V. Зміст навчального матеріалу для студентів

Вибір опорних зубів

Вимоги до опорних зубах

Опорні зуби для постановки часткового знімного протеза повинні відповідати певним вимогам. Перш за все повинні бути стійкими, мати добре виражену анатомічну форму і досить високу клінічну коронку. Зуби, які мають низьку, аномалійну форму клінічної коронки, оголення шийки, каріозні порожнини або травматичні сколи, або інші патологічні зміни коронкової частини мало придатні для кламерної фіксації. Але вони можуть бути включені в число опорних зубів після спеціальної підготовки (накладення пломби, покриття штучною коронкою).

Показаннями до виготовлення штучної коронки є: аномалійна форма зуба, руйнування його карієсом, оголення шийки зуба, викликає подовження клінічної коронки, гіперестезія емалі, зміщення зубів у бік дефекту, що порушує паралельність опор.

Оклюзійна накладка опорно-утримуючого кламера завжди розміщується у природній

або штучно створений бороздці зуба

а б в

а б в

Кламерні лінії: а – трансверзальна, б – сагітальна, в – діагональна.

а б в

Системи кламерних кріплень (фіксацій) часткових знімних протезів:

а – крапкова, б – лінійна, в – площинна.

Тому при виборі опорних зубів слід ретельно вивчати оклюзійні взаємини. При тісному оклюзійному контакті дуже важко, а іноді й неможливо, помістити в фісуру опорний елемент кламера - оклюзійну накладку - без порушення оклюзійних взаємин. Подібна ситуація може бути приводом для використання під розміщення опорного елемента іншого зуба, для створення спеціального ложа або покриття цього зуба штучною коронкою.

При патологічній рухливості опорних зубів їх слід шинувати з поряд стоячими більш стійкими зубами. При виявленні хронічних навколо верхівкових вогнищевих запалень вони можуть бути використані для опори тільки після ендодонтичного лікування.

Опорні зуби повинні бути паралельними один одному. Незначне порушення паралельності ще допустимо при користуванні утримуючими кламерами. При побудові кріплення з опорно-утримуючих кламерів необхідна точна паралельність або проведення паралелометрії.

Перераховані умови - не єдині вимоги до опорних зубів, для правильного розміщення кламерів. Важливе значення має розміщення кламерів в певному порядку відповідно з кламерними лініями.

При плануванні фіксуючої системи знімного протезу переслідуються два головні завдання:

- створити надійне кріплення протеза під час жування та мови (ретенцію);

- забезпечити таке кріплення протеза, при якому він надавав би найменше навантаження на опорні зуби та слизову оболонку, яка покриває протезне ложе в стані спокою.

Таким чином збереження опорних зубів і попередження їх функціонального перевантаження при кламерній фіксації часткових знімних протезів є важливою проблемою. Один із способів її вирішення - правильне розташування кламерної лінії.

Системи кламерних кріплень ЧЗП

Залежно від кількості опорних зубів, їх розташування та відстані між ними системи кламерних кріплень знімних протезів бувають точковими, лінійними і площинними.

Точкова - при наявності одного або двох поруч розташованих зубів, лінійна - при сагітальній, трансверзальній та діагональній кламерних лініях, площинна - при наявності 3-х і більше опорних зубів.

Види кламерних ліній на верхній і нижній щелепах

Кламерна лінія - це уявна лінія, яка проходить через опорні зуби. Кламерна лінія є як би віссю, навколо якої може відбуватися обертання протеза.

Напрямок кламерної лінії визначається розташуванням опорних зубів, топографією та протяжністю часткового дефекту зубного ряду, естетичними чинниками.

Кламерна лінія може проходити в поперечному (трансверзальному), діагональному, передньо-задньому (сагітальному) напрямах.

Найменш вигідним найменш ефективним вважається сагітальний односторонній напрямок, особливо на верхній щелепі, коли ефект скидування протеза та небезпека перевантаження опорних зубів особливо сильно виражені. Найкращі умови для кріплення протеза спостерігаються при двосторонньому розташуванні опорних зубів. Причому на верхній щелепі оптимальним вважається діагональне направлення камерної лінії. На нижній щелепі найкращі умови для фіксації протеза спостерігаються при поперечному (трасверзальному) напрямку кламерної лінії.

Однією з умов попередження обертання протеза є збільшення кількості

кламерів, яке дозволяє створити так звану площинну систему кріплення (трьохкутову, чотирикутну).

Вибір опорних елементів при плануванні конструкцій

часткових знімних протезів

Основними конструктивними елементами часткового знімного протеза є: опорні, з'єднувальні або фіксуючі, вирівнюючи елементи та елементи протидії скидання протеза.

Набір конструкційних опорних елементів часткового знімного протезу визначається насамперед його загальною конструкцією, яка планується лікарем залежно від клінічної картини часткової втрати зубів, як і топографії дефектів зубних рядів, числом і стану зубів, що залишилися і стану слизової оболонки протезного ложа.

Опорні елементи вводяться в конструкцію часткового знімного протеза для створення найбільш раціонального способу передачі жувального тиску на тканини протезного ложа – пародонту - гінгівальну тканини. Опорні елементи сприяють кращій фіксації і стабілізації частково-знімного протеза. До них відносяться оклюзійні накладки різних конструкцій, опорно-утримуючі кламера литі металеві, опорно-утримуючі кламера з термопластичних матеріалів, балкові системи, телескопічні системи, замкові кріплення (атачмени) внутрішньокоронкові і позакоронкові, штифтові внутрішньокореневі конструкції з шарнірним замковим кріпленням, ендоосальні імплантати з шарнірним замковим кріпленням.

Шарнірні замкові кріплення на імплантатах показані при повній втраті зубів, коли пацієнтові заздалегідь вводять 3-5 імплантатів і після терміну остеоінтеграції виготовляють частковий знімний протез пластинковий з шарнірними замковими кріпленнями. При користуванні такими протезами жувальний тиск рівномірно розподіляється на тканини протезного ложа через пластинковий базис і тканини пародонту через імплантат і шарнірне замкове кріплення.

Телескопічна система фіксації являє собою систему подвійних коронок - внутрішньої і зовнішньої. Показаннями для таких конструкцій є часткові дефекти зубних рядів, при яких на щелепі залишилося від 1 до 4 зубів, які розташовані в різних площинах.

Внутрішня коронка повторює контури препарованого природного зуба, а зовнішнім з'єднана зі знімним протезом і відтворює анатомічну форму зуба.

Литі та штамповані телескопічні коронки передають більшу частину жувального тиску найбільш фізіологічним способом, тобто уздовж довгої осі зуба.

Замкова система фіксації або атачмени отримали широке поширення у зв'язку з великими перевагами в естетичному плані, можливістю точного заводського виготовлення деталей високими біомеханічними властивостями.

Під атачменами розуміють механічні пристосування, призначені для фіксації, ретенції і стабілізації зубних протезів і складаються з двох частин - матричної і патричной (матриця і патриця).

Патрична частина фіксується на опорному за допомогою вкладок, коронок або адгезивних матеріалів. Друга частина замкового кріплення - матрична - накладається на першу, входить до складу знімного протеза і жорстко з'єднується з ним.

При використанні замкових кріплень забезпечується рухливість протеза з основному у вертикальному напрямку.

Атачмени, як і кламери, відносяться до прямих фіксаторів та виконують наступні функції:

а) опорну (чинять опір руху протеза до протезного ложа);

б) ретенційних (чинить опір руху протеза від протезного ложа);

в) стабілізації (протидіють горизонтальному зсуву протеза);

г) фіксації (протидіють зсуву протеза від опорного зуба);

д) розподіл жувального тиску.

Опорно-утримуючі кламера складаються з двох частин:

- опорної, яка розташовується на опорній зоні зуба;

- утримуючої, яка розташовується на ретенційній частини коронки зуба.

Опорна і ретенційна зони коронки зуба розділені клінічним екватором (при проведенні паралелометрії). Частина кламера, яка розташовується на зубі в опорній зоні, називається опорною і відповідно виконує опорну функцію. А частина кламмера, яка розташовується в ретенційної зоні, називається утримуючою (фіксуючої, ретенційної).

Опорно-утримуючі кламера мають досить широкі показання при плануванні і виготовленні часткових знімних протезів. Вони ефективно використовуються при виготовленні часткових знімних пластинкових протезів (акрилових), часткових знімних протезів з литим металевим базисом і безсумнівно - бюгельних (дугових) протезів. Ортопедична стоматологія має в своєму розпорядженні величезний арсенал конструкцій опорно-утримуючих кламерів. Вибір конструкції кламера залежить від протяжності і локалізації часткового дефекту зубного ряду, від стану зубів і тканин пародонту, і естетичних вимог пацієнта.

У вітчизняній стоматології опорно-утримуючі кламера виготовляють із сплавів неблагородних і благородних металів та термопластичних матеріалів (нейлон, ацетал та інш).

Балочна система кріплення складається з незнімної та знімної частин. Незнімна частина являє собою балку з круглим, прямокутним або еліпсоподібним перетином, що з'єднується з металевими коронками або надкореневими ковпачками, фіксованими на опорних зубах. У базисі знімного протеза розташовується металева матриця, яка повторює форму балки, що забезпечує фіксацію і стабілізацію протеза. Матриця має одну ступінь руху - вертикальну. Саме така конструкційна технічна особливість балочної системи дозволяє використовувати її, як опорний елемент часткового знімного протеза. Таким чином балочна система (Румпеля, Дольдера та інш) забезпечує фіксацію і стабілізацію часткового знімного протеза врівноважує (дозує) вертикальне навантаження протеза, тим самим рівномірно розподіляє жувальний тиск протеза на тканини протезного ложа (базис протеза) і тканини пародонту уздовж вертикальної осі зуба (балочна система).

Балочне кріплення показано при великих включених дефектах і здоровому пародонті після втрати 4-5 зубів або при поєднанні невеликих включених дефектів переднього відділу з кінцевими або включеними дефектами бічних відділів зубних рядів. При захворюваннях пародонту його доцільніше використовувати при невеликих дефектах. Це дозволяє шинувати опорні зуби за рахунок об'єднання їх в єдиний блок штучними коронками та розташованої між ними балкою, а також за рахунок рівномірного розподілу жувального навантаження на протез і через нього на опорні зуби, і слизову оболонку протезного ложа.

Балочна система може застосовуватися при наявності поодиноко стоячих двох зубів, які можуть бути розташовані, як наприклад, ікла, симетрично на щелепи, тобто справа і зліва, або на одній половині щелепи, як, наприклад ікла і моляри з достатніми між ними відстанню.

Проміжок між опорними зубами для забезпечення оптимальної фіксації знімного протеза з балковим кріпленням повинен приблизно відповідати ширині як мінімум трьох зубів.

Необхідною умовою для конструювання балочного кріплення є достатня міжальвеолярна відстань і достатня висота клінічної коронки 5 - 6 мм. Відстань між балкою та альвеолярним відростком має бути 0,5 - 1 мм. При цьому балка повинна відповідати формі альвеолярного відростка, тобто бути паралельною.

При поодиноко стоячих зубах (1 - 4) доцільно застосовувати внутрикореневі замкові кріплення кулястої конструкції. При цьому внутрикореневі штифти з патричним елементом (патриціями) фіксуються в природному зубі, а матриця (матричний елемент) фіксується в знімному протезі.

Нижня межа базису з оральної сторони перекриває внутрішню косу лінію, якщо вона незначно виражена, і проходить трохи вище перехідної складки (0,5 - 1 мм).

Дистальна межа проходить в області слизових горбків, перекриваючи їх повністю або частково, залежно від ступеня їх рухливості і місця прикріплення крилощелепної складки.

Якщо внутрішня коса лінія виражена значно, то край базису доходить до неї, не перекриваючи або перекриваючи з м'якою еластичної прокладкою на акриловому базисі.

При виражених екзостозах проводять хірургічну підготовку.

При оптимальному конструюванні кордонів базису він може забезпечувати гарну фіксацію і стабілізацію протеза і без всяких механічних пристосувань, за рахунок анатомічної ретенції.

Для того, щоб спланувати конструкцію часткового знімного протезу ми повинні враховувати слідуючи фактори:

- кількість зубів, що залишилися в порожнині рота;

- стан пародонту зубів;

- анатомічну форму зубів;

- анатомо-фізіологічні особливості альвеолярних відростків та слизової оболонки порожнини рота.

Після вибору опорних зубів ми повинні провести їх обстеження, тобто потрібно з'ясувати чи відповідають ці зуби вимогам, які ставляться для опорних зубів при кламерній фіксації, а саме:

- зуби повинні бути достатньо стійкими;

- опорні зуби не повинні мати хронічних патологічних змін в периапікальних тканинах;

- опорні зуби повинні мати виражену анатомічну форму;

- враховувати взаємовідносини опорного зуба із антагоністами.

Ці умови не єдині вимоги для правильного розміщення кламерів, Важливе значення має розміщення кламерів в залежності із кламерними лініями.

Кламерна лінія - це уявна лінія, яка проходить через опорні зуби. Вона може проходити в поперечному (трансверзальному), косому (діагональному), передньозадньому (сагітальному) направленнях.

Укріплення протезів в порожнині рота може бути крапковим (коли один опорний зуб), лінійним (два опорних зуба) і площинним (коли три опорних зуба, розташовані в різних ділянках).

Кламер - це пристрій, що охоплює власний зуб і таким чином утримує протез. Кламери в залежності від функції можуть бути утримуючими, опірними та опірно-утримуючими.

З метою механічної фіксації та для підвищення стабілізації знімних пластинчатих протезів частіше всього застосовують утримуючі кламери.

Утримуючі кламери бувають:

по формі - круглими, напівкруглими та стрічковими, по методу виготовлення - гнуті та суцільнолиті. по конструкції - проволочні одноплечі, двоплечі, петлеподібні.

Найпоширеніший одноплечий утримуючий кламер - складається з плеча, тіла та паростка.

Плече охоплює зуб з губної або щічної сторони.

Паросток служить для укріплення кламера в базисі протезу.

Тіло з'єднує плече та паросток між собою.

Плече кламера повинно лежати безпосередньо за лінією найбільшої випуклості зуба, яку називають екватором, охоплюючи приблизно 2/3 об'єму коронки. Таке розміщення плеча кламера подовжує його, підвищуючи тим самим його еластичність, та сприяє кращій стабілізації протеза.

Тіло кламера повинне знаходитися на екваторі зуба з апроксимальної його сторони

Паросток повинен бути відігнутий в сторону штучних зубів(або загнутий навколо опірного зуба у вигляді кільця), а не піднебінної або язичної частини, де він може спричинити перелом протеза.

Техніка виготовлення утримуючого одноплечего кламера.

Практично при визначенні лінії екватора з апроксимальної сторони зуба поступають так: простір між шийкою та найбільш випуклою його частиною заливають воском, роблячи цю поверхню вертикальною, після чого переходять до виготовлення кламера. Потім цей простір заповниться пластмасою, яка випилюється по мірі необхідності під час фіксації готового протеза.

Кламер вигинають з проволоки товщиною 0,5-0,8 мм. Беруть відрізок проволоки довжиною 2-3 см. Утримуючи кінець її великим та вказівним пальцями лівої руки, починають вигинати щипцями плече кламера, доки воно не прийме необхідну форму.

Тіло кламера для премоляра та моляра повинне мати два згини - в області вестибулярної та язикової (піднебінної). Перший згин (вестибулярний) розміщують на екваторі зуба, а другий (язиковий) - відводять від зуба та направляють в товщу базису.

Для різців та ікол можливий тільки один згин, який повинен бути на екваторі завдяки невеликій площі апроксимальних стінок цих зубів. Для отримання згинів щічки щипців переміщують на відповідні ділянки проволоки.

Паросток вигинають з допомогою двох пар щипців, роблячи один згин в напрямку до моделі, а другий - в сторону штучних зубів. З метою кращого закріплення паростка в базисі кінець його слід розплющити та зазубрити.

Дата добавления: 2015-07-20