Зоровий

Методика: - у тексті, записаному на дошці (кодограмі), підкреслюються або

виділяються орфограми

- учні перечитують текст мовчки, очима, намагаючись запам’ятати

правопис слів

- текст закривається (виключається)

- учні пишуть під диктовку

- відкривається текст

- здійснюється перевірка (самоперевірка, взаємоперевірка, колективна,

учителем)

Значення: - розвивається зорова пам’ять

- удосконалюється орфографічна пильність

- розвиваються навички самоконтролю

43. Методика проведення вибіркових диктантів

Вибірковий диктант передбачає запис окремих частин продиктованого тексту із змінами чи без змін.

Навчальні вибіркові диктанти бувають попереджувальними (слуховими і зоровими) або пояснювальними (слуховими і слухово-зоровими), можуть поєднуватись з роботою творчою характеру.

Для вибіркових диктантів можуть використовуватись як зв’язні тексти, так і складені з речень або окремих слів, наприклад, викладач диктує текст, складений із дієслів різних дієвідмін, слухачі ж записують дієслова лише певної дієвідміни. Так можуть опрацьовуватись досить конкретні моменти, наприклад, слухачі помиляються у визначенні іменників 4 відміни. Звернувши їхню увагу на ознаки даної групи слів, диктуємо слова: ягня, суддя, курча, дівча, круча, ім’я, полум’я, зайченя, листя, земля, теля, душа, лоша, гуща, площа, колосся, порося, коліща. Слухачі ж записують: дівча, ягня, курча, ім’я, зайченя, теля, лоша, коліща, порося [20, с.306].

Таким чином навчаємо відрізняти одну категорію іменників від інших з дещо схожими зовні ознаками.

За допомогою вибіркового диктанту можна охопити великий за обсягом текст у порівняно короткий час. Адже в тексті не всі орфограми однаково цікавлять викладача.

Оскільки на вибірковий диктант відводиться небагато часу, практикується він найчастіше як вид тренувальної вправи для закріплення поданого матеріалу та з метою перевірки наскільки слухачі зрозуміли й засвоїли тему.

Словникові диктанти:

- словниковий диктант з пам'яті, при якому записуються слова, які учні прочитали на дошці, таблиці, зробили їх звуковий та складовий аналіз або граматичний і орфографічний розбір. Після написання диктанту учні самостійно перевіряють себе (за записом на дошці або на таблиці) або роблять взаємоперевірку (взаємна перевірка зошитів учнями один у одного);

- словниковий слуховий диктант – економний і ефективний вид диктанту, допомагає виробити в учнів сталі правописні навички і збагачує активний словник учнів. Його варто проводити на кожному уроці протягом 3-5 хвилин;

- словниковий диктант з моделюванням складів, при проведенні якого диктуються слова, учні записують їх, а потім моделюють склади цих слів або зразу записують тільки модель складів. Моделювання активізує думку учнів, викликає у них інтерес до роботи, а тому учні краще і швидше засвоять класифікацію приголосних і голосних звуків, що їм дуже допоможе у подальшій роботі;

- словниковий диктант з завданням: а) диктуються слова і префікси або суфікси, а учні утворюють і записують однокореневі слова; б) диктуються слова або словосполучення, учні добирають до них синоніми, антоніми; одне слово замінюють словосполученням, а словосполучення – словами.

Графічний диктант також є ефективною тренувальною вправою,оскільки його використання за короткий час дозволяє відтворити структуру й пунктуайіне оформлення речення.Прослухавши речення,учні не записують його,а лише креслять схему його будови. (1), а (2),(3).

44. Методика проведення вільних і творчих диктантів.

Вільний диктант – запис речення або групи речень, продиктованих один раз, близько до тексту з можливим використанням власних конструкцій речень і лексики.

Як попереджувальний, так і пояснювальний диктанти бувають лише усними. Друкований текст може бути використаний з метою самоперевірки виконаної роботи чи самостійного усунення допущених помилок.

Текст для вільного диктанту повинен бути зв’язним, доступним для слухачів за змістом, зрозумілим. Якщо у тексті є незрозумілі слова, то необхідно їх пояснити. Текст також повинен відповідати виховним і навчальним завданням, бути в достатній мірі насиченим потрібними орфограмами.

Готуючись до проведення диктанту, ділимо текст на смислові й відповідно цілісні частини по кілька речень, визначаємо слова, які потрібно буде записати на дошці й пояснити. Далі відмічають ті місця в тексті, які будуть опрацьовуватись. Викладач готується також до виразного читання тексту.

Перед тим як практикувати вільний диктант, потрібно ознайомити слухачів з його особливостями та способами виконання. Спочатку на основі невеликого тексту викладач розповідає, як потрібно виконувати дане завдання, організовує колективне опрацювання вправи. Викладач читає уривок (абзац), пропонує одному зі слухачів відтворити зміст своїми словами. Якщо відтворений слухачами текст викладач вважає правильним, то усі записують. У протилежному випадку вносяться корективи, уточнення. Так у формі попереджувального вільного диктанту опрацьовуються всі абзаци. Така форма роботи слухачів готує до самостійної роботи над текстом, подає зразок, як потрібно передавати на письмі продиктований текст.

Наступні вільні диктанти можна проводити в найбільш типовій його формі. Викладач виразно читає весь текст, потім за допомогою запитань з’ясовує, чи все зрозуміло, пояснює незрозумілі слова, ситуації, потім диктує текст для запису.

Кожна частина читається один раз, після чого слухачі записують так, як запам’ятали, сприйняли уривок. Так опрацьовується весь матеріал. Важливо обрати правильний темп читання, адже слухачі значно відрізняються один від одного швидкістю письма, самим способом виконання завдання; деякі довго обмірковують, потім записують, інші намагаються одразу записати продиктоване

Потрібно систематично привчати слухачів не починати запису, допоки викладач не закінчив читати. Лише прослухавши увесь уривок, можна приступати до писання.

Після запису всього тексту відводиться декілька хвилин для самоперевірки. Інколи при вільному диктанті дається завдання не повторювати продиктований текст, а виразити почуту думку своїми словами, висловити її іншим способом, синонімічними реченнями, зберігаючи основний зміст продиктованого.

Творчий диктант існує у вигляді кількох тренувальних вправ творчого характеру, що виконуються в процесі запису тексту, речень, слів. Відповідно до того, яке завдання ставиться перед учнями, творчий диктант має різновиди.

Методика проведення творчих диктантів. Творчий диктант передбачає запис слів, речень, тексту з лексичними чи граматичними змінами, доповненнями.

Особливість цього різновиду творчого диктанту в тому, що слухачі за завданням викладача вводять у продиктований текст самостійно підібрані слова, словосполучення. Потрібно брати до уваги попередні навики слухачів, а також матеріал, який вони вивчають.

Інколи варто розпочати цю роботу навіть з творчого переписування, замість крапок вставляючи потрібні за змістом слова

До творчих диктантів на розширення тексту, які проводяться під час вивчення синтаксису, можна ставити такі завдання: ввести в речення означення, додатки, поширити речення однорідними членами або додати узагальнюючі слова до однорідних членів речення тощо

45. Методика проведення нестандартних навчальних диктантів

Нестандартні навчальні диктанти різняться від традиційних не лише формою і змістом, а й методичним спрямуванням. Передусім це диктанти невеликі, проте насичені орфограмами.

Диктант швидкої дії. Речення для цього різновиду диктантів добираємо переважно короткі, найкраще афористичного змісту (прислів'я, крилаті вислови), що їх учні зможуть запам'ятати і використовувати в мовленні.

Диктант зворотної дії. Це диктант для вчителя. Учні одержують домашнє завдання - підготувати текст диктанту: 4-6 речень на певні орфограми чи пунктограми. У класі учні диктують текст, учитель записує на дошці, решта класу коментує правопис слів. Подібні завдання учитель має пов'язувати зі щойно опрацьованими правилами. Для того щоб продиктувати дібраний текст у класі, дитина вдома має його проаналізувати з погляду наявних орфограм.

Диктант наступної дії. Це один із видів вибіркових диктантів, але з іншим завданням. Учні мають записувати лише ті слова, правопису яких не знають. Відоме пропускають. Потім учні з'ясовують написання цих слів, повторюють правила.

Диктант повторної дії. Такий диктант доцільно використати, коли вчитель виявив у багатьох школярів значні правописні, прогалини або якщо він хоче уникнути появи можливих помилок. Звичайно, другий варіант раціональніший, бо виправляти хиби значно важче, ніж запобігати їм. Після запису диктанту вчитель знову читає текст, пояснюючи правопис кожного слова з орфограмою. Діти виправляють допущені помилки самостійно і переписують виправлений текст удома.

Диктант безперервної дії. Особливий тим, що будується на основі тексту, який продовжується на кількох наступних уроках. Такий диктант може тривати протягом двох-трьох занять. Бажано, щоб текст був цікавий і насичений відповідними орфограмами. Проведення такого диктанту може ускладнюватись окремими вимогами до учнів, скажімо: під час запису тексту потрібно підкреслити орфограми у словах, перевірити написане, користуючись орфографічним словником. Це сприятиме свідомішому засвоєнню правильних написань слів, пізнавальній самостійності школярів, удосконаленню їхньої грамотності.

Такі нестандартні методи написання диктантів на уроках української мови в 5-8 класах характеризуються позитивними результатами, сприяють зміцненню знань та навичок з даного предмету, навчають учнів свідомо, вдумливо користуватися теоретичними відомостями на практиці, а також розвивають зорову та слухову пам'ять кожного учня.

Дата добавления: 2015-07-20