Класифікація кредитних договорів

Відповідно до ГКУ у сфері господарювання можуть використовуватися банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту.

Банківський кредит - кредит, що надається банківською установою суб'єкту господарювання на підставі кредитного договору. Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення комерційного кредиту міститься у ст. 1057 Цивільного кодексу України. Згідно з цією статтею договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено договором.

Лізинговий кредит - правовідносини, що виникають між суб'єктами лізингу на підставі договору лізингу.

Іпотечне кредитування - правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами (ст. 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати").

Консорціумний кредит - кредит, який надається банківським консорціумом. Відповідно до Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.02.96 р. N 37, банківські консорціуми - це тимчасові об'єднання банків, які створюються для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій, або для кредитування однієї, але великої угоди і засновані банками на паритетних засадах.

Бюджетний кредит - бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику (Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. N 279).

У залежності від різних критеріїв можна виділити, зокрема, такі види кредитів.

1) за строками користування:

- короткострокові - до одного року;

- середньострокові - до трьох років;

- довгострокові - понад три роки;

2) за способом забезпечення:

- забезпечені (заставою, порукою, гарантією, страхуванням тощо);

- незабезпечені (бланкові);

3) за ступенем ризику:

- стандартні - кредити, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику;

- під контролем - кредити, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику;

- субстандартні - кредити, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором;

- сумнівні - кредити, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику;

- безнадійні - кредити, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними;

4) за методами надання:

- кредит, що надається одноразово в повній сумі;

- кредитна лінія - надання кредиту в майбутньому у розмірах, які не перевищують максимальної суми кредиту, обумовленої сторонами в договорі;

5) за строками погашення:

- строкові - кредити, що погашаються у встановлені строки;

- дострокові - кредити, що погашаються достроково;

- відстрочені - кредити, строки погашення яких були відстрочені;

- прострочені - кредити, що погашаються після повернення встановлених строків.

Як короткострокові, так і довгострокові кредити можуть мати різне цільове призначення. Зокрема, Національний банк України у своєму листі N 13-411/3718-10138 від 04.10.2007 р. просить надати банкам узагальнену інформацію про кредитування (в національній та іноземній валюті) юридичних осіб за такими напрямами:

1) для юридичних осіб:

- поповнення обігових коштів;

- придбання імпортних товарів;

- придбання основних засобів;

- використання в інвестиційній діяльності;

- оплата імпорту послуг;

- використання в будівництві;

- придбання нерухомості;

- придбання авто;

- інші;

2) для фізичних осіб:

- на поточні потреби;

- придбання товарів (меблів, техніки тощо);

- придбання нерухомості;

- придбання авто;

- придбання земельних ділянок;

- ремонт, будівництво;

- інші.

#Завдання 1. Складіть порівняльну таблицю договору позики та кредитного договору за:

Договір позики необхідно відмежовувати від кредитного договору. Що стосується відмінності між операціями по наданню позики і кредиту, які врегульовані відповідно в параграфах 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України, то слід зазначити наступне:

а) сторонами;

Позика, як було вказано вище, може надаватися будь-якими особами (якщо вона надається за рахунок власних коштів); кредит - тільки банками й/або іншими фінансовими установами;

б) предметом;

Позика може надаватися речами, що визначені певними родовими ознаками; кредит - тільки грошовими коштами;

Важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Це випливає, по-перше, з Господарського кодексу України, норми якого мають більш спеціальний характер ніж норми Цивільного кодексу України, де відносно кредитів такої фінансової установи, як банк, у частині 1 статті 345 зазначене: "Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах і на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) і громадян". Те ж випливає із Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема зі статей 2 і 47. По-друге, відповідно до Ліцензійних умов здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 18.10.2005 р. N 4802, ліцензіат визначається як кредитна установа, що одержала ліцензію на здійснення діяльності по наданню фінансових кредитів за рахунок залучених коштів. Отже, важливою ознакою кредиту законодавство України визначає залучення коштів (на поворотній основі) від інших осіб для їхнього надання третім особам. Саме по собі надання позик не створює ніякого збитку або ризику для суспільства; воно є небезпечним тільки тоді, коли надані гроші не належать позикодавцеві, коли вони залучені від інших осіб. Тобто контроль над кредитними операціями взагалі та встановлення обмежень, ліцензування операцій є виправданими тільки з погляду захисту інтересів осіб, у яких позикодавцем залучені кошти. З урахуванням наведеного вище чинне законодавство дозволяє юридичним особам, що не є фінансовими установами, надавати процентні грошові позики за рахунок власних коштів. Така операція не буде вважатися кредитом. Щодо наявності ліцензії, то відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надавати фінансові кредити за рахунок залучених грошових коштів має право тільки кредитна установа на підставі виданої ліцензії. Отже, якщо надання процентної грошової позики за власний рахунок не супроводжується прямим або опосередкованим залученням коштів або інших фінансових активів від інших осіб, те така операція не вимагає одержання ліцензії.

в) порядком укладення, формою;

Стаття 1047. Форма договору позики

1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 346 ГКУ. Кредитування суб'єктів господарювання

1. Для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи:

клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею;

техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації;

інші необхідні документи.

2. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

3. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 1055. Форма кредитного договору

1. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

г) процентами за користування коштами;

Позика може бути процентною або безпроцентною, а кредит завжди передбачає нарахування відсотків;

д) відповідальністю сторін;

Стаття 1050. Наслідки порушення договору позичальником

1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

2. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Дата добавления: 2015-07-26