоў святлейшую за майскі вечар пагодны, ярчэйшую нават за сонца і зоры, мацнейшую нават за скалы і горы, тучнейшую за рокат прылива, — я знайшоў ў серцы народным (М.Танк). 2. Не адна атака апаліла нас, не адна і песня падружыла нас (М.Танк); 3. Заўсёды наперад, ніколі назад! (Я.Ку­пала). 4. Шчыльней жа з'яднаем рады баявыя. 5. Многа слаўненькіх куточкаў ёсць ў нашым краі (Я. Колаc). 6. Ты вельмі багатая, наша зямля (П. Глебка). 7. Крупінкe сэрца хацеў кожны унесці, каб ленінскай славы ішлі яшчэ далей весці (Я.Ку­пала).

Завдання 4. Доберіть українські відповідники до поданих ниж­че російських слів.

Арбуз, басня, бездельник, безнадзорность, безупречный, безусловный, безытоговый, воскресенье, воплощаться, денежный, железо, засуетиться, красивый, луна, председатель, подписчик, подплясывать, тыква, увеличение, эхо.

Завдання 5. Доберіть російські відповідники до поданих нижче українських слів.

Виняток, випадок, випробний, віншувати, доброякісний, досвітки, досі, досить, другорядний, залунати, залюбки, зрадіти, зразок, натомість, обчіплювати, сіяч, словотвір, смак, стислий, халепа.

Тема: Форми і стилі сучасної української літературної мови

Мета:

- вчити студентів визначати стилі мовлення, характеризувати тексти, їх лексико-семантичні та структурно-граматичні особливості;

- стилістично аналізувати тексти;

- визначати мовні засоби в текстах;

- прищеплювати студентам почуття краси й поваги до мови.

Завдання для виконання:

Завдання 1. Уважно прочитайте наведені тексти, схарактери­зуйте їх лексико-семантичні та структурно-граматичні особливо­сті і визначте, до якого функціонального стилю літературної мо­ви можна віднести кожний із них.

І. Ставлячи питання про кардинальну реформу політичної системи, треба виходити насамперед з яс­ного уявлення: які її якості витримали перевірку ча­сом і необхідні нам сьогодні, а які, навпаки, необхідно звести до мінімуму або повністю подолати.

Мова, як нам здається, повинна піти про розв'я­зання таких основних завдань.

По-перше, зробити все, щоб мільйони і мільйони трудящих були включені до управління країною не на словах, а на ділі.

По-друге, відкрити максимальний простір проце­сам саморегулювання і самоврядування суспільства, створити умови для повного розвитку ініціативи гро­мадян, представницьких органів влади, партійних і громадських організацій, трудових колективів.

По-третє, налагодити механізм вільного форму­вання і виявлення інтересів і волі всіх класів і со­ціальних груп, їх погодженості і реалізації у внутріш­ній і зовнішній політиці Радянської держави.

По-четверте, забезпечити умови для дальшого вільного розвитку кожної нації і народності, зміц­нення їх дружби і рівноправного співробітництва на принципах інтернаціоналізму.

По-п'яте, радикально зміцнити соціалістичну закон­ність і правопорядок, з тим щоб виключити можли­вість узурпації влади і зловживань, ефективно про­тистояти бюрократизмові і формалізмові, забезпечити надійні гарантії захисту конституційних прав і сво­бод громадян, а також виконання ними обов'язків щодо суспільства і держави.

По-шосте, чітко розмежувати функції партійних і державних органів відповідно до ленінської концеп­ції ролі Комуністичної партії як політичного авангар­ду суспільства і ролі Радянської держави як знаряд­дя влади народу.

Нарешті, по-сьоме, створити ефективний механізм, який забезпечував би своєчасне самооновлення полі­тичної системи з урахуванням внутрішніх і міжнарод­них умов, які змінюються, здатної до дедалі активні­шого розвитку і впровадження в усі сфери життя принципів соціалістичної демократії і самовряду­вання.

(Матеріали XIX Всесоюзної конференції Комуністичної партії Радянського Сою­зу. — К., 1988. — С 38—39)

II. Захопившись наочними й беззаперечними до­сягненнями науково-технічної революції, дехто схиль­ний домагатися безпосередньої емпіричної версифі­кації теорій і ймовірних змін людської природи, які, мовляв, негайно відбуваються в зв'язку з появою тих чи інших машин.

З'являються теорії вже й не раціонального, а яко­гось технотронного суспільства. Людина розгляда­ється вже не як творець, а лише як знаряддя реалі­зації внутрішньої логіки розвитку науки і техніки.

... Людина — це не абстрактна істота, яка тулить­ся десь поза світом.

Людина — це світ людини.

(П. Загребельний)

III. Люди йдуть навально. Всередині у них все співає, на блідих щоках квітне рум'янець, багато хто несе на плечах маленьких нащадків, — зворушливих, як перші весняні паростки, ніжних, як весняний пух на вербі. Це — господарі нашого майбутнього, це ті, в ім'я життя яких умирали на фронті. Вони взагалі не всі знають мирне життя, але ми віримо, що, почи­наючи з цього дня, доживуть віку без війни.

Ідуть офіцерські школи. Молоді, зовсім юні об­личчя. На грудях — ордени, медалі, гвардійські знач­ки, нашивки поранень, багато поранень. Я силкуюся уявити собі кров, пролиту цими живими юнаками на полях битв. Як її багато! Щедра, свята, гаряча кров в ім'я Вітчизни. І я бачу — ця кров горить на Полот­нищах знамен, пронесених через усі бої до Перемоги.

(Ю.Яновський)

IV. Що ж приваблює в Котляревському його на­щадків? Для нас він невіддільний від свого народу й від його грунту, що живив його творчість. Написав «Енеїду», звичайно, Котляревський,, авторське пра­во належить йому, славетна поема — це голос його осо­бистості, й усе ж разом із тим і «Наталку Полтавку» й «Енеїду» витворював ще один автор, ім'я йому — український народ, його життєлюбна й мужня вда­ча, його поетична й ласкава душа. І це аж ніяк не при­меншує індивідуальності письменника, а злитність його вдачі з характером народу радше підносить славного полтавця перед нашим духовним зором...

Передова російська громадськість доброзичливо зустрічала самобутнє слово Котляревського, і це ба­гато про що нам промовляє. Він стоїть біля самих витоків дружби наших братніх культур, і цим теж нам дорогий.

(О. Гончар)

V. За Дніпром небо ясно, ясно палало всіма кольо­рами веселки, підперезане однизу темною смугою лі­сів. Ввесь Дніпро, скільки можна було засягти оком вгору і вниз, був ніби помальований ще ясніше й блискучіше, ніж небо. Здавалось, ніби текла блис­куча, як скло, широка річка, попід лісом червона, по­середині оранжова й жовта, а на другому березі зе­лено-синя.

(І.Нечуй-Левицький)

VI. Ще не чула одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли! Глянула я на свій город, а моєї цибу­лі — коли б тобі стебло: чисто всю вирвала Солов'їха, вже й продала. Я кинулась до неї, а вона стоїть на городі та й сичить, як гадюка: «Ой, люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочергою та й на Сибір піду: і я пропаду, але й ти пропадеш!»

(І. Нечуй-Левицький)

Завдання 2. Зробіть стилістичний розбір тексту: 1) схаракте­ризуйте мовленнєву ситуацію і завдання мовлення; 2) визначте, зразком якого стилю може бути наведений текст; 3) укажіть на властиві для цього стилю і для даного тексту мовні засоби (лек­сичні, морфологічні, синтаксичні).

Дата добавления: 2015-07-20