Форма та з'єднання кісток

В організмі людини налічують понад 220 кісток. За формою кістки поділяються на довгі трубчасті, до яких належить більшість кісток кінцівок (стегнова, плечова та ін.), які мають трубчасту будову; короткі (зап'ясткові, передплеснові), які мають приблизно однакові розміри, плоскі або широкі (лопатка, груднина, кістки криш­ки черепа), які мають значну довжину і ширину при невеликій товщині; змішані кістки (хребці, потилична, скронева) мають елементи коротких і плоских кісток.

Розрізняють неперервні (неру­хомі, напіврухомі) і переривчасті (ру­хомі) з'єднання кісток, або суглоби.

Рис. 21. Сполучення кісток за допомогою шва: А — частина правої тім 'якої

кістки зсередини; Б — частина черепної кришки;

1 — край тім яної кістки; 2 — шов між двома тім 'яними кістками; 3 - шов між лобовою

і тім 'яними кістками; 4 — шов між потиличною і тім 'яними кістками.

Неперервні з 'єднання кісток — такі з'єднання, в яких між кістками є прошарок сполучної тканини, відсут­ня щілина або порожнина. Вони ма­ють велику пружність, але обмежену рухливість. Прикладом неперервнонерухомого з'єднання кісток за допомогою сполучнотканинного про­шарку є шви (зубчасті, лускаті і плоскі) між кістками черепа (рис. 21). Зубастий шов утворюється між плоскими кістками і сполучає всі кістки черепа, крім скроневої, які з тім'яною кісткою утворюють лускатий шов. Плоскими швами сполучені кістки лицьового черепа.

За допомогою хряща сполучені між собою тіла хребців, лобкові кістки таза (рис. 22). Такі неперервні з'єднання кісток напіврухомі, міцні та пружні.

Рис. 22. Сполучення кісток за допомогою хряща: І хрящові прокладки між хребцями; 2 хребці; м 'язи між хребцями у розслабленому етані.

Під час ходьби, бігу, стрибків хрящ діє як амортизатор, пом'якшу­ючи різні поштовхи, і захищає тіло від струсу.

До неперервного з'єднання кісток належать зв’язки — товсті пуч­ки, утворені еластичною сполучною тканиною. Зв'язки прикріплені пе­рехресно від однієї кістки до другої, що сприяє зміцненню суглоба, об­меженню надмірних рухів суглобів. І (с запобігає їхнім вивихам.

Рухомі з'єднання кісток зустрічаються частіше, вони забезпечу­ються справжніми суглобами. Суглоби переривчасті з'єднання кісток (рис. 23). У таких сполученнях кінець однієї кістки опуклий (суг­лобова головка), а другий — ввігнутий) (суглобова западина). Сугло­бові поверхні кісток вкриті шаром гіалінового хряща, який зменшує тертя під час рухів. Кінці кісток, що з'єдну­ються, замкнуті в суглобову сумку або кап­сулу. Суглобова порожнина являє собою щілиноподібний простір між покритим хря­щем суглобовими поверхнями, який обме­жений синовіальною мембраною суглоба і заповнений невеликою кількістю (2-3 мл) в'язкої синовіальної рідини. Ця рідина сприяє повільному ковзанню суглобових поверхонь кісток і усуненню тертя в сугло­бах. Суглобова порожнина замкнута гер­метично, тиск у ній нижчий за атмосферний. Тому вологі суглобові поверхні завж­ди щільно притиснуті одна до одної.

Рис. 23. Схема будови суг­лоба: 1 — суглобова сумка;

2 — синовіальна оболонка;

З — окістя;

4 і 5 — зчленовані по­верхні кісток, вкриті суглобо­вим хрящем.

Характер рухів у суглобах в основно­му визначається формою їх поверхні. Суг­лобові поверхні за формою різноманітні: ку­лясті (плечовий, кульшовий), еліпсоподібні

(променево-зап'ястковий), циліндричні (променево – зап’ястний), сідло­подібні, плоскі, блокоподібиі тощо (рис. 24).

Залежно від кількості з'єд­нуваних кісток суглоби поділя­ють на прості, коли з'єднують­ся дві кістки (наприклад, фалан­ги пальців), складні, в яких сполу­чається більше двох кісток (лік­тьовий суглоб), і комбіновані — це два анатомічно самостійних суглоби, об'єднані функціонально (наприклад, приєднання нижньої щелепи до скроневих кісток, а та­кож сполучення ребер до хребта).

Рис. 24. Схема різних форм суглобів:

І — кулястий:

2 еліпсоподібний;

З — сідлоподібний;

4 — плоский;

5 — блокоподібний;

6 — циліндричний.

Дата добавления: 2015-07-18