Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

ТЕМА 2

Основи культури української мови

ПЛАН

1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

2. Комунікативні ознаки культури мовлення.

3. Комунікативна професіограма фахівця.

4. Словники у професійному мовленні. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.

5. Мовний етикет.

Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

Мова – це показник загальної культури людини, її інтелекту, мовної культури. Мовна культура шліфується і вдосконалюється у процесі спілкування, зокрема під час виконання професійних обов’язків. Вона виявляється у володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно, точно, логічно, майстерно послуговуватися мовними засобами залежно від мети і ситуації спілкування.

Культура мови – галузь мовознавства, що займається утвердженням (кодифікацією) норм на всіх мовних рівнях. Культура мови має регулювальну функцію, адже пропагує нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови, хоча водночас живить її, оновлює. Вона діє між літературною мовою і діалектами, між усною і писемною формами.

Правильність мовлення - це базова вимова культури мови, її основа.

Чи важливо знати норми української літературної мови особі, щоденною практикою якої є ділове спілкування? Так! Адже особа з низьким рівнем мовної культури, яка не вміє висловлювати свої думки, яка припускається помилок під час спілкування, приречена на комунікативні невдачі. Особливо важливо для всіх фахівців оволодіти нормами мови документів і усного ділового спілкування.

Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними ознаками культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

· нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

· адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);

· етичність (мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання; тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему);

· поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

Отже, високу культуру мовлення фахівця визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Важливе значення для удосконалення культури мовлення має систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні – спілкування рідною мовою із співробітниками, колегами, знайомими, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі мовленнєвої діяльності.

Дата добавления: 2015-07-20