Домашня контрольна робота 1 страница

Виконання контрольної роботи студентом оцінюється в 20 балів.

Кожний варіантдомашньої контрольної роботи включає п’ять практичних завдань.

Завдання контрольної роботи містить:

- одне теоретичне питання 3 бали;

- задача 1 – 6 балів;

- задача 2 – 3 бали;

- задача 3 – 3 бали;

- п’ять тестових завдань (по 1 балу за кожне) – 5 балів.

При викладенні теоретичного питання оцінці підлягає:

- розкриття змісту питання;

- уміння визначити сутність тієї чи іншої економічної категорії, її функції та принципи функціонування;

- уміння використовувати законодавчий та інструктивний матеріал;

- уміння аналізувати динаміку показників.

При розв’язанні задач студент повинен:

- вибрати вірну методику розрахунку показників;

- застосувати необхідні прийоми та методи обчислення;

- виконати розрахунки та дати необхідні пояснення.

При розв’язанні задачі 1 крім розрахунків студент має прийняти управлінське рішення.

Критерії оцінювання:

Кількість балів зменшується:

- за суттєві помилки в методиці розрахунків – до 50 %;

- за відсутність пояснення до ходу рішення завдання – до 50 %;

- за відсутність управлінського рішення в задачі 1 – до 50%.

- за арифметичну помилку – до 10 %.

Відсутність тієї чи іншої складової знижує оцінку на відповідну кількість балів.

За невідповідність вимогам щодо оформлення контрольної роботи знімається до 3 балів.

За неповне розкриття змісту питання знімається до 2 балів.

За відсутність визначення сутності тієї чи іншої категорії знімається до 2 балів.

За відсутність законодавчої та інструктивної бази з певного питання (якщо в цьому є потреба) знімається 1 бал.

За відсутність аналізу динаміки показників (якщо в цьому аналізі є потреба) знімається 1 бал.

За неохайність оформлення роботи знімається до 2 балів.

За відсутність літератури знімається 2 бали.

Індивідуальна робота

Індивідуальна робота студентів виконується у межах наукової тематики кафедри, індивідуальних планів викладачів, тематики студентської науково-дослідної групи.

Індивідуальна робота з дисципліни «Фінансовий менеджмент» передбачає виконання індивідуального науково-дослідного завдання – для студентів спеціалізації «Фінанси підприємств» - виконання наскрізної задачі, а для студентів інших спеціалізацій - написання реферату.

Варіант завдання студенти обирають з переліку представлених завдань задачі або тем рефератів у навчально-методичному посібнику згідно списку академічної групи.

Максимальна кількість балів за виконання індивідуальної роботи:

– 30 балів для студентів спеціальності «Фінанси» спеціалізації «Фінанси підприємств» (20 балів за здійснення розрахунків задачі та 10 балів за обґрунтування висновків);

- 10 балів за написання реферату (7 балів за написання реферату і 3 бали – за презентацію та захист роботи).

При розв’язанні наскрізної задачі студент повинен:

- вибрати вірну методику розрахунку задачі;

- вибрати вірну методику розрахунку показників;

- застосувати необхідні прийоми та методи обчислення;

- виконати розрахунки та надати обґрунтовані висновки.

Критерії оцінювання наскрізної задачі:

Кількість балів зменшується:

- за суттєві помилки в методиці розрахунків – до 50 %;

- за відсутність пояснення до ходу рішення завдання – до 50 %;

- за відсутність управлінського рішення – до 50%.

- за арифметичну помилку – до 10 %.

Відсутність тієї чи іншої складової знижує оцінку на відповідну кількість балів.

За невідповідність вимогам щодо оформлення індивідуальної роботи знімається до 3 балів.

За неохайність оформлення роботи знімається до 2 балів.

За відсутність літератури знімається 2 бали.

Критерії оцінювання реферату

6 - 7 балів - тема роботи розкрита, робота оформлено відповідно до вимог.

4 - 5 балів - тема роботи розкрита, але мають місце окремі недоліки непринципового характеру, недостатньо використані інформаційні матеріали.

2 - 3 балів - тема роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістового характеру, є зауваження щодо оформлення роботи.

0 - 1 бали- структура роботи не відповідає вимогам, тема роботи не розкрита, робота недбало оформлена.

Відсутність тієї чи іншої складової знижує оцінку на відповідну кількість балів.

Критерії оцінювання захисту роботи:

3 бали - доповідь логічна і коротка, проголошена вільно, зі знанням справи,відповіді на запитання правильні і стислі, є мультимедійна презентація.

2 бали - доповідь логічна, проголошена вільно, відповіді в основному правильні, є мультимедійна презентація.

1 бал - відповіді на запитання неточні або неповні.

Відсутність тієї чи іншої складової знижує оцінку на відповідну кількість балів.

Курсова робота:

За курсову роботу студент може отримати максимальну кількість балів – 100. Методичні рекомендації щодо виконання та оформлення курсової роботи та критерії її оцінювання наведено в методичних рекомендаціях до виконання курсової роботи з дисципліни «Фінансовий менеджмент».

Іспит

Навчальним планом і програмою дисципліни «Фінансовий менеджмент» передбачається складання студентами іспиту у письмовій формі.

Кожен білет містить 5 термінів і п’ять задач за темами: „Визначення вартості грошей у часі та їх використання у фінансових розрахунках”, „Управління прибутком”, „Вартість та оптимізація структури капіталу”, „Вартість та оптимізація структури капіталу” та „Управління інвестиціями”.

Критерії оцінки:

Кожен термін - 1бал. Разом 5 балів.

Задача за темою „Визначення вартості грошей у часі та їх використання у фінансових розрахунках” – 3 бали.

Задача за темою „Управління прибутком” – 7 бали.

Задача за темою „Управління оборотними активами” – 8 бали.

Задача за темою „Вартість та оптимізація структури капіталу” – 8 бали.

Задача за темою „Управління інвестиціями” – 9 бал.

Разом 40 балів.

При виконанні теоретичного питання кількість балів знижується за неохайність, виправлення - на 10%, за неповну відповідь – до 50%, за неправильну відповідь до 100%.

За кожну правильну відповідь на питання тестів виставляється 1 бал.

При виконанні практичних завдань студент повинен:

- вибрати вірну методику розрахунку показників;

- застосувати необхідні прийоми та методи обчислення;

- виконати розрахунки та дати необхідні пояснення.

Кількість балів зменшується:

- за суттєві помилки в методиці розрахунків – до 3-х балів;

- за відсутність пояснення до ходу рішення завдання – до 2-х балів;

- за арифметичну помилку – до 1 бала;

- за виправлення та неохайність – до 1 бала.

Оцінка виставляється в залежності від загальної кількості балів поточного контролю і іспиту.

Рівень знань студентів в результаті вивчення дисципліни оцінюється:

¨ від 90 до 100 - «відмінно» - за глибоке і повне оволодіння змістом навчального матеріалу з дисципліни, в якому студент легко орієнтується, понятійним апаратом, вміння пов’язувати теорію з практикою, вирішувати практичні завдання, висловлювати і обґрунтовувати свої судження. Відмінна оцінка припускає грамотне, логічне викладення відповіді в письмовій формі, якісне зовнішнє оформлення роботи;

¨ від 70 до 89 - «добре» - якщо студент повно засвоїв навчальний матеріал, володіє понятійним апаратом, орієнтується у вивченому матеріалі, усвідомлено застосовує знання для вирішення практичних завдань, грамотно викладає відповідь, але зміст, форма відповіді мають певні неточності;

¨ від 50 до 69 - «задовільно» - якщо студент виявляє знання та розуміння основних положень навчального матеріалу, але викладає його неповно, непослідовно, допускає неточності у визначенні понять, у застосуванні їх для вирішення практичних завдань, не вміє довести, обґрунтувати свої судження;

¨ від 0 до 49 - «незадовільно» - якщо студент має розрізнені, безсистемні знання, не вміє виділяти головне та другорядне, допускає помилки у визначенні понять, викривляючи їх зміст, безладно і невпевнено викладає матеріал, не може застосовувати знання для вирішення практичних завдань.

Студент заочної форми навчання обов’язково має складати іспит, щоб отримати загальну підсумкову оцінку із зарахуванням йому навчального курсу.

Студент, який за результатами поточного модульного контролю знань, занесеними викладачем у відомість обліку поточної і підсумкової успішності, набрав менше ніж 40 балів, не допускається до іспиту.

Перескладання позитивної загальної підсумкової оцінки з дисципліни з метою її підвищення не дозволяється.

10. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

1. Становлення фінансового менеджменту як науки

2. Сутність фінансового менеджменту

3. Механізм реалізації фінансового менеджменту

1. Становлення фінансового менеджменту як науки

Фінансовий менеджмент - це управління фінансами підприємства, спрямоване на досягнення його мети за допомогою певних методів.

Фінансовий менеджмент як наука сформувався в середині двадцятого століття в країнах з ринковою економікою за наступних передумов:

§ були створені основи загальної економічної теорії ринкового господарства;

§ рівень організації виробництва досяг високого розвитку у вигляді створення індустріального суспільства, в основу якого було покладено велике промислове виробництво й колективну форму власності;

§ сформувалася ефективна система правових інститутів і ринкова інфраструктура;

§ набула розвитку система національних і міжнародних фондових і фінансових посередників.

Таким чином, наукова школа фінансового менеджменту почала формуватись у зв'язку з посиленням ролі фінансового капіталу, формуванням фондового ринку. Саме тоді управління капіталом стало окремою функцією управління і відокремилося в структурі підприємства, компанії. Передумовою виникнення фінансового менеджменту як науки був досить високий рівень розвитку економічної науки в цілому.

В основі фінансового менеджменту лежить неокласична економічна теорія та її сучасні модифікації (інституціоналізм, неоінституціоналізм, лібералізм тощо), а також теорія управління. Хоча слід відмітити, що окремі питання в сфері теорії управління фінансами розроблялись в рамках класичної теорії концепції ідеальних ринків капіталу.

Найбільш активного розвитку фінансовий менеджмент як наука зазнав з появою "теорії портфелю" і "теорії структури капіталу". Перші кроки розвитку цих концепцій засновані на неокласичній уяві про підприємство (фірму) як організацію, що має на меті одержання максимального прибутку. Вважалось, що всі цілі, які сформовані іншими теоріями (зменшення трансакційних витрат, конкурентна позиція підприємства на ринку та інші) можна звести до однієї - отримання прибутку. Але поступово на перший план висувається ідея "задоволення проти максимізації" і з'являється поняття "задоволення інтересів власника", яке покладено в основу сучасної науки фінансового менеджменту. Таким чином були сформовані теоретичні основи фінансового менеджменту, серед яких:

§ теорія портфелю;

§ теорія структури капіталу;

§ теорія дивідендів.

В основі теорії портфелю лежить головне правило роботи з фінансовими інструментами - не можна вкладати всі кошти в активи одного виду. У цьому реалізується концепція доходу й ризику, що є основою теорії інвестиційного портфелю. Фундатором даної теорії є лауреат Нобелівської премії Г. Марковіц.

Під інвестиційним портфелем розуміють цілеспрямовано сформовану сукупність цінних паперів (фондових інструментів), що належить фізичній або юридичній особі, і яка виступає як цілісний об'єкт управління. Структура портфелю виражає певне поєднання інтересів емітентів та інвесторів, а також консолідує ризики за видами цінних паперів.

Сутність теорії портфелю можна звести до надання інвестиційному процесу таких характеристик, яких неможливо досягти з точки зору наявності одного виду цінних паперів, тобто максимізація добробуту акціонерів за допомогою покращання умов інвестування.

Теорія структури капіталу базується на прагненні досягти задоволення інтересів власників і зміст її можна виразити як максимізацію ціни акції, або ціни компанії. Нобелівські лауреати Ф. Модільяні та М. Міллер прийшли до висновку, що вартість будь-якої фірми визначається винятково її майбутніми доходами. А структура капіталу з позиції його джерел формування важлива для прийняття фінансових рішень, а саме: де взяти, як розподілити і куди розмістити фінансові ресурси.

Теорія структури капіталу як напрямок наукового розвитку фінансового менеджменту досить нова й потребує постійного удосконалення.

Крім того, існують інші теорії фінансового менеджменту, найбільшого поширення серед яких набули теорія агентських відносин і теорія асиметричної інформації. Ці теорії спрямовані на вирішення проблеми відокремлення власника від функцій управління та контролю. Наймані менеджери (агенти), які здійснюють управління фінансами в корпорації, не завжди діють в інтересах власників та максимізації добробуту. В результаті нього виникають "агентські конфлікти" (теорія агентських відносин). Іншим джерелом конфліктів на підприємстві є диференціація інтересів власників і кредиторів (теорія асиметричної інформації). Зрозуміло, що основні положення даних теорій стосуються визначення форм і способів пом'якшення подібних конфліктів в інтересах власників.

Панує традиційна думка, що фінансовий менеджмент як наука вийшов з практичної мікроекономіки. Проте, в сучасних умовах слід відмітити його зближення з теоріями в галузі управління, виробничого менеджменту, маркетингу, сучасними напрямками обліку - управлінським обліком, контролінгом.

2. Сутність фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент - це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації оборогу його грошових коштів з метою найбільш повної реалізації цілей підприємства.

З позицій бізнесу (підприємництва) поняття менеджменту розглядається, щонайменше, з трьох позицій:

· як система економічного управління;

· як орган (апарат) управління;

· як форма підприємницької діяльності.

Система фінансового управління підприємством представлена на рис. 1. Розглянемо детально блоки схеми. Фінансовий та управлінський облік є інформаційним фундаментом системи фінансового управління. Їх відмінність полягає у наступному. Фінансовий облік підводить підсумки діяльності підприємства і слугує базою для прийняття управлінських рішень щодо того, як змінити діяльність фірми в цілому. Він призначений для зовнішніх користувачів.

На основі даних фінансового обліку проводиться фінансова діагностика підприємства. Її задача – своєчасно інформувати керівництво підприємства про негативні зміни, які відбулися на підприємства за останній період часу.

Управлінський облік - це облік „внутрішньої кухні” підприємства. Він призначений для створення оперативної системи прийняття рішень керівництвом і звичайно є конфіденційним.

Система управлінського обліку існує не сама по собі, а головним чином для вирішення задач оперативного аналізу й управління на підприємстві. Цей блок отримав назву “CVP-аналіз”, тобто сумісний аналіз витрат, обсягів реалізації та прибутку.

Вершиною майстерності діяльності фінансового менеджера є застосування сучасних методів фінансового планування й контролю, який представляють блок бюджетування. Воно підрозділяється на поточне й капітальне. В рамках поточного бюджетування розглядається задача оцінки й планування усіх вхідних і вихідних грошових потоків за місяць, квартал, рік. Капітальне бюджетування має справу з плануванням інвестицій підприємства у основні й оборотні кошти, щоб оцінити віддачу цих інвестицій у довгостроковій перспективі.

Фінансовий менеджмент представляє собою систему управління фінансовими ресурсами та оборотом грошових засобів підприємства. І як кожну управлінську систему його потрібно розглядати в двох аспектах. З одного боку, складовою фінансового менеджменту є суб'єкт управління (тобто підсистема, що управляє), з іншого боку об'єкт управління (тобто підсистема, якою управляють).

Як Суб'єкт управління фінансовий менеджмент підприємства включає:

· органи державного управління;

· фінансові й податкові органи;

· власника;

· апарат управління підприємством.

Основною характерною рисою всіх об'єктів управління є те, що вони можуть вільно змінювати власника, якщо вони не обмежені в обігу і не вилучені з обороту.

Об'єктами фінансового менеджменту є фінанси підприємств та його фінансова діяльність, тобто економічні відносини, які опосередковані грошовим обігом, зміна розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошові потоки підприємства, які втілюються в реальному грошовому обігу, викликаному рухом вартості.

Головна мета фінансового менеджменту - забезпечення зростання добробуту власників капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення у підвищенні ринкової вартості підприємства або його акцій.

В процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент вирішує багато задач, основні з яких представлені на рис. 2.

В науковій літературі немає єдиної точки зору щодо функцій фінансового менеджменту. Визначення функцій здебільшого залежить від концепцій і теорій, наукових напрямів у визначенні суті фінансового менеджменту, а також від підходів у визначенні функцій фінансів підприємств та управління.

З практичної точки зору функції фінансового менеджменту визначає система задач фінансового менеджменту на підприємстві. Ці функції поділяють на дві основні групи:

· функції фінансового менеджменту як підсистеми, що управляється;

· функції фінансового менеджменту як підсистеми управління підприємством.

В найбільш загальному плані основними функціями фінансового менеджменту є:

· дослідження зовнішнього економічного середовища; розробка фінансової стратегії підприємства; аналіз і планування фінансової діяльності;

· прийняття рішень з питань оперативної фінансової діяльності;

· прийняття інвестиційних рішень;

· взаємодія з іншими контрагентами з питань фінансової діяльності (державними органами, фінансово-кредитними установами, суб'єктами фінансового ринку, іншими підприємствами, фізичними особами).

3. Механізм реалізації фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент набуває практичного втілення завдяки фінансовій політиці підприємства.

Під фінансовою політикою розуміють спосіб організації і використання фінансових відносин.

При цьому, фінансову політику розглядають на на­ступних рівнях:

· світовому;

· макроекономічному;

· мікроекономічному.

Фінансова політика підприємства, як реалізація фінансового менеджменту, включає багато складових, таких як:

· облікова політика;

· кредитна політика;

· політика управління грошовими засобами;

· політика управління витратами;

· дивідендна політика тощо.

Етапи фінансової політики:

1) визначення мети і цілей фінансової політики;

2) створення фінансового механізму;

3) побудова системи управління.

Тема 2. Система забезпечення фінансового менеджменту

1. Цілі та задачі управління фінансами підприємства

2. Поняття фінансової звітності та її значення в ринковій економіці

1. Цілі та задачі управління фінансами підприємства

Фінанси як система економічних відносин складаються об’єктивно. Протягом формування цих відносин виникає необхідність у свідомому управлінні ними.

Управління фінансами – це сукупність прийомів, методів і засобів, що використовуються для підвищення прибутковості підприємства і мінімізації ризику неплатоспроможності.

Таким чином, основною метою управління фінансами або фінансового менеджменту є одержання максимальної вигоди від функціонування підприємства в інтересах його власників.

Для досягнення цієї мети фінансовим менеджерам необхідно вирішити наступні завдання:

- постійно підтримувати поточну платоспроможність (ліквідність) підприємства, тобто своєчасно виконувати поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів;

- прагнути зростання рентабельності власного капіталу, тобто збільшувати прибуток на кожну грошову одиницю вкладених засновниками коштів;

- підтримувати платоспроможність в довгостроковому періоді, тобто виконувати зобов’язання перед інвесторами та кредиторами, які мають довгострокові вкладення в підприємства;

- забезпечувати фінансовими ресурсами процеси розширеного відтворення.

Автори підручника “Фінанси підприємства” під редакцією А.М. Поддєрьогіна стверджують, що зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства (рис. 2.1).

Фінансовий механізм підприємства – система управління фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів.

Фінансові важелі – це набір фінансових показників, через які керуюча система може впливати на господарську діяльність підприємства.

Сформулюємо цілу систему цілей управління фінансами, що різняться за ступенем формалізації і можливостями кількісної оцінки:

- виживання підприємства в умовах банкрутства;

- лідерство в боротьбі з конкурентами;

- максимізація ринкової вартості підприємства;

- стійкі темпи зростання економічного потенціалу підприємства;

- зростання обсягу виробництва і реалізації;

- максимізація прибутку;

- мінімізація витрат;

- забезпечення рентабельної діяльності;

- ідентифікація, оцінка і управління фінансовими ризиками.

Рис. 2.1. Фінансовий механізм і його забезпечення

Пріоритетність цих цілей по-різному пояснюється існуючими теоріями організації бізнесу.

Найбільш відомою є теорія, згідно з якою підприємство повинно працювати таким чином, щоб забезпечити максимальний доход його власникам (теорія максимізації прибутку).

Інші дослідники обґрунтовують концепцію, згідно з якою в основі діяльності підприємства та його керівництва покладено прагнення до зростання обсягу виробництва та збуту.

Будь-якому підприємству в тому чи іншому ступені властива розбіжність між функцією володіння і функцією контролю. Це призвело до виникнення ряду управлінських теорій.

В основі таких теорій (найбільш відомою є “Теорія передачі повноважень” або “Агентська теорія”) – лежить протиставлення інтересів власників підприємства і його управлінського персоналу. Їх інтереси далеко не завжди співпадають.

Різновидом цієї теорії є “Теорія зацікавлених осіб”, яка стверджує, що цілями функціонування будь-якого підприємства є гармонізація конфліктних цілей юридичних і фізичних осіб, які мають пряме або непряме відношення до підприємства – акціонерів, управлінського персоналу, контрагентів, державних органів. Підприємство повинно, зокрема, не лише піклуватись про одержання максимального прибутку, а й про соціальне становище своїх працівників.

Однак найбільше розповсюдження в останні роки отримала “Теорія максимізації багатства (добробуту) акціонерів”. Розробляючи цю теорію, виходили з припущення, що жоден із існуючих критеріїв (наприклад, рентабельність, обсяг виробництва тощо) не повинен розглядатись в якості узагальнюючого критерію ефективності рішень фінансового характеру. Такий критерій повинен:

а) базуватись на прогнозуванні доходів власників підприємства;

б) бути обгрунтованим, зрозумілим і точним.

Вважається, що цим умовам в більшому ступені відповідає критерій максимізації власного капіталу. Цей підхід базується на відповідній ідеї розвитку суспільства (досягнення розквіту суспільства через приватну власність).

2. Поняття фінансової звітності та її значення в ринковій економіці

Сьогодні фінансова звітність в Україні є елементом інфраструктури ринкової економіки і засобом комунікації.

Цьому сприяють наступні причини:

- створення спільних підприємств;

- вихід українських підприємств на світовий ринок;

- розширення зовнішньоекономічних зв’язків підприємств;

- міжнародна інтеграція України у сфері економіки.

Саме із звітності починається перше знайомство з діяльністю підприємства. Вона становить основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на підставі даних фінансового обліку з метою надання користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також зміни в його фінансовому стані за звітний період в зручній та зрозумілій формі для прийняття цими користувачами ділових рішень.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” дає наступне визначення фінансової звітності:

“Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період” (ст. 1 Закону).

Фінансовий облік узагальнює дані виробничого обліку, які накопичуються та використовуються підприємством для внутрішнього користування. Необхідність функціонального розподілу бухгалтерського обліку в нових умовах на фінансовий та виробничий пояснюється принциповими відмінностями завдань обліку в плановій та ринковій економіці (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Відмінності завдань обліку в плановій та ринковій економіці

Ознака	Планова економіка	Ринкова економіка
1. Основне завдання бухгалтерського обліку	Збір та обробка інформації для держорганів	Збір та обробка інформації для прийняття управлінських рішень
2. Вимоги до фінансової звітності	сувора уніфікація; орієнтація на показники, які відображають виконання виробничих завдань; розрахунок бази оподаткування та інших відрахувань до бюджету	значимість; нейтральність; вірогідність; зрозумілість; співставленість; корисність.
3. Користувачі фінан-совою інформацією	Держава, статистичні та податкові органи	Органи оподаткування, менеджери підприємств, акціонери, кредитори, постачальники, покуп-ці, службовці, статистичні органи

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для прийняття рішень в ринковій економіці є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова звітність підприємств не є комерційною таємницею підприємства. Емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди та компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані щорічно надавати річну фінансову звітність для публікації в пресі.

Однак, крім відкритої для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. Вона задовольняє інтереси власника, її призначення – забезпечити ефективне управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативних рішень на рівні цехових дільниць тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон) визначені суб’єкти, що зобов’язані надавати фінансову звітність вузькому колу осіб: органам, яким вони підпорядковуються, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу тощо. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до чинного законодавства.

Користувачі фінансової звітності – фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємств для прийняття відповідних рішень (ст. 1 Закону).

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

Дата добавления: 2015-07-20