Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Способи забезпечення кредитних договорів

Читайте также:
  1. Аналіз діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг
  2. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.
  3. Загальна характеристика фінансового забезпечення потреб соціальної сфери за кордоном
  4. Загальні умови укладення договорів у сфері туризму
  5. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
  6. Класифікація кредитних договорів
  7. Методичне забезпечення

Відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, згідно з коментованою статтею основними способами забезпечення кредитних зобов'язань є порука, гарантія та застава. Правові засади застосування цих способів визначені, зокрема, у Цивільному кодексі України, Законі України "Про заставу", Законі України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно зі ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно зі ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше. Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема, і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. Згідно зі ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або в доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією. Відповідно до ст. 566 обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Незважаючи на певну схожість між порукою та гарантією, обумовлену тим, що і в першому, і в другому випадку третя особа відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, необхідно мати на увазі такі їх принципові відмінності:

1) поручителем може виступати будь-яка особа (фізична або юридична), тоді як гарантом - лише банк або інша фінансова установа (у тому числі страхова компанія);

2) дійсність поруки залежить від дійсності основного зобов'язання, тоді як гарантія діє незалежно від основного зобов'язання, навіть у випадку, якщо в ній міститься посилання на основне зобов'язання;

3) у разі порушення основного зобов'язання поручитель разом з боржником несуть солідарну відповідальність перед кредитором (як в частині основного боргу, так і в частині процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки), якщо договором поруки не встановлено субсидіарну (додаткову) відповідальність поручителя тоді як гарант сплачує лише суму, визначену гарантією;

4) у разі виконання зобов'язання поручителем до нього переходять усі права кредитора за основним зобов'язанням, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання, тоді як гарант після виконання зобов'язання, визначеного гарантією, отримує право регресу до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлене договором між гарантом і боржником.

Безумовно, найбільш поширеним способом забезпечення зобов'язань за кредитним договором є застава. Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором виникає на підставі договору.

Відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), яке може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюється на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є об'єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Відповідно до ст. 577 Цивільного кодексу України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Більш детально відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням застави, врегульовані Законом України "Про заставу".

Стаття 1055 ЦКУ передбачає обов'язковість укладення кредитного договору в письмовій формі. Статтею прямо передбачено недійсність кредитного договору в разі недотримання письмової форми. При цьому для визнання кредитного договору недійсним (нікчемним) у зв'язку із недотриманням письмової форми не вимагається винесення рішення суду; такий правочин є недійсним автоматично відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України. При недотриманні письмової форми кредитного договору наступають наслідки, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

 


Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 462 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: фактов которые вы могли не знать. | Кредитний договір: загальна характеристика та сфера застосування | Суб’єкти кредитного договору. Загальні та спеціальні вимоги до кредитодавця | Класифікація кредитних договорів |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Порядок укладення та форма кредитного договору. Істотні умови договору.| Виконання кредитного договору та відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договору

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)