Еволюційний процес

Еволюція репродуктивної системи відбувалася в напрямах:

° від гермафродитизму до роздільностатевості;

° від зовнішнього запліднення до внутрішнього і виникнення по­в'язаних з ним пристосувань в особин обох статей;

° від подібних «а будовою до спеціалізованих жіночих і чоловічих залоз

° виникнення зв’язку з різними для кожної статі частинами виділь­ної системи, які стали статевими протоками.

Важливо знати, що...

Здоров'я людини, характер її старіння на термін настання смерті на 50% залежить від способу її життя, на 20%, від спадкових факторів, на 20% - від умов довкілля, на 10% від рівня розвитку систе­ми охорони здоров'я.

" Ускладнення вагітності і пологів, а також мала вага новонарод­женої о збільшують його шанси захворіти на шизофренію в зрілому віці. Про це повідомили шведські учені з університету в Упсалі. У результаті тяжкої вагітності може виникнути недостатність плацентарного тяжкої вагітності може виникнути недостатність планетарного кровообігу, яка негативно відбивається на розвитку мозку. За ще не­відомими причинами ця тенденція проявляється лише у хлопчиків, а не у дівчаток (За матеріалами The British Medical Journal).

Література

Бугаев К.В., Маркусенко H.H. та ін. Возрастная физиология.— Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С. 5-7. Гаврилов JI.A., Гаврилова Н.С. Биология продолжительности жиз­ни М Наука, 1991.—279 с. і Ермолаев К.А.) Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ.

пед вузов. М.: Высш.шк., 1985.— С. 35-48. I Малишева (.11. Природа старіння: теорії та гіпотези // Біологія і

хімія в школі. 1999,—№5,—С. 4-8. 5. Старушенко Л.І.Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник К УСМІ1, 2001,— 256 с.

Фролькис В.В. Старение и увеличение продолжительности жиз­ни. JI. Наука, 1988. 238 с.

Хрипкова Д.Г Возрастная физиология.— М.: "Просвещение", 1978. С.9 22.

Лекція 3. Клітина, тканини: будова та функції. Загальний огляд будови і функцій організму

Лекція 3.

КЛІТИНА, ТКАНИНИ: БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД БУДОВИ І ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ

План

1. Будова і життєві функції клітини.

2. Хімічний склад клітини.

3. Поділ клітини.

4. Будова і функції тканин.

5. Орган, система органів, організм.

Основні поняття: клітина, поверхневий апарат, цитоплазма, ядро, хромосоми, хроматин, каріотип, органели: ендоплазматична сітка, або ретикулум, рибосоми, мітохондрії, пластинчастий комплекс Гольджі, цситросоми (клітинний центр), лізосоми; хімічний склад клітини, мітоз, мейоз, тканини (епітеліальна, сполучна, м'язова, нервова), органи, сис­теми органів.

1. Будова і життєві функції клітини

Клітина — елементарна генетична і структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, яка здатна до самооновлення, самовідтворення, самореалізації і розвитку.

Клітину відкрив у 1665 році англійський фізик Роберт Гук (1635 І7(Н рр.), розглядаючи під мікроскопом зріз корка. Пізніше італієць М. Мильпігі (1622- 1694рр.),англієць Н. Трю (1641 1712 рр.)також пня вили комірчасту будову багатьох рослинних організмів.

Основи клітинної теорії були сформульовані П.Ф. Горяніновим(1834), М. Шлейденом і Т. Шванном у 1838 – 1839 рр.

Велике значення мала клітинна теорія для розвитку медицини. Велику роль у розвитку вчення про клітину відіграли методи вивчення хромосом і хроматину, дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), рибо­нуклеїнової кислоти (РНК), основних (лужних) і кислих білків, застосу­вання електронного мікроскопіювання, авторадіографії, цитоспектрофлурометрії, генної інженерії.

Форма і розміри клітини визначаються їхніми функціями. У живій к щ піп розрізняють поверхневий апарат (або цитолему), плазмолему, цитоплазму (тіло клітини) і ядро. Цитоплазма становить основну масу клітини, і головна її частина називається цитоплазматичним матриксом, або гіалоплазмою. З ним пов'язані колоїдні властивості цитоплазми, її в'язкість, еластичність, скоротливість, внутрішній рух. До складу гіалоплазми входять органели загального і спеціального призначення.

До органел загального призначення належать: ендоплазматична сітка, аборетикулум, рибосоми, мітохондрії, пластинчастий комплекс Гольджі, центросоми (клітинний центр), лізосоми (рис.1).

Рис. 1. Схема будови клітини: 1 - ядро; 2 - ядерце; 3 - ядерна оболонка; 4 - ендоплазматична сітка; 5 - мітохондрії; б - цито­плазма; 7 - лізосоми; 8 - комплекс Гольджі; 9 - поверхневий апарат.

У клітинах розрізняють два типи ендоплазматичної сітки (ЕПС), або ретикулуму: шорсткий (гранулярний) — мембрани його містять багато ферментів, які беруть участь у синтезі речовин білкової приро­ди, і гладенький — функція якого пов'язана з вуглеводним і жировим обміном. Таким чином, ендоплазматичний ретикулум бере участь у метаболізмі речовин, виконуючи роль внутрішньоклітинної, регулятор­ної і транспортної системи.

Рибосоми (від рибоза і грец. soma гіло) — невеликі сферичні тільця, які лежать вільно або на мембранах ендоп­лазматичного ретикулума. До складу рибосом входить білок і рибосомальна РНК, магній. Ці органели клітини здійснюють біосинтез білків, властивих певному організмові (рис. 2).

Лізосоми (від грец. lysis — розчинення, soma — тіло) — органели, які містять 40 гідро­літичних ферментів — гідролаз, які руйнують великі молекули складних сполук (білків, нук­леїнових кислот, полісахаридів), що надходять у клітину. У лізосомах перетравлюються мік­роорганізми і віруси. Во­ни звільня­ють клітину від продуктів руйнування (рис. 3).

Мітохондрії (від грец. mitos — нитка, chondrion — зернятко) органели двомембранної будови, ос­новна функція яких полягає у вироб­ленні майже всієї енергії клітини (рис. 4) Це відбувається шляхом поступового окиснення органічних

Рис. 2. Рибосоми на ЕПС

Рис. 3. Схема лізосоми

Рис. 4. Схема будови мітохондрії

1 - зовнішня мембрана; 2 - внутрішня мембрана; З - кристи.

сполук, які поступають до клітини. Звільнена при цьому енергія викори­стовується мітохондріями для синтезу молекул АТФ і АДФ, які можуть депонуватися в мітохондріях і використовується за потребою.

Пластинчатий ком­плект Гольджі систе­ма плоских цистерн, обме­жених гладенькими мемб­ранами (рис. 5).

Рис. 5. Схема будови комплексу Гольджі

Основна його функція концентрація, зневоднення і ущільнення про­дуктів внутрішньоклітинної секреції та речовин, які надходять із зовні і призначені для виділення з клітини.

З ним пов'язані синтез полісахаридів, ліпідів, у і ворсини зерен жов­тка при дозріванні овоцитів і формування лізосом.

Клітинний центр (цен­тросома) має велике значення для поділу клітин, а також для побудови мітотичного апара­ту поділу (рис. 6).

Рис. 6. Схема будови клітинного центру

Центріолі клітинного цеп гру мають пря­ме відношення до утворення війок і джгутиків, які викону­ють локомоторну функцію ок­ремих клітин.

Спеціальні органели характерні для клітин виконують певні функції:

а) війки і джгутики це спеціальні органели руху;

б) міофібрили скоротливі елементи м'язових клітин;

в) тонофібірили знаходяться в епітеліальній тканині, викону­ють опорно-механічну функцію, утворюють сітку-каркас, що амортизує зовнішній вплив (удари) на пограничну тканину організму і захища­ють клітини епідермісу від пошкодження;

г) нейрофібрили знаходяться в не­рвових клітинах, беруть участь у прове­денні нервового імпульсу.

Ядро має велике значення для пере­дачі спадкової інформації, яка здійснюєть­ся внаслідок клітинного поділу (рис. 7).

Рис. 7. Схема будови ядра

Спадковими частинами ядра є: ядер­на оболонка, каріоплазма, ядерця і хрома­тин. Через ядерні мембрани здійснюється проникнення речовин з ядра у цитоплазму і навпаки.

Каріоплазма (від грец. karyon — ядро, plasma — оформлене) містить ферменти, необхідні для синтезу нуклеїнових кислот і рибосом. Ядерця є джерелом усієї РНК у клітині.

Основними компонентами ядра є хромосоми (від грец. chroma — колір, soma — тіло), основу яких складає хроматин. До складу хрома­тину входять ДНК, РНК і деякі види білків гістонові і нсгістонові. У хроматині відбуваються основні генетичні процеси клітини синтез ДНК, РНК (реплікація і транскрипція), репарація і рекомбінація ДНК

Каріотип (від грец. kaiyon — ядро, typos — форма) людини сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня фор­ма і розміри) — складається з 46 хромосом. Цей термін введено в 1942 р. цитологом Г.А.Левітським. В соматичних клітинах організму людини знаходиться 46 хромосом: з них 22 париаутосом і одна парастатевих хромосом (гетерохромосом). У жінок статеві хромосоми становлять дві однакові Х-хромосоми, а у чоловіків — одну Х-хромосому і одну У-хро- мосому. Всі жіночі статеві клітини (гамети) мають однаковий набір хро­мосом — 23,X, а чоловічі — одну половину23,X, а другу23,У. Тому жіночу стать називаютьгомогаметною, а чоловічугетерогаметною.

У кожній хромосомі закладено велику кількість спадкової інфор­мації. Одиницею спадкової інформації» гени. Дослідження показали, що ген — це не вся молекула ДНК, а тільки її частина. В одній клітині людини нараховується приблизно 100000 різних генів. Розмір гена ста­новить приблизно 1000 нуклеотидів. Отже, не вся молекула ДНК, а тільки її частина (5%) визначає розвиток тих чи інших ознак організму.

Дата добавления: 2015-07-18