Домашня контрольна робота 2 страница

інших рішень (ст. 6 Закону).

Сторони, зацікавлені в інформації про діяльність підприємства, в ринкових умовах можна поділити на дві основні категорії: внутрішні та зовнішні користувачі.

До внутрішніх користувачів відноситься управлінський персонал підприємства, який приймає різні рішення виробничого і фінансового характеру. Наприклад, на базі звітності складається фінансовий план підприємства на наступний рік, приймаються рішення про ціноутворення тощо.

Крім того, фінансова звітність є ланкою між підприємством і зовнішнім середовищем. Метою надання підприємством звітності зовнішнім користувачам в умовах ринку є одержання додаткових фінансових ресурсів на фінансових ринках. Відповідальність за забезпечення ефективного зв’язку між підприємством і фінансовими ринками несуть фінансові менеджери вищої управлінської ланки підприємства. Так як рішення зовнішніх користувачів за інших рівних умов приймаються на основі обмеженого кола показників фінансової звітності, саме ці показники знаходяться в центрі уваги фінансового менеджера і є кінцевим етапом в ході оцінки впливу прийнятих управлінських рішень на фінансовий стан підприємства.

Серед зовнішніх користувачів фінансової звітності виділяють дві групи: користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства; користувачі, опосередковано зацікавлені в ній.

До першої групи відносяться:

- теперішні та потенційні власники підприємства, яким необхідно визначити збільшення або зменшення частки власних засобів підприємства та оцінити ефективність використання ресурсів керівництвом підприємства;

- теперішні та потенційні кредитори, які використовують звітність для оцінки доцільності надання або продовження кредиту, визначення умов кредитування, гарантій повернення умов кредитів, оцінки довіри до підприємства, як до клієнта;

- постачальники та покупці, які визначають надійність ділових зв’язків з клієнтом;

- держава в особі податкових органів, які перевіряють правильність оформлення звітних документів, розрахунок податків, визначають податкову політику;

- службовці підприємства, які цікавляться даними звітності з точки зору рівня їх заробітної плати та перспектив роботи на даному підприємстві.

До другої групи користувачів належать юридичні та фізичні особи, яким вивчення звітності необхідно для захисту інтересів першої групи користувачів, а саме:

- аудиторські служби, які перевіряють дані звітності на відповідність законодавству та загальноприйнятим правилам обліку та звітності з метою захисту інтересів інвесторів;

- консультанти по фінансових питаннях, які використовують звітність з метою розробки рекомендацій своїм клієнтам щодо розміщення капіталу в те чи інше підприємство;

- біржі цінних паперів;

- держоргани, які приймають рішення про реєстрацію підприємств, призупинення діяльності підприємств та оцінюють необхідність зміни методів обліку та складання звітності;

- законодавчі органи;

- юристи, яким необхідна звітність для оцінки виконання умов договорів, дотримання законодавчих норм при розподілі прибутку, а також для визначення умов пенсійного забезпечення;

- преса та інформаційні агенства, які використовують звітність для підготовки оглядів, оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяльності окремих підприємств та галузей, розрахунку узагальнених показників фінансової діяльності;

- статистичні органи, які використовують звітність для статистичних узагальнень по галузях та для порівняльного аналізу і оцінки результатів діяльності на галузевому рівні;

- профспілки, зацікавлені у фінансовій інформації для визначення власних вимог у відношенні до заробітної плати та умов трудових угод.

Який інтерес у найбільш важливих груп користувачів викликає те чи інше джерело інформації показано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Інтереси користувачів фінансової звітності

Користувачі	Інтереси	Джерела інформації
1. Менеджери підприємства	Оцінка ефективності виробничої і фінансової діяльності; прийняття управлінських і фінансових рішень	Внутрішні звіти; фінансова звітність підприємства
2. Органи оподаткування	Оподаткування	Фінансова звітність, податкова звітність, дані внутрішніх перевірок
3. Акціонери	Оцінка адекватності доходу ступеню ризику зроблених інвестицій; оцінка перспектив виплати дивідендів	Фінансова звітність
4. Кредитори	Визначення ступеня наявності ресурсів для погашення кредитів і сплати відсотків	Фінансова звітність, спеціальні довідки
5. Постачальники	Визначення наявності ресурсів для оплати поставок	Фінансова звітність
6. Покупці	Оцінка тривалості функціонування підприємства	Фінансова звітність
7. Службовці	Оцінка стабільності і рентабельності діяльності підприємства з метою визначення перспективи своєї зайнятості, отримання фінансових та інших пільг і виплат від підприємства	Фінансова звітність
8. Статистичні органи	Статистичні повідомлення	Фінансова звітність, статистична звітність

Тема 3. Управління грошовими потоками на підприємстві

1. Сутність і класифікація грошових потоків

2. Аналіз грошових потоків підприємства

1. Сутність і класифікація грошових потоків

З трансформацією фінансового аналізу в Україні, що відбувається з початку 1990-х років, увага практиків та науковців стала зосереджуватися па новому для вітчизняних фінансистів понятті "грошовий потік". Пояснюється це тим, що в ринкових умовах господарювання потенційний власник повинен дати відповідь на три стратегічних питання:

- якими повинні бути величина та оптимальний склад активів підприємства, що дають змогу досягнути найбільшого добробуту його власників, акціонерів та трудового колективу;

- де знайти джерела фінансування та якою повинна бути їх оптимальна структура;

- як організувати поточне та перспективне управління фінансовою діяльністю, щоб забезпечити платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

В контексті розв'язку останнього питання управління грошовими потоками є одним з ключових моментів під час поточною управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю продиктована можливістю виникнення па підприємстві трьох ситуацій, кожна з яких пов'язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю управління грошовими потоками:

- виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, що також пов'язано з витратами;

- надходження-перевищують виплати, що може призвести до надлишкової ліквідності. Вільна готівка - це неприбутковий актив, тому вона повинна використовуватися для одержання додаткового доходу, що вимагає здійснення фінансових заходів по

- розміщенню таких коштів;

- збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансової рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей.

Таким чином, зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгоджені між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності. Тільки за такої умови процес виробництва може відбуватися без перешкод.

Критеріями управління потоками грошових ресурсів є ліквідність і доходність. В такому випадку є очевидним прояв класичного конфлікту між ліквідністю і доходністю: велика доходність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати капіталу.

При загрозі неплатоспроможності на перше місце виходить критерій ліквідності. Рішення, які повинні бути прийняті в такій ситуації, пов'язані з питаннями існування всього підприємства. При цьому ступінь небезпеки визначається двома моментами:

- величиною дефіциту фінансових ресурсів і періодом часу, протягом якого він буде зберігатися;

- можливостями керівника приймати заходи для зниження цього дефіциту і виведення підприємства з небезпечного стану неліквідності.

Е. Нікбахт та А. Гроппеллі наводять спрощене визначення грошового потоку як "міри ліквідності компанії", що складається з "чистого доходу і безготівкових витрат, таких, як амортизаційні відрахування". Наведене тлумачення грошового потоку, з одного боку, розкриває його сутність, з іншого - основні його складові.

Більш детальне визначення грошового потоку наводить Т. Райс, який поділяє потоки на чисті, традиційні і операційні. Чистий грошовий потік представляє собою зміну грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, за період, що аналізується. Традиційний потік - це приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності. Він визначається з використанням припущення, що надходження коштів можна оцінити, додавши компенсаційні статті витрат до чистого прибутку (наприклад, амортизацію). Під операційним потоком розуміється сума фактичних надходжень грошових коштів від операцій за визначений період. Як правило, при цьому не враховуються фінансові виплати (якщо це не є основна діяльність підприємства). Таким чином, Т. Райс визначає загальний грошовий потік як всі грошові надходження і виплати, пов'язані не тільки з веденням операцій по основній діяльності.

2. Аналіз грошових потоків підприємства

Звіт про рух грошових коштів показує грошові надходження та виплати трьох основних категорій:

- рух коштів у результаті операційної діяльності;

- рух коштів у результаті інвестиційної діяльності;

- рух коштів у результаті фінансової діяльності.

При застосуванні наведеної класифікації грошових потоків слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить, в першу чергу, від характеру основної господарської діяльності підприємства.

Розподіл грошових коштів за цими категоріями дає змогу відобразити вплив кожного з трьох основних напрямків діяльності на загальний рівень грошових надходжень підприємства. Комбінований вплив названих категорій на обсяг грошових коштів підприємства визначає чисту зміну грошових коштів за звітний період.

Операційна діяльність- це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. Операційна діяльність спрямована на продаж продукції (товару), надання послуг або виконання робіт.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій щодо придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Інформація про рух грошових коштів інвестиційної діяльності важлива, тому що відображає витрати по відношенню до ресурсів, які в майбутньому створять прибуток та певний рух грошових коштів.

Фінансова діяльність - це діяльність, результатом якої є зміни у розмірі та складі власного капіталу та позикових коштів підприємства. Дані про рух грошових коштів фінансової діяльності дають можливість спрогнозувати майбутній обсяг грошових коштів, на які мають право інвестори та кредитори.

Приклади руху коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Приклади руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

Діяльність	Грошові надходження	Витрати
1. Операційна	1) від споживачів за продані товари (послуги, роботи); 2) надання права користування активами.	1) виплати постачальникам; 2) виплати робітникам.
2. Інвестиційна	1) від продажу необоротних активів (матеріальних, нематеріальних); 2) від реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів; 3) отримані позики.	1) виплати, пов’язані з придбанням необоротних активів (матеріальних, нематеріальних); 2) виплати, пов’язані з придбанням акцій, облігацій та інших цінних паперів (окрім грошових еквівалентів); 3) надання позик.
3. Фінансова	1) надходження від емісії простих та привілейованих акцій; 2) надходження від випуску облігацій.	1) виплати, пов’язані з викупом власних акцій; 2) виплати, пов’язані з погашенням випущених облігацій; 3) виплати, що здійснюються орендарем стосовно зменшення заборгованості власного лізингу.

Стан руху грошових коштів усіх видів діяльності підприємства дає можливість оцінити якість об’єкта управління.

Якість управління підприємством можна характеризувати як гарну в тому випадку, якщо за результатами звітного періоду чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності має позитивну величину і розмір цих коштів істотно перевищує результати інвестиційної та фінансової діяльності, які можуть бути навіть від'ємними (у найгіршому випадку).

Це означає, що в результаті операційної діяльності (від реалізації продукції, робіт (послуг)) підприємство отримує достатньо грошових коштів, щоб здійснювати інвестиції за рахунок власних коштів і виплати за користування кредитами.

Додатне значення чистого руху коштів у результаті усіх видів діяльності підприємства свідчить, що керівництво досить успішно справляється зі своїми функціями.

Якщо рух грошових коштів у результаті операційної та фінансової діяльності має додатне значення, а в результаті інвестиційної - від'ємне, то це свідчить про нормальну якість управління підприємством. Сутність подібної структури грошових коштів така: підприємство спрямовує грошові кошти від операційної діяльності, кредитні кошти і додаткові вкладення власників від фінансової діяльності на придбання необоротних активів для відновлення основних засобів, вкладення капіталу в нематеріальні активи і здійснення довгострокових інвестицій.

Фінансування витрат з інвестиційної діяльності за рахунок надходжень від фінансової діяльності не завжди є негативним явищем. Кожне підприємство бажає залучити інвестиції для впровадження заходів науково-технологічного прогресу та на оновлення основних фондів.

Від'ємне значення руху грошових коштів від інвестиційної і додатне - від фінансової діяльності може означати, що підприємство отримало кредит під невеликий відсоток та інвестувало отримані кошти на більш вигідних умовах. Така ситуація сприятлива для оцінки якості управління підприємством (нормальне), але керівництво має звернути увагу на цей факт з погляду поліпшення результатів інвестиційної діяльності.

Ситуація на підприємстві насторожує, якщо рух коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності має додатне значення, а в результаті операційної - від'ємне. Тоді становище підприємства можна охарактеризувати як кризове, а якість управління за цієї ситуації не витримує ніякої критики. Сутність такої структури капіталу полягає в тому, що підприємство фінансує витрати операційної діяльності за рахунок надходжень від інвестиційної та фінансової діяльності, насамперед залучення кредитів та ін.

Така структура руху грошових коштів сприятлива тільки для знову створених підприємств, які ще не почали працювати на повну потужність, а відбувається поетапне освоєння проектних потужностей. Це характерно для підприємств на початкових стадіях їх життєвого циклу (1-3 роки).

На підставі розглянутого вище можна зробити висновок, що якість управління підприємством буде перебувати на сприятливому рівні тільки в тому випадку, коли матиме місце додатний результат руху грошових коштів у зв'язку з операційною діяльністю і він істотно перевищуватиме результат від інвестиційної та фінансової діяльності. Це означатиме, що підприємство своєчасно отримує оплату за реалізовану продукцію, товари, за надані послуги і виконані роботи від покупців та замовників. Окрім того, витрати на виробництво та реалізацію значно менші, ніж отримані доходи, і підприємство отримує прибуток від операційної діяльності.

Аналіз грошових потоків пов'язаний із з'ясуванням причин, які вплинули на збільшення (зменшення) припливу грошових коштів та збільшення (зменшення) їх відпливу. Це можна робити як за довгостроковий період (декілька років), так і за короткостроковий (квартал, рік). Такий аналіз має безперечний інтерес, якщо він буде здійснений за період, що відображає певний етап в діяльності підприємства, наприклад, з моменту створення, випуску нової продукції, закінчення реконструкції тощо.

Аналіз потоків грошових коштів повинен здійснюватись як на основі звітних, так і планових показників (платіжного календаря). При цьому останні виступають одночасно інструментом управління грошовими потоками. Це досягається шляхом контролю за відповідністю їх реального руху до планових показників та прийняттям необхідних коригуючих заходів.

Першим показником виникнення фінансових ускладнень є тенденція скорочення частки грошових коштів в складі оборотних активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних зобов'язань. Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов'язань (термін яких закінчується в поточному місяці) може надати точну інформацію про надлишок (недостачу) грошових коштів на підприємстві.

Іншим методом оцінки достатності грошових коштів є визначення тривалості періоду їх обороту. З цією метою використовується співвідношення:

(3.1)

Тривалість періоду складає 360 днів - при розрахунку значення показника за рік; 90 днів - при розрахунку за квартал; 30 днів за місяць.

Для розрахунку використовуються внутрішні облікові дані про величину залишків на початок і кінець періоду (наприклад, місяця) на рахунках грошових коштів. З цією метою використовується формула:

(3.2)

де СЗГК - середні залишки грошових коштів, тис. грн.;

ЗГ_n - залишки на початок n-го місяця, тис. грн.;

n - кількість місяців в періоді.

Для розрахунку величини середнього обороту потрібно використовувати кредитовий оборот за період, що аналізується, по рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" беручи до уваги, що більшість підприємств здійснюють безготівкові розрахунки зі своїми контрагентами, а видача грошових коштів через касу (наприклад, заробітна плата працівників або оплата господарських витрат) передбачає їх попереднє одержання в банку.

До основних формалізованих методів аналізу грошових потоків включається і розрахунок відповідних коефіцієнтів, серед яких виділяють:

, (3.3)

де КД_ЧГП - коефіцієнт достатності чистого грошового потоку підприємства в періоді, що розглядається;

ОБ - сума виплат основного боргу по довго- і короткострокових кредитах і позиках підприємства;

∆З_ТМ - сума приросту запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства;

Д_У - сума дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї тощо).

, (3.4)

де КЛ_ГП - коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства в періоді, що розглядається;

П_ГП - сума валового позитивного грошового потоку (надходження грошових коштів);

ГА_К - сума залишку грошових активів підприємства на кінець періоду, що розглядається;

Г_АП - сума залишку грошових активів підприємства на початок періоду, що розглядається;

НГП - сума валового негативного грошового потоку (витрачання грошових коштів).

, (3.5)

де КЕ_ГП - коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства в періоді, що розглядається.

, (3.6)

де КР_ЧГП - коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку в періоді, що розглядається;

Д_У - сума дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї тощо);

∆РІ - сума приросту реальних інвестицій підприємства (у всіх їх формах) в періоді, що розглядається;

∆ФІ_Д - сума приросту довгострокових фінансових інвестицій підприємства в періоді, що розглядається.

За результатами аналізу грошових потоків фінансовий менеджер повинен отримати відповідь на основні питання: звідки надходять грошові кошти, яке значення кожного джерела і на які цілі вони використовуються. Висновки потрібно робити як в цілому по підприємству, так і по кожному виду його діяльності: операційна, фінансова та інвестиційна. На цій підставі робляться висновки про джерела і про забезпечення кожного виду діяльності необхідними грошовими коштами.

В результаті приймаються рішення по питанню перевищення надходження грошових коштів над платежами, джерел оплати поточних зобов'язань та інвестиційної діяльності, достатності отримуваного прибутку тощо.

Слід зазначити, що аналіз грошових потоків підприємства не можна проводити окремо від загального аналізу його фінансового стану, оскільки виявлення тенденцій прибутковості підприємства, його ліквідності і фінансової стійкості має важливе значення при поясненні руху коштів за тими чи іншими напрямками.

Ефективність використання ресурсів визначається їх оборотністю - оборотом, виміряним у часі. З усіх активів підприємства тільки невелика частина вільна - грошові кошти в касі та на рахунках в банку. Інші знаходяться в обігу: вкладені необоротні й оборотні активи, причому оборотні активи є найбільш мобільною частиною активів. Вони безперервно поновлюються у всіх стадіях господарської діяльності.

Оборотність різних видів активів і ступінь їх використання можуть бути представлені кількома показниками:

1) тривалістю одного обороту в днях;

2) кількістю оборотів за період часу, що аналізується (коефіцієнт оборотності).

Для визначення чистих грошових потоків, які залишаються в розпорядженні підприємства, використовується показник Cash-Flow. Cash-Flow – прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства у визначеному періоді та амортизаційні відрахування у цьому самому періоді.

Різноманітні об'єктивні та суб'єктивні причини можуть викликати дефіцит готівки на підприємстві, що неминуче призведе до негативних наслідків.

В подальшому дефіцит грошових коштів призводить до:

- затримок у виплаті заробітної плані;

- зростання кредиторської заборгованості перед постачальниками та бюджетом;

- зростання часгки простроченої заборгованості по кредитах банків;

- зниження ліквідності активів підприємства;

- зростання тривалості виробничого циклу через несвоєчасні поставки сировини і комплектуючих.

Тому наступним кроком після аналізу грошових потоків є використання поточних заходів, спрямованих на оптимізацію таких потоків через вплив на фінансовий цикл підприємства.

Тема 4. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках

1. Вартість грошей і час

2. Методи визначення вартості грошової одиниці

1. Вартість грошей і час

Згідно з найбільш розповсюдженою точкою зору гроші представляють собою особливого виду товар, який можна без обмежень обміняти на будь-які інші товари. Крім того, гроші – це еквівалент вартості усіх інших товарів, бо саме за допомогою грошей у вигляді фіксованої кількості грошових одиниць вимірюється вартість будь-якого товару.

Для того, щоб виконувати зазначену функцію, гроші самі повинні мати вартість. Причому грошова одиниця, яка є сьогодні, і грошова одиниця, яка очікується до одержання через деякий час, не є рівноцінними. Є принцип, який діє незалежно від зміни загального рівня цін: мати певну суму грошей сьогодні завжди краще, ніж мати її завтра. Це пояснюється дією трьох основних факторів (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Фактори, що визначають зміну вартості грошей у часі

Інфляція – явище, властиве практично будь-якій економіці. Негативне відношення до неї, яке існувало в нашій країні протягом багатьох років, не є коректним. Перманентне знецінення грошей, що відбувається в умовах інфляції, викликає, з одного боку, природне бажання вкласти їх в певні активи, тобто в деякій мірі стимулює інвестиційний процес. З іншого боку, це частково пояснює, як відрізняються наявні гроші, і ті, що очікуються до одержання в майбутньому.

Ризик неодержання очікуваної суми є іншою вагомою причиною, згідно з якою будь-який договір, за яким очікується надходження грошових коштів в майбутньому, має певну ймовірність бути невиконаним взагалі або виконаним частково. Наприклад, необхідно зробити вибір між двома потенційними покупцями продукції підприємства: перший пропонує гарантовану суму в 5000 грн. у вигляді передоплати, другий – обіцяє сплатити 7500 грн., але через місяць. З неофіційних джерел відомо про те, що другий покупець притягнутий до суду і у випадку негативного результату вірогідно понесе значні збитки, що може призвести до його банкрутства. На думку фінансового консультанта підприємства, ймовірність такого результату дорівнює 0,2. Таким чином, якщо порівняти варіанти без врахування ризику можливого неодержання платежу, то потрібно надати перевагу другому покупцю. Хоча очікуваний доход приблизно такий же (7500 х 0,7 + 0 х 0,2 = 5250 грн.), а ймовірність неодержання грошей є достатньо високою.

Оборотність – здатність грошей до ліквідності – існує тому, що в ринковій економіці грошовий сектор розпадається на дві складові (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Склад грошового сектору

Грошові кошти, як і будь-який актив, повинні з часом генерувати доход за ставкою, яка задовольняє власника цих коштів. Тому сума, очікувана до одержання через деякий час, повинна перевищувати початкову суму, якою володіє інвестор в момент прийняття рішення, на величину можливого доходу.

У будь-якому випадку, навіть не враховуючи інфляцію та ризики, вартість однієї і тієї самої суми грошей сьогодні завжди є більшою, ніж завтра. Тому що вимірювання вартості грошей ґрунтується на можливості їх використання протягом певного періоду часу.

Саме на базі розрахунку вартості використання грошей протягом певного періоду часу і ґрунтуються концепції майбутньої та теперішньої вартості грошей.

Можливі напрями застосування концепції вартості грошей в часі відображені на рис. 4.3.

Для того, щоб порівняти окремі грошові суми і потоки за різні проміжки часу, з’ясувати доцільність та ефективність вкладення коштів застосовується фінансова математика.

Рис. 4.3. Напрями застосування концепції вартості грошей в часі

2. Методи визначення вартості грошової одиниці

Концепції майбутньої та теперішньої вартості грошей ґрунтуються на базі розрахунку вартості використання грошей протягом певного періоду часу.

Існують два способи визначення і нарахування відсотків.

Декурсивний спосіб нарахування відсотків. Відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування, їх величина визначається, виходячи з величини капіталу, що надається.

Антисипативний (попередній) спосіб нарахування відсотків. Відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування. Сума процентних грошей визначається, виходячи з нарощеної суми. Декурсивний спосіб нарахування відсотків є поширеним в світовій практиці; антисипативний метод нарахування відсотків застосовувався в країнах розвинутої ринкової економіки, як правило, в періоди високої інфляції. Але незалежно від способу нарахування відсотків відсоткові ставки можуть бути простими і складними.

Простий відсоток. Простий відсоток – це нарахування відсотку лише на початково інвестовану суму.

В залежності від способу визначення тривалості фінансової операції розраховується або точний, або приблизний (комерційний) відсоток.

Дата добавления: 2015-07-20