Розстріляне відродження. Насадження методу соціалістичного реалізму

Національно-культурне самоутвердження України стало турбувати Москву. Наступні дії у сталінському наступі на українську культуру увійшли в історію під назвою "Розстріляне відродження". Це був розгром цілого покоління культурних діячів. Для проведення погромницької політики над українською елітою відрядила на Україну Павла Постишева - довірену особу Сталіна. Саме за П. Постишева нищили не тільки окремих осіб, а й цілі інституції.

Було знищено незалежність і відносну самостійність Всеукраїнської академії наук, основоположника і творця новітньої історичної науки академіка М. Грушевського відправлено до Москви, багатьох його учнів і наукові заклади ліквідовано. Знищена велика мистецька школа бойчукістів на чолі з її видатним засновником - художником Михайлом Бойчуком (був засланий, помер у концтаборі). Розігнано театр "Березіль", його керівника та акторів репресовано, заслано у сталінські концтабори. Були ліквідовані видавництва "Рух", "Час", "Книгоспілка", а їх керівництво та співробітники заарештовані.

У ті часи культурного нігілізму найбільше постраждала столиця України Київ. Тут було знищено низку найцінніших пам'яток, зокрема, Михайлівський золотоверхий монастир XII - XIII ст., церква Трьох святителів XII – XII ст., дерев'яна стрілецька церква, зруйновано Аскольдову могилу і кладовище біля неї, старий Ланцюговий міст через Дніпро. Подібна доля спіткала всі історичні міста України.

З ліквідацією всіх творчих організацій і створенням у 1934 р. Всесоюзної спілки письменників, в Україні почалося насадження принципів соціалістичного реалізму, розроблених російським літератором Максимом Горьким і, підхоплених українськими письменниками І. Микитенком та О. Корнійчуком. Соціалістичний реалізм на довгі десятиліття став гальмом у розвитку культури.

Тотальний більшовицький розгром проводився в українському кіномистецтві. У 1930 р. Всеукраїнське Кіно-Фото Управління було перетворене на "Українфільм". Одеська кінофабрика перейшла майже в монопольне користування "Мосфільму" і "Ленфільму". Одночасно з цим протягом 1930-х рр. були ліквідовані або усунені від праці в кіно низка визначних режисерів, сценаристів й операторів. М. Калюжний, І. Кавалерідзе змушені були відмовитися від формальних шукань. О. Довженко мусів перейти на роботу до "Мосфільму", перебувши в московському засланні рівно 20 років. Його фільм "Аероград" (1935) не має нічого спільного з українською тематикою, а "Щорс" (1939) кілька разів перероблявся.

На кінець 30-х рр. устандартизувався тип радянського фільму, що являв собою або екранізацію літературних творів "надійних" авторів - "Загибель ескадри" (за О. Корнійчуком) А. Кордюма (1934), або історичні псевдомонументальні твори з фальсифікацією минулого УКРАЇНИ в дусі сталінської історіографії - "Богдан Хмельницький" (1941) І. Савченка (теж за О.Корнійчуком), або нарешті малоросійщину у вигляді екранізації "Запорожця за Дунаєм" і "Наталки Полтавки" (обидва 1937). Якісний занепад відбувався одночасно з скороченням кінопродукції.

Дата добавления: 2015-07-20