Значення

Засвоєння відомостей з морфології сприяє глибокому оволодінню нормами української літературної мови, а також розвитку логічного мислення учнів та зв'язного мовлення.

Вивчення морфології починається із з'ясування питання про поділ слів на частини мови. Розподіл слів за частинами мови здійснюється за сукупністю ознак - семантичних, морфологічних, синтаксичних. Учням найлегше дається сприйнят­ої семантики слова, тим більше, що саме за цією ознакою здійснюється й поділ ретин мови на самостійні (означають назви понять), службові (виражають відно­ шення між поняттями) і вигуки (служать для вияву емоцій).

Частини мови (За К.Плиско)

Самостійні
Змінні	Незмінні
іменник	прислівник
прикметник
числівник займенник
дієслово

Службові	Особлива частина мови
Незмінні
прийменник сполучник частка	вигук

Традиційно для класифікації частин мови враховують спільні лексичні ознаки, граматичні категорії, синтаксичні функції та засоби словотвору. У сучасному мовознавстві існують різні погляди щодо кількості частин мови. Це пояснюється тим, що нова не можна чітко розподілити на певні класи, враховуючи всі названі вище ознаки.

Методика вивчення частин мови ґрунтується на специфічних принципах, що усталилися в сучасній лінгводидактиці.

Для опрацювання теоретичних відомостей про частини мови, формування в учнів практичних умінь і навичок, крім відомих методів, доцільно застосовувати специфічні прийоми й принципи.

Специфічні принципи і прийоми (За К.Плиско)

Принципи (специфічні):

­ вивчення частин мови у зв'язку з фонетикою, лексикою та іншими розділами;

­ вивчення частин мови на синтак­сичній основі;

­ вивчення системи відмінювання частин мови і словотвору у зв'яз­ку з орфографією;

­ вивчення частин мови в поєд­нанні з розвитком зв'язного мов­лення учнів.

Прийоми (специфічні):

­ морфологічний розбір слова як частини мови;

­ постановка слова в потрібній формі;

­ розмежування аналогічних слів, що належать до різних частин мови;

­ зіставлення граматичних форм; заміна одних форм іншими;

­ складання словосполучень і речень з певними) формами слів;

­ спостереження над функціонуванням паралельних морфологічних форм;

­ складання таблиць і заповнення готових таблиць прикладами;

­ програмування, алгоритмізація та ін.

Важливим у вивченні частин мови є усвідомлення їх визначень. Кожна частина мови характеризується сукупністю семантичних, категоріальних, морфологічних 1 синтаксичних ознак.

Однією з умов успішного вивчення морфологічного матеріалу є формування) уявлення учнів про морфологічну систему мови, про частини мови як структурно-семантичні розряди слів.

Учителеві необхідно наголосити, що розрізнення частин мови за допомогою граматичних питань не є головним. Адже на одні й ті ж питання відповідають різні щодо семантичної суті слова: на питання хто? або що? - іменники й займенники, на питання який? - прикметники, порядкові числівники, займенники, на питання чий? - прикметники, займенники, а в контексті й форми іменників. З іншого боку! слова, що належать до однієї частини мови - прикметники, числівники, займенники, прислівники, - відповідають на різні питання. У багатьох випадках граматичні питання, що можуть бути поставлені до слова, не збігаються з смисловими питаннями, що визначають його зв'язок з іншими словами у тексті (кого? батька - чия хата? хата батькова; куди поїхали? - до батька, де зустрілися? - у батька), томі орієнтуватися тільки на граматичне питання, не враховуючи сукупності ознак слова, не можна, оскільки між фактами дійсності й фактами мови зв'язок ні механічний, а діалектичний.

Дата добавления: 2015-07-20