Модельний базис прийняття рішень по управлінню

В процесі управління складними об¢єктами на різних його етапах використовуються такі процедури, виконання яких дозволяє послідовно вирішити такі задачі:

- визначення стану об¢єкта і середовища управління (задача спостереження станів);

- віднесення кожного з станів до одного із заданих видів стану (задача класифікації станів);

- постановка задачі пошуку рішень у відповідності з цілями в управлінні, які необхідно досягти у кожному із класів станів;

- задача формування пошуку рішень;

- вибір пошуку рішень (задача модельної класифікації);

- пошук рішень для кожного із класів стану (задача пошуку рішень);

- задачі визначення можливих результатів;

- оцінка якості рішень при їх організації на об¢єкті управління;

- задача обгрунтованості рішень;

- звуження множини управляючих дій (задача синтезу рішень).

Визначення таких задач передбачає використання певного комплексу моделей, які є основною вищенаведених процедур.

Цей комплекс моделей складається із:

	< М1, М2, І >

М1 – комплекс моделей, які знаходяться в програмно-технічному комплексі у вигляді моделей знань, даних і дозволяють автоматично виявити процедури вирішення вищенаведених задач;

М2 – модель мислення оператора в процесі оперативного управління;

І – інформаційна модель, що відображає стан об´єкта і середовища управління.

Моделі М1 та М2 використовуються для проведення деяких процедур, що дозволяють здійснювати та організовувати процес управління.

Ця послідовність, як правило, має певну структуру такого виду:

“ситуація – ціль – модель – рішення – визначення переважності - реалізація”.

Під ситуацією розуміємо – поточний стан системи, дані про передісторію розвитку об´єкта (ретроспектива), прогноз розвитку об´єкта і та інформація про можливий цільовий стан системи при даних умовах.Така структура забезпечує визначення властивостей ситуації S, цілей Ц, оціночних стандартів О, альтернатив пошуку рішень А. В склад цієї структури входять моделі ситуації М_s, простір стратегій вибору рішень G_S (M_S)_, які дають в рамках моделей M_S варіанти вибору моделей прийняття рішень у відповідності з цілями управління. Основними процедурами в оперативно-диспетчерському управлінні із застосуванням інтелектуальних механізмів є:

1. Процедура ситуаційної класифікації: вона характеризується таким кортежем:

φ₁ = <S, J, K_P, K_S >

Де S – деяка ситуація, яка задається на множині елементівІ (інформаційна модель). До цих елементів можна віднести координати стану об´єкта, цільові координати з урахуванням прогнозу та ретроспектив.

J – множина експертних переваг для вибору правила класифікації, яка визначається за формулою: S * K_S (декартовий добуток); K_S – множина класів ситуації; K_р – множина алгоритмів класифікації.

2. Процедура модельної класифікації. Дозволяє визначити ту множину моделей прийняття рішення, за якими можна отримати шляхом обчислення необхідне ефективне рішення. Характеризується таким кортежем:

φ₂ = <S, K_P, A_r, М_r >

A_r – множина алгоритмів прийняття рішень по управлінню;

М_r – множина моделей,за якими приймається рішення.

3. Процедура формування стратегій пошуку рішень. Дозволяє визначити множину локальних чи глобальних цілей управління, які необхідно досягти в даному класі ситуацій:

φ₃ = <S, Кц_, Ц, З_к, С >

де Ц – множина цілей, як локальних так і глобальних із зазначенням їх пріоритетності для даного класу ситуацій; Кц – множина критеріїв досягнення цілей, З_к -згортки критеріїв; С – множина стратегій пошуку цільових рішень.

4. Процедура пошуку цільових рішень по управлінню:

φ₄ = <S, М_r, R_Ц, С >

де R_Ц – множина цільових –управляючих рішень, що можуть бути знайдені у вибраній сукупності моделей пошуку (М_r) рішень, які відповідають поточній ситуації S_i, і належить до множини ситуацій S (S_i Є S) при використанні стратегії С_ј Є С.

5. Процедура визначення можливих результатів рішень:

φ₅ = <S, R_Ц, Ц, К^Р, М_Д, О_Д, R_Ц1 >

де М_Д – область рішень по управлінню, у відповідності із цілями Ц та критеріями К^Р для даного рівня прийняття рішеннь О_{Д .} R_Ц1 – множина управляючих рішень із множини О_Д, які можуть бути рекомендовані для реалізації управляючих рішень в даній ситуації.

6. Процедура синтезу рішень:

φ₅ = <S, R_Ц1, Ц, К^Р, М_ОЦ, О_ОУ, R_Ц2 >

Де МОЦ - моделі визначення оптимальної області прийняття управляючих рішень; ООУ – область оптимальних рішень по управлінню; RЦ2 – множина управляючих рішень, які задовольняютьООУ, і які можуть бути рекомендовано для реалізації.

[2,c.30-49]

Контрольні питання

1. Що таке проблемна ситуація?

2. Які функції використовуються в процесі оперативного управління?

3. Що таке модель мислення при оперативному управління?

4. Які механізми задієні при оперативному управлінні?

5. Чим визначається структура процесів оперативного мислення?

6. Етапи та фази прийняття рішень при управлінні із застосуванням інтелектуальних механізмів.

7. В чому полягає модельний базис прийняття рішень по управлінню?

Дата добавления: 2015-07-20