Встановлення остаточної ціни

Метою всіх методик ціноутворення є звуження діапазону цін, у ме­жах якого буде обрана остаточна ціна товару. При цьому прейскурантна ціна, встановлена фірмою на основі методів ціноутворення, орієнтованих на витрати, попит чи конкуренцію, підлягає коригуванню і уточненню.

З метою коригування цін підприємство може використати один з наступних напрямків цінової політики:

- ціноутворення в межах товарної номенклатури;

- встановлення цін за географічним принципом;

- політика неокруглених цін;

- цінове стимулювання збуту;

- надання знижок;

Використовуючи для коригування цін ціноутворення в межах товарної номенклатури фірма прагне розробити систему цін, яка забезпечувала б одержання максималь­ного прибутку щодо всієї номенклатури загалом.

Встановлення цін за географічним принципом передбачає прийняття рішення щодо встановлення фірмою різних цін для споживачів, що знаходяться у різних географічних пунктах однієї країни або за кордоном. Тобто ціни за цим принципом встановлюються з огляду на витрати при перевезенні продукції.

Політика неокруглених цін враховує при встановленні цін на товари психологічні особливості споживачів. Вважається, що ціна, яка встановлюються нижче за округлений рівень сприймається споживачами як значно нижча (наприклад, 4,95, а не 5,00; 49,50, а не 50,00, тощо) і, окрім того, складається враження, що вона відповідає реальним витратам виробника.

Цінове стимулювання збуту проявляється у здійсненні спеціальних заходів із заохочення посередників і кінцевих споживачів до придбання товарів підприємства. До таких заходів можна віднести надання пільгових ставок кредитування, створення сприятливих гарантійних умов, встановлення тимчасових цін у зв’язку з певними подіями, встановленні цін-приманок, надання премій, безплатних зразків, купонів, здійснення розпродажу товарів, тощо.

Знижки надаються фірмою її кінцевим споживачам чи посередникам або при здійсненні ними певних обумовлених дій (придбання певної кількості товару, здійснення купівлі протягом встановленого терміну, оплата готівкою та ін.), або під час здійснення підприємством певних заходів із стимулювання збуту (продаж товару в період відсутності попиту на нього, знижки на останню одиницю товару, знижки під час розпродажу, тощо).

Даним етапом завершується процес визначення ціни на товар чи послугу. Встановлена таким чином ціна надалі коригується залежно від поточної ситуації на ринку.

Тести до розділу 5 «Маркетингова цінова політика»

1. Ціна — це:

1. грошове вираження вартості товару;

2. грошове вираження вкладеної у виробництво даного товару праці;

3. вимірник корисності товару для покупця;

4. усі відповіді вірні.

2. Ціна виконує наступний комплекс функцій:

1. збалансованості попиту та пропозиції, облікова, стимулююча, регулююча;

2. облікова, стимулююча, раціонального вкладення капіталу, збалансованості попиту та пропозиції;

3. вимірювальна, регулююча, стимулююча, облікова, раціонального розміщення виробництва;

4. обліково-вимірювальна, раціонального розміщення виробництва, збалансованості попиту та пропозиції, стимулююча, розподільча.

3. В основі оцінки ефективності виробництва лежить функція:

1. стимулююча;

2. збалансованості попиту та пропозиції;

3. раціонального розміщення виробництва;

4. облікова.

4. Ціна, при якій кількість продукції, що пропонується на ринку, дорівнює кількості продукції, яку прагнуть придбати споживачі, називається:

1. мінімальною;

2. максимальною;

3. рівноважною;

4. регульованою.

5. Залежно від ступеня самостійності підприємства ціни можуть бути:

1. оптові та роздрібні;

2. тверді та ковзаючі;

3. вільні та регульовані.

4. єдині та регіональні

6. Ціна проїзду у міському транспорті — це приклад:

1. регульованої ціни;

2. фіксованої ціни;

3. вільної ціни;

4. договірної ціни.

7. Трансфертна ціна відноситься до:

1. роздрібних цін;

2. аукціонних цін;

3. оговірних цін;

4. оптових цін.

8. Ціни при будівництві об’єктів представлені:

1. оптовими цінами;

2. закупівельними цінами;

3. тарифами;

4. кошторисною вартістю.

9. Ковзаюча ціна – це:

1. ціна, що збільшується чи зменшується залежно від співвідношення попиту та пропозиції на ринку;

2. ціна, яка може бути переглянута залежно від зміни витрат виробництва на момент постачання товару;

3. ціна, що визначається залежно від зміни умов договору;

4. ціна, що змінюється залежно від зміни якості товару.

10. Ціни, за якими сільськогосподарські виробники продають свою продукцію заготівельним, переробним та торговельним підприємствам називаються:

1. трансфертними;

2. оптовими;

3. фіксованими;

4. закупівельними.

11. Ціна “наслідування лідера” – це:

1. первісна ціна при входженні на ринок, яка є нижчою за ціни конкурентів;

2. первісна ціна під час входження на ри­нок, яка є максимально можливою за даних ринкових умов при врахуванні конкурентних переваг;

3. ціна на вироби дуже високої якості відомих фірм, що володіють унікальними властивостями;

4. ціна, що визначається переважно на ос­нові максимального наближення до цін провідної фірми на ринку.

12. Зональні ціни – це:

1. ціни, що встановлюються державними органами влади на окремі товари чи послуги на всій території держави;

2. ціни, що встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи чи послуги;

3. ціни, що встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості із врахуванням рівня собівартості добування у певних природно-географічних умовах;

4. ціни, що встановлюються за поясами споживання продукції з урахуванням місця її виробництва і транспортних витрат на доставку.

13. Поняття «франко» в ціноутворенні означає:

1. що визначена частина витрат із транспортування або наванта­ження товару включається в ціну виробника;

2. пункт, транспортні витрати до якого на шляху руху товару від
продавця до покупця включаються в ціну товару;

3. відповідальність виробника за збереження та транспортування товару до визначеного пункту призначення, встановленого покуп­цем;

4. що оплата за перевезення здійснюється лише у іноземній валюті.

14. Максимальні зобов'язання продавця щодо постачання товару
відповідають ціні:

1.франко – станція відправлення;

2.франко – станція призначення;

3.франко – склад постачальника;

4.франко – склад покупця.

15. Сутність цін “Інкотермс” групи Е полягає у тому, що:

1. продавцеві необхідно доставити товари до певного перевізного засобу, але не сплачуючи при цьому перевізної плати;

2. покупець оплачує всі витрати і несе всі ризики із доставки товару до місця призначення;

3. продавець укладає договір і сплачує за перевезення товару, але не бере на себе відповідальність за втрату чи ушкодження товару або додаткові витрати, що виникають внаслідок неякісного навантаження і відправлення;

4. продавець зобов’язаний нести всі витрати і відповідати за можливий ризик під час доставки товарів у країну призначення.

16. У структуру оптової ціни виробника не входить:

1. прибуток;

2. штрафи, сплачені підприємством;

3. ПДВ;

4. витрати обігу.

Дата добавления: 2015-07-18