Роль прокуратури в координації діяльності по боротьбі зі злочинністю. Правові та організаційні форми координації діяльності у боротьбі із злочинністю.

Координація діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю і корупцією визначена як важливий і пріоритетний напрям роботи прокуратури.

Злочинність є ключове явище в цій координаційній діяльності і охоплює сукупність посягань на суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом у певному просторі й часі і відображає статистичну узагальнену множину конкретних злочинних подій1.

Актуальність дослідженої проблеми зумовлена ростом масштабів злочинності, недостатнім рівнем розкриття злочинів, що підтверджується тим, що кожний третій злочин в Україні не розкривається, зростає кількість деяких видів тяжких злочинів, рецидивної злочинності тощо.

Протидія злочинності — справа не одного якогось органу. У межах своїх повноважень цією діяльністю займаються органи внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, митної служби, військового правопорядку та інших правоохоронних органів. Це можуть бути органи охорони державного кордону, державної контрольної ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони та інші органи, що здійснюють правоохоронні функції.

Особливе місце тут посідає Рахункова палата як орган Верховної Ради України та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. За Конституцією України (п. 7 ст. 116) на Кабінет Міністрів України окремо покладене здійснення заходів щодо забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

У забезпеченні правопорядку і впливу на покращення стану злочинності певну роль відіграє і діяльність судів. Не можуть стояти осторонь від боротьби з правопорушеннями також трудові колективи, громадські організації та окремі громадяни й посадовці.

Діяльність зазначених органів і осіб, єдність завдань і цілей, спрямованих на об’єднання зусиль з забезпечення законності, правопорядку, боротьби зі злочинністю, захисту прав і законних інтересів громадян об’єктивно потребують узгодженої, цілеспрямованої діяльності з метою підвищення її ефективності.

Співробітництво по узгодженості правозабезпечувальної та правозахисної діяльності, боротьбі зі злочинністю передбачають певні взаємовідносини та взаємодії компетентних органів та осіб.

Найбільш прийнятним видом (формою) співробітництва, зокрема боротьбі зі злочинністю, є координація діяльності в цьому напрямі. За етимологічним змістом поняття «координація» означає спільність, сумісність узгодження, упорядкованість.

Координаційна діяльність стосовно протистоянню злочинності означає розробку та практичну реалізацію узгоджених заходів щодо своєчасного виявлення, викриття, припинення та запобігання злочинів. Координація сприяє найбільш ефективному використанню сил і заходів відповідних органів з усунення дублювання в їх роботі, зведенню до мінімуму відомчих інтересів при вирішенні загальнодержавних завдань.

Необхідно зазначити, що не підлягають будь-якому виду координації суто специфічні, виключні завдання, напрями діяльності окремих органів, хоча б і тих, що мають відношення до боротьби зі злочинністю, наприклад наглядова діяльність прокуратури, підтримання нею державного обвинувачення; оперативно-розшукова діяльність відповідних оперативних підрозділів; розслідування і розгляд конкретних кримінальних справ, а також внутрішньо-організаційна, управлінська діяльність суб’єктів координації тощо.

Координація діяльності по боротьбі зі злочинністю може бути успішною при дотриманні встановлених принципів такої координації. До них належать: суворе дотримання законності при належному прокурорському нагляді за здійсненням запланованих заходів; узгодженість дій лише для досягнення цілей і виконання завдань по боротьбі з правопорушеннями, що є загальним для усіх органів; ініціативність кожного органу у постановці питань для сумісного обговорення і вирішення; рівність усіх учасників в обговоренні пропозицій і розробці рекомендацій; самостійність і незалежність кожного органу у здійсненні прийнятих пропозицій; невтручання одних органів у виключну компетенцію інших; гласності в межах, що не суперечать вимогам законодавства про охоронювану таємницю; відповідальність керівників суб’єктів координаційної діяльності за невиконанням узгоджених рішень.

У літературі зазначається, що термін «координація» тісно пов’язаний з іншим більш широким терміном «взаємодія», що нерідко вживаються поряд з координаційною діяльністю. Але будь-яка взаємодія носить суворо упорядкований, узгоджений і регламентований характер згідно з установленими умовами і принципами. При взаємодії, на відміну від координації, в її учасників, як правило, відсутні будь-які обов’язки з вироблення і застосування єдиних заходів з розподілу сил і способів з встановлення попиту з виконання запропонованих заходів, а головне — не виділяються спільні учасники, що мають повноваження з організації взаємних дій. Саме в такому значенні розуміється взаємодія органів прокуратури з іншими органами у сфері боротьби зі злочинністю. Наприклад, на правах взаємодії мають бути відносини Генеральної прокуратури України з Урядом України, який за Конституцією України (п. 7 ст. 116) здійснює заходи щодо забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю. Не виключається певна взаємодія органів прокуратури і з судами та органами місцевого самоврядування в забезпеченні законності, зміцненні правопорядку, захисті прав і законних інтересів громадян. При цьому допускається взаємоінформування про стан злочинності й судимості; використання даних судової статистики, місцевої практики боротьби з правопорушеннями, при розробці узгоджених дій в боротьбі зі злочинністю; прокурори повинні виступати в обласних, місцевих радах, в трудових колективах, громадських організаціях з інформацією про стан дотримання законності з виховними цілями та з метою запобігання злочинам та іншим правопорушенням.

Інколи поряд з поняттями «взаємодія», «координація» вживається і термін «кооперація» як одноплановий1. Але для боротьби зі злочинністю будь-яка кооперація, кооперативи не прийнятні, оскільки основою кооперативу як добровільного об’єднання є членство в ньому в інтересах його засновників, яке функціонує на основі відповідного Статуту. Щодо координаційної діяльності, зазначено, що вона здійснюється зовсім за іншими принципами, на законодавчій основі така координація покладена на Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів (ст. 10 Закону України «Про прокуратуру»).

У Законі йдеться про координацію прокурорами діяльності по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби та інших правоохоронних органів.

За своєю суттю координацію діяльності по боротьбі зі злочинністю можна розглядати як одну із самостійних функцій, покладених на єдину систему прокуратури України в додаток до конституційних функцій (ст. 121 Конституції України).

Боротьба зі злочинністю, у плані координації такої боротьби, є предметом, змістом відповідних координаційних дій. А власне така боротьба розглядається як особливий вид державної діяльності, соціального процесу, що здійснюється спеціально уповноваженими нате органами за участю широкої громадськості, що разом складають цілісну самостійну систему сукупності конкретних дій і відповідних їм відносин. Для такої боротьби характерними є свої принципи: законність, обґрунтованість, публічність, справедливість, радикальність, безкомпромісність, мобільність, інтенсивність, наступальність, непримиримість, всенародність, гуманізм, ініціативність, гнучкість, конкретність, цілеспрямованість, раціональність, адекватність, економічність, пропорціональність, превентивність, послідовність, плановість, стабільність.

Боротьба зі злочинністю включає: виявлення, розкриття злочинів, їх попередження і припинення, розслідування злочинів, судовий розгляд кримінальних справ, покарання за вчинений злочин і виправлення засуджених.

Названу структуру боротьби зі злочинністю в теоретичному і правовому планах забезпечують: кримінальне право, теорія ОРД, кримінальний процес, криміналістика, кримінологія, судова психологія, статистика, виправно-виконавче право, прокуратура в Україні та інші науки, галузі права.

Покладання саме на прокурорів функції координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю зумовлено об’єктивними чинниками:

— негативним станом злочинності, її структурою і динамікою, що склалися з переходом України до ринкових відносин, поширенням організованої злочинності, тяжких злочинів і недостатнім рівнем їх розкриття;

— усі правоохоронні органи зобов’язані в межах своїх повноважень вести боротьбу зі злочинністю, вживати заходів щодо попередження правопорушенням. А ця діяльність багатьох правоохоронних органів не повинна проводитися роздрібнено, вона має бути належним чином організована і скоординована;

— наявність системи постійних професійних зв’язків між правоохоронними органами, прокуратурою, єдності їх завдань у боротьбі зі злочинністю;

— діяльність правоохоронних органів, що ґрунтується на вимогах закону, складає об’єкт прокурорського нагляду, насамперед з тим, щоб закони не порушувались, особливо щодо норм боротьби з правопорушеннями;

— зосередження в прокуратурі широкої фактичної інформації про вчинені злочини, їх розкриття, якість розслідування, причини та умови, що сприяли їх вчиненню, результати розгляду кримінальних і адміністративних справ;

— конституційним положенням прокурори України (розд.VII Конституції України), складають єдину систему, на яку покладені функції нагляду за додержанням законів та інші. Це дає можливість прокурорам діяти незалежно від інших органів, на підставі законів і наявності достатності доказів.

Необхідно зазначити, що керівна роль прокурорів в координації діяльності по боротьбі зі злочинністю зовсім не означає втручання їх в організацію роботи правоохоронних органів, що діють незалежно, в тому числі і від органів прокуратури.

Координація діяльності боротьби зі злочинністю, яку здійснюють прокурори, дає можливість:

— узгодити, упорядкувати дії всіх правоохоронних органів, спрямованих на виявлення, розслідування злочинів та інших правопорушень, а також на їх попередження;

— зосередити зусилля правоохоронних органів для вирішення завдань боротьби зі злочинністю;

— забезпечити обмін інформацією поміж правоохоронними органами з питань боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями, що може сприяти поліпшенню організації роботи кожного правоохоронного органу;

— усім правоохоронним органам цілеспрямовано визначати напрями своєї діяльності, в межах своїх повноважень щодо боротьби з правопорушеннями та злочинністю;

— усунути дублювання та паралелізм у роботі правоохоронних органів, у тому числі в боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Тут доречно зазначити, що Конституцією України (ст. 116 п. 7) на Кабінет Міністрів України теж покладається здійснення забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю. У зв’язку з цим виникає проблема співвідношення діяльності органів прокуратури та інших правоохоронних органів із зазначених питань, що ними має займатися Уряд, який свою діяльність в забезпеченні громадського порядку та боротьби зі злочинністю теж повинен координувати з відповідними правоохоронними органами, зокрема з прокуратурою. Тому може виникнути проблема у визначенні пріоритетів в плані координації, взаємозв’язку боротьби зі злочинністю між прокуратурою і Кабінетом Міністрів. Але на Уряд України законодавець безпосередньо не покладає функцію координації діяльності боротьби зі злочинністю. Це вже окрема тема для дослідження.

Методиками координаційної діяльності, що забезпечує її здійснення є:

— витребування прокурорами статистичної та іншої інформації;

— аналіз стану злочинності, її структури й динаміки; вивчення і узагальнення практики виявлення, розслідування злочинів, інших правопорушень та прийняття з цього приводу відповідних рішень;

— аналіз реалізації державних і регіональних програм у боротьбі зі злочинністю;

— узагальнення та аналіз практики наглядової діяльності прокуратури щодо виконання законів правоохоронними органами;

— узагальнення та вивчення повідомлень органів масової інформації щодо боротьби зі злочинністю, стану законності та правопорядку, захисту прав і законних інтересів громадян, їх об’єднань;

— вивчення науково-практичних пропозицій, юрисдикції щодо боротьби з правопорушеннями, злочинністю та їх попередженню.

Закон (ст. 10 Закону про прокуратуру) передбачає також і певні форми координації діяльності по боротьбі зі злочинністю:

— скликання координаційних нарад;

— організація робочих груп;

— участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою, злочинністю та корупцією при Президенті України.

Практика виробила й інші форми координації боротьби зі злочинністю, такі як:

— поточний обмін інформацією з питань боротьби з правопорушеннями та злочинністю;

— обговорення підсумків роботи органів по боротьбі з правопорушеннями;

— заслуховування повідомлень підлеглих з питань організації координації боротьби з правопорушеннями;

— спільні завдання колегій та інших колегіальних органів суб’єктів координаційної діяльності боротьби зі злочинністю;

— узагальнення, вивчення за узгодженими програмами стану боротьби зі злочинністю;

— спільні виїзди на місця для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам з боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями, а також з метою обліку позитивного досвіду та підвищення кваліфікації місцевих працівників правоохоронних органів;

— створення слідчо-оперативних груп для розслідування конкретних тяжких злочинів і встановлення осіб, що їх вчинили;

— узгоджене проведення слідчих дій з оперативно-розшуковими заходами;

— розроблення і затвердження узгоджених планів координаційної діяльності з розподілом конкретних ролей окремих правоохоронних органів, що беруть участь у цій діяльності;

— залучення відповідних іноземних міжнародних організацій, що випливає з міжнародних угод, для боротьби зі злочинністю, особливо у боротьбі з тероризмом, торгівлею людьми, зброєю, незаконним обігом наркотиків, «відмиванням» грошей тощо;

— випуск спільних бюлетенів, збірників та інших інформаційних видань, присвячених координації боротьби зі злочинністю;

— розроблення системи та методики єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів.

Цей перелік форм координації діяльності боротьби зі злочинністю не є вичерпним.

Конкретним об’єктивним чинникам, завданням, напрямам, принципам, методам, формам координації діяльності боротьби зі злочинністю можуть бути дані більш широкі характеристики.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

Дата добавления: 2015-07-26