Сучасна українська літературна мова є вищою формою вияву української національної мови. Нижчими її формами є територіальні та соціальні діалекти.

Літературна мова – це відшліфована мова, яка характеризується поліфункціональністю, унормованістю, стандартністю, уніфікованістю, розвиненою системою стилів. Засновником сучасної української літературної мови по праву вважають Т.Г.Шевченка.

Норми літературної мови – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі.

Орфоепічні норми регулюють вимову звуків.

Наприклад, повістка - повістці [сц], до'говір, ма'ркетинг, по'зика, вимо'ва.

Акцентуаційні (норми правилього наголошування), наприклад: ненависть, середина, новий, близький, чотирнадцять, текстовий, мабуть, завжди, літопис, байдуже, випадок, ідемо, підуть, разом, приятель, показ.

Лексичні норми регулюють вживання слів у властивих їм значеннях.

Наприклад, неправильно " моя автобіографія ", треба " автобіографія ".

Стилістичні норми регулюють вживання слів залежно від стилю.

Наприклад, у побутовому спілкуванні недоречне вживання речення " Ти з якого питання плачеш?", треба спитати " Ти чому плачеш?"

Орфографічні норми регулюють правильність написання слів.

Наприклад, пів’яблука, пів-Європи, Аргентина, брошура.

Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);

Граматичні норми регулюють правильне використання морфологічних форм частин мови і синтаксичних конструкцій.

Наприклад, правильно вживати " один євро, традиційний запис, гострий біль, згідно з наказом, по містах і селах, на адресу ".

Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків.

Наприклад: Логічні елементи змісту службового листа такі: вступ, докази, висновки і заключення.

Питання 2

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

правильністю, тобто відповідати літературним нормам, ще діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);

змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;

послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільш відповідають висловлюваному змісту;

виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця*свого висловлювання і виражати власне ставлення до предмета мовлення;

доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.

Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності.

Культура мовлення — це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тощо. Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість — основні вимоги мовного етикету.

За нормами етикету дискусія не повинна тривати більше, ніж З год, оскільки зловживання часом призводить до втоми учасників дискусії, до їхнього роздратування і неприйняття всього, що відбувається довкола. Дуже важливим у дискусії є дотримання часового регламенту: повідомлення — 15—20 хв, виступ — 3—5 хв.

Основні правила ведення дискусії:

1. Відверто висловлювати думки.

2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.

3. Слухати інших, не перебиваючи.

4. Не говорити занадто довго та занадто часто.

5. Водночас має говорити лише одна особа.

6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.

7. Не критикувати себе та інших.

8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення літературної мови.

2. Назвіть норми літературної мови.

3. Назвіть основні вимоги до культури мовлення фахівця.

4. Розкажіть про три основні етапи дискусії.

5. Сформулюйте рекомендації щодо ведення дискусії.

6. Допишіть речення

Дискусія — це...

Підготовчий етап дискусії передбачає... На другому етапі — основному — обговорюються питання —

Заключний етап дискусії — це.... Дискусія може тривати...

7. Обґрунтуйте, чому професійні дискусії мають особливе значення в діловому житті.

8. Розкажіть про дебати як популярну форму дискусії

9. Прочитати подані слова. За словником-довідником знайти правильний варіант наголошення.

Аерометр, альвеола, анізащо, баржевий, баский, бензопровід, удобрити, визвольний, гнійний, гранити, либонь, листопад, мабуть, мазкий, майновий, надкус, нагідка, плотовий, подружка, тигровий.

Домашнє завдання:

1. Вибрати із запропонованих слів ті, в яких можливе подвійне наголошення. З'ясувати значення незрозумілих слів, увести їх у прості речення з однорідними членами.

Господарка, гомілковий, пляшковий, зблизька, зачерствілий, повітряний, правік, скучненький, сланцевий, сливовий, теплопровідний, тикнути, ядерний, щербатенький, юрбище, шеляг.

2. Поставити наголос у поданих словах, перевіряючи себе за орфоепічним словником.

Коромисло, кропива, просіка, ускочити, стрічковий, стремено, підстрибцем, підсліпий, замкнутий, деревце, дерзкий, виселенець.

3.Підібрати 20 слів Вашого фаху, розставити наголоси.

4.Підготуйте повідомлення на тему "Роль дискусії в сучасному житті".

Дата добавления: 2015-07-20