Задача 7. Фірма використовує 400 одиниць матеріалу у місяць, вартість кожного замовлення – 200

Фірма використовує 400 одиниць матеріалу у місяць, вартість кожного замовлення – 200 грн., вартість зберігання кожної одиниці матеріалу – 0,5 грн.

Дайте відповіді на такі запитання:

1) Чому дорівнює оптимальний розмір замовлення?

2) Скільки замовлень потрібно робити у місяць?

3) Як часто потрібно робити кожне замовлення?

Задача 8

Магазин продає в середньому 150 одиниць товару на місяць. Кожне розміщене замовлення складає 300 одиниць товару. Вартість закупівлі кожної одиниці товару 50 грн., ціна реалізації складає 65 грн. Вартість розміщення одного замовлення 10 грн., вартість зберігання – 10% від капіталовкладення у запаси. Рівень процентної ставки складає 20%.

Визначити:

5) річну суму капіталовкладень у запаси;

6) річну вартість зберігання запасів;

7) річну вартість розміщення замовлення;

8) альтернативну вартість капіталовкладень;

9) оцінити ефективність реалізації даного виду запасів.

Задача 9

Компанія взяла позику 70,0 тис. грн. під 25% річних. Необхідно розрахуватися протягом 1 року.

Розрахувати:

1) сума позики, якою буде користуватися компанія;

2) ефективну проценту ставку.

Задача 10

Компанія має кредитну лінію в розмірі 180 тис. грн. Компенсаційний залишок потрібен на такому рівні: на непогашені позики – 15%, на невикористаний пороговий розмір кредиту – 10%. Компанія позичила 150 тис. грн. під 20%.

Визначити:

1) необхідний компенсаційний залишок;

2) ефективну проценту ставку.

Задача 11

Керівництво виробничої фірми вирішило використати факторинг у такій ситуації. Продаж у кредит складає 600 тис. грн. на рік, оборотність дебіторської заборгованості – 2 рази. Умови факторингової компанії є наступними:

· 20% резерв від суми дебіторської заборгованості;

· комісійні – 2,5% на середню дебіторську заборгованість, які підлягають оплаті при придбанні дебіторської заборгованості;

· 10% від дебіторської заборгованості після відрахування комісійних і резерву.

Проценти, які підлягають сплаті, зменшують кредит.

Визначити:

1) середню дебіторську заборгованість;

2) скільки коштів отримає фірма при використанні факторингу;

3) ефективну річну вартість факторингу.

Література

[13, 14. 15, 17, 19, 20]

Модуль 1

Змістовий модуль 2. Грошові потоки та управління ними

Практичне заняття № 3.1

Тема 7.	Вартість і оптимізація структури капіталу
Мета заняття:	Закріпити теоретичні знання і сформувати практичні навики з визначення вартості власного та позикового капіталу, а також середньозваженої вартості капіталу

План заняття

1.Визначення зваженої середньої вартості капіталу.

2.Визначення вартості власного капіталу з використанням моделі прогнозованого зростання дивідендів.

3.Визначення вартості капіталу з використанням цінової моделі капітальних активів.

4.Оцінка вартості власного капіталу з використанням моделі прибутку на акцію.

5.Визначення вартості привілейованої акції компанії. 6.Визначення вартості облігації.

Обладнання:

1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи. 2. Мікрокалькулятори. 3. 3.Контрольні завдання.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Під вартістю капіталу розуміють дохід, який мають принести інвестиції для того, щоб вони виправдали себе з точки зору інвестора. Вартість капіталу виражається у вигляді процентної ставки (або долі одиниці) від суми капіталу, вкладеного у певний бізнес, яку слід заплатити інвестору у кінці року за використання його капіталу.

Звичайно структура капіталу інвестиційного проекту включає:

1. Власний капітал у вигляді: звичайних акцій та прибутку, накопиченого за рахунок діяльності підприємства.

2. Суму коштів, залучених за рахунок продажу привілейованих акцій.

3. Позиковий капітал у вигляді: довгострокового банківського кредиту та випуску облігацій.

Моделі визначення вартості власного капіталу

Вартість власного капіталу – це грошовий дохід, який планують одержати власники звичайних акцій. Існує декілька моделей оцінки вартості власного капіталу.

Модель прогнозованого росту дивідендів. Розрахунок вартості власного капіталу ведеться за формулою:

, (77)

де: k_Е – вартість власного капіталу;

Р – ринкова ціна однієї акції;

D₁ – дивіденд, який обіцяла компанія у перший рік реалізації інвестиційного проекту;

g – прогнозований щорічний ріст дивідендів.

Дана модель може застосовуватися лише для компаній, які мають постійну величину приросту дивіденду.

Цінова модель капітальних активів (CAPM: Capital Assets Price Model). Розрахункова формула моделі має наступний вигляд:

, (78)

де: С_RF – показник прибутковості (віддачі) для безризикового вкладання капіталу;

C_M – середній за ринком показник прибутковості;

β – фактор ризику, який розраховується як регресійний коефіцієнт залежності між прибутковістю аналізованого підприємства та середньою ринковою прибутковістю.

Модель прибутку на акцію Дану модель побудовано на основі показника прибутку на акцію, а не величину дивіденду. Згідно даної моделі вартість власного капіталу визначається за формулою:

, (79)

де: EPS – величина прибутку на одну акцію;

P – ринкова вартість однієї акції.

Модель премії за ризик. Дана модель займає особливе місце, оскільки носить договірний характер. Договір укладається між підприємством та потенційним інвестором про те, яка має бути премія за ризик вкладання капіталу. Якщо С_Н – рівень віддачі на вкладення коштів інвесторами у звичайні (номінальні) для нього можливості, то вартість капіталу, вкладеного у дане підприємство, оцінюється за формулою:

, (80)

де: RP – премія за ризик.

Потенційних західних інвесторів можна залучити до вкладення капіталу у підприємства України та інших країн СНД лише великою величиною премії за ризик.

Для державних підприємств з усіх вищезазначених моделей в більшій мірі підходить модель прибутку на акції за умови її адаптації до умов державного підприємства в умовах самофінансування. Вартістю капіталу у даному випадку служить відношення щорічного прибутку до суми його власних коштів, накопичених до року, який аналізується.

, (81)

де: П – щорічний прибуток;

S – сума власних коштів, накопичених до року, який аналізується.

Вартість знов залученого капіталу

Дохід, потрібний на новий (знов залучений) власний капітал, звичайно вищий за дохід, потрібний на існуючий власний капітал, коли компанія випускає додаткові акції. Вона звичайно одержує трохи менше ринкової ціни існуючих акцій.

При розрахунку вартості знов залученого капіталу прийнято використовувати наступну формулу у рамках моделі росту дивідендів:

, (82)

де: F – так звана вартість випуску, яка відображає закономірне зниження ринкової вартості акцій, які знов випускаються.

Модель визначення вартості привілейованих акцій

Доходність по привілейованих акціях (вартість привілейованих акцій) розраховується за наступною формулою:

, (83)

де: D – величина щорічного дивіденду на акцію;

Р – ринкова ціна однієї акції.

Так само, як і у випадку зі звичайними акціями, витрати на випуск нових привілейованих акцій підвищують їхню вартість. Цю оцінку можна зробити за аналогією, припускаючи, що g=0, оскільки привілейовані акції звичайно не мають росту:

. (84)

Моделі визначення вартості позикового капіталу

У процесі своєї діяльності підприємство використовує позикові кошти, які одержують у вигляді:

· довгострокового кредиту від комерційних банків та інших підприємств;

· випуску облігацій, які мають певний термін погашення та номінальну ставку.

У першому випадку вартість позикового капіталу дорівнює процентній ставці кредиту і визначається шляхом договору між кредитором і позичальником у кожному конкретному випадку окремо.

У другому випадку вартість капіталу визначається величиною сплачуваного за облігацією купону та номінальною процентною ставкою облігації, яка виражається у процентах до її номінальної вартості. Номінальна вартість – це ціна, яку заплатить компанія-емітент власнику облігації у день її погашення. В момент випуску облігації звичайно продаються за їх номінальною вартістю.

Відповідно, у цьому випадку вартість позикового капіталу C_D визначається номінальною процентною ставкою облігації i_н:

С_D = і_н (85)

Однак, оскільки ринкова ціна облігації коливається, а сума сплачуваного доходу на облігацію залишається незмінною, доходність облігації змінюється також, а саме: доходність облігації збільшується при зменшенні ринкової вартості і зменшується у протилежному випадку.

В якості реальної доходності облігації (або вартості позикового капіталу, заснованого на облігаціях даного типу) використовують доходність облігації до погашення, яка розраховується за формулою:

, (86)

де: V_M – поточна ринкова ціна облігації;

N – кількість років, які залишилися до погашення облігації.

Доходність облігацій до погашення (або кінцева доходність) являє собою вартість позикових коштів.

Ефективна вартість позикових коштів. На відміну від доходів, які виплачуються акціонерам, проценти, які сплачують за позиковим капіталом, включаються до собівартості продукції, тобто обліковуються у звіті про фінансові результати до сплати податку на прибуток. Таким чином, вартість позикового капіталу після сплати податків стає нижче кінцевої доходності (або вартості до сплати податків). Ефективну вартість позикового капіталу розраховують за формулою:

, (87)

де: Т – ставка податку.

Середньозважена вартість капіталу

Останнім етапом в оцінці загальної вартості капіталу для компанії є комбінування вартості коштів, отриманих з різних джерел. Цю вартість називають середньозваженою вартістю капіталу, оскільки вона являє собою середнє з вартостей окремих компонентів, зважених за їхньою питомою вагою у структурі капіталу.

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу здійснюється за формулою:

WACC = W_D * C_D * (1 – T) + W_P * C_P + W_E * C_E, (5.12)

Де: W_D, W_P, W_E – відповідно питома вага позикових коштів, привілейованих акцій, власного капіталу (звичайних акцій та нерозподіленого прибутку);

C_D, C_P, C_E – вартості відповідних частин капіталу.

Дата добавления: 2015-07-20