Робота з колонтитулами

Колонтитули – це звичайний елемент оформлення документа, який розташований у верхньому (верхній колонтитул) або в нижньому полі сторінки (нижній колонтитул).

У колонтитул може бути винесена назва документа, назва розділів, нумерація сторінок, ім'я автора, дата створення, виноски і т.п. Колонтитул так само може містити графіку (наприклад, логотип фірми).

При використанні двосторонньої верстки, правий і лівий колонтитули звичайно відрізняються один від одного вмістом інформації. Наприклад, лівий колонтитул містить назву книги і нумерацію парних сторінок, правий – заголовок розділу і нумерацію непарних сторінок.

Для роботи з колонтитулами призначена однойменна панель інструментів. Для відкриття цієї панелі виберіть команду “Вид”/“Колонтитулы”. Режим створення колонтитулів не дозволяє одночасно працювати з основним документом.

Створювати і редагувати колонтитули можна в будь-якому режимі. Однак, переглянути, як колонтитули будуть виглядати в готовому документі можна тільки в режимі “ Розметка страницы ”.

У MS Word є також можливість створення окремого колонтитула спеціально для першої сторінки документа.

При оформленні колонтитулів можна використовувати практично всі команди меню, панелі інструментів, клавішні команди і лінійки.

Вставка номерів сторінок

Номера сторінок зручно вставляти в ході створення колонтитулів натисканням кнопки “Формат номера сторінки” на панелі інструментів “ Колонтитули ”. Їх можна розмістити в будь-якому місці колонтитула. Таким чином, ви можете помістити номер у верхній або нижній частині сторінки, вирівнювати по центру або по будь-якому краю сторінки.

Як альтернативний метод вставки номера сторінок можна скористатися командою “Вставка”/ “Номери сторінок…”.

Номера сторінок можна видалити зі всього документа або з певних розділів. Оскільки номера сторінок містяться в колонтитулах, то для видалення нумерації потрібно активізувати колонтитул, виділити номер сторінки, а потім видалити його.

3 Використання стовпчиків для оформлення.

У документах Word можна використовувати колонки як однакової, так і різної ширини, причому їх допустима кількість залежить від розмірів сторінки. Текст послідовно заповнює колонки зліва направо.

Для швидкого створення колонок слід виділити фрагмент тексту, натиснути на піктограму Колонки текста (Columns) панелі інструментів Стандартная (Standard) і, не відпуска­ючи лівої кнопки миші, вибрати потрібну кількість коло­нок. Для точного задания параметрів колонок використову­ють діалогове вікно Колонки (Columns) (рис. 3), яке акти­візується командою Формат/Колонки (Format/Columns), і де у рамці Тип (Presets) можна вибрати один із п'яти гото­вих варіантів. Можна створити колонки самому, задавши:

ü

у полі Число колонок (Number of columns) - їх кількість;

ü у полі Ширина (Width) - ширину колонок;

ü у полі Промежуток (Spacing) - відстані між ними.

Якщо увімкнута опція колонки одинаковой ширины (Equal column width), всі колонки будуть однаковими. Опція Раз­делитель (Line between) керує виведенням вертикальної лінії між колонками, а в полі Применить (Apply to) визначають межі дії параметрів. Якщо команда стосувалась виділеного Фрагмента тексту, то він оформляється в окремий розділ.

Під час роботи з документом перейти до нової колонки можна за допомогою команди Вставка/Разрыв (Insert/Break), у цьому випадку в діалоговому вікні Разрыв (Break) потрібно вибрати значення новую колонку (Column break).

Контрольні питання

1. Як встановити параметри сторінок?

2. Як встановити номера сторінок?

3. Як створити колонтитули?

4. Яким чином можна знизу пронумерувати сторінки?

5. Як добавити в колонтитули автора доповіді?

6. Як створити колонки?

Лекція 10. Розпізнавання тексту та графіків за допомогою програми FineReader.

План заняття

1 Перетворення документів в електронну форму

2. Робота з програмою Fine Reader.

1 Перетворення документів в електронну форму

Особливістю професійної діяльності в сфері управління підприємствами виробництва харчової продукції є те, що більшість вхідних даних і практично всі вихідні дані вони отримують і готують у вигляді паперових документів. Перехід до безпаперових технологій у цій сфері діяльності може бути забезпечений застосуваням технології електронного документообігу.

Задача переведення в електронну форму даних з твердих копій вирішується застосуванням скануванням документів на паперових носіях з наступним розпізнаванням тексту.

Після опрацювання документа сканером утворюється графічне зображення документа (графічна образ). Але графічний образ ще не є текстовим документом. З погляду комп'ютера, документ після сканування перетворюється в набір точок різного рівня яскравості, а зовсім не в текстовий документ. Текстові процесори не можуть опрацьовувати графічні тексти.

У текстовому документі кожний символ кодирується 8-розрядним числом. У графічному документі символ поданий великою кількістю точок (7000 для шрифту 14 розміру), і кожна точка кодирується числом. Для перекладу графічного документа в текстовий необхідно виділити графічний об'єкт, розпізнати його і замінити відповідним кодом. Після перетворення, текстовий документ має в сотні разів менший розмір, що той же документ у графічному форматі.

Перетворення тексту - достатньо складна науково-технічна задача, що зводиться до проблеми розпізнавання образів у складі крапкового графічного зображення. Подібні задачі вирішують за допомогою спеціальних програмних засобів, називаних засобами розпізнавання образів. Реальний технічний прорив у цій області відбувся лише в останні роки. До цього розпізнавання тексту було можливо тільки шляхом порівняння виявлених конфігурацій точок із стандартним зразком (еталоном, що зберігається в пам'яті комп'ютера). Автори програм задавали критерій «схожості», використовуваний при ідентифікації символів. Подібні системи називалися OCR (Optical Character Recognition -оптичне розпізнавання символів) і спиралися на спеціально розроблені шрифти, що полегшували такий підхід. Якщо доводило зштовхуватися з довільним і, тим більше, складним шрифтом, програми такого роду починали давати серйозні збої.

Останні наукові досягнення в області розпізнавання образів буквально перевернули представлення про оптичне розпізнавання символів. Сучасні програми цілком можуть справлятися з різноманітними (і дуже вигадливими) шрифтами без перенастройки. Багато програм розпізнають навіть рукописний текст.

Оскільки потреба в розпізнаванні тексту отсканованних документів достатньо велика, тому є значне число програм, призначених для цієї цілі. Тому що різні наукові методи розпізнавання тексту розвивалися незалежно друг від друга, багато хто з цих програм використовують цілком різні алгоритми.

Ці алгоритми можуть давати різні результати на різних документах. Наприклад, що згадувалися вище системи OCR спроможні розпізнавати тільки стандартний спеціально підготовлений шрифт і дають на цьому шрифті найкращі результати, що не може перевершити жодна з більш універсальних програм.

Сучасні алгоритми розпізнавання тексту не орієнтуються ні на конкретний шрифт, ні на конкретний алфавіт. Більшість програм здатно розпізнавати текст кількома мовами. Ті самі алгоритми можна використовувати для розпізнавання латинського, російського, українських, арабського й інших алфавітів і навіть змішаних текстів. Зрозуміло, програма повинна знати, про який алфавіт мова йде.

Найбільше широко відомі і поширені програми FineReader і CuneiForm. Ми докладно зупинимося на програмі FineReader, що забезпечує високу якість розпізнавання і зручність застосування. З моменту виходу FineReader завоював 26 нагород за точність і простоту використання.

Дата добавления: 2015-07-20