Загальне мовознавство

Підручник

Видання 2-ге, виправлене і доповнене

Видавничий центр «Академія» §§Ц 2006 ^^

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів

(Лист № 1/11—438 від 19. 02. 2003 р.)

У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, міс­це загального мовознавства у системі наук про мову, основні ас­пекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взає­мозв'язок мови і мислення, співвідношення мови і мовлення, фонологічну, граматичну, лексико-семантичну її системи та проміжні рівні. Широко розкрито суспільну природу, суспільні функції мови, соціальну зумовленість мовних явищ, національ­но-етнічні особливості буття мови, а також методи і прийоми її наукового дослідження. Характерною особливістю другого ви­дання підручника є висвітлення розвитку лінгвістичної думки від початків до XXI ст., утвердження мовознавства як науки, специфіки різноманітних лінгвістичних напрямів і шкіл, що домінували у минулі епохи, тих, що визначають обличчя сучас­ної мовознавчої науки.

Допоміжний апарат підручника охоплює іменний, пред­метний покажчики, покажчик мов, короткий словник лінгвіс­тичних термінів.

Для студентів вищих навчальних закладів.

Рецензенти:

доктор філологічних наук, професор Ф. С. Бацевич, доктор філологічних наук, професор О. І. Стеріополо, доктор філологічних наук, професор О. В. Тищенко

© М. П. Кочерган, 2006 І5ВМ 966-580-161-9 © ВЦ «Академія», оригінал-макет, 2006

Зміст

1. Мовознавство як наука. Загальне мовознавство як навчальна дисципліна

2. Історія мовознавства

Предмет мовознавства.

Зміст і основні завдання загального

мовознавства 7

Місце мовознавства в системі наук 10

Прикладне мовознавство 18

2.1. Історія лінгвістичної думки до XIX ст.

Мовознавство в Давній Індії 22

Давньокитайське мовознавство 25

Мовознавство в Давній Греції та Римі 27

Давнє арабське мовознавство ЗО

Європейське мовознавство епохи

середньовіччя і Відродження 32

Українське мовознавство XI — XVIII ст. 36

2.2. Зародження порівняльно-історичного мовознавства 39

Передвісники порівняльно-історичного мовознавства 40

Основоположники порівняльно-історичного мовознавства 41

Лінгвістичні погляди

Вільгельма фон Гумбольдта 44

2.3. Основні напрями в мовознавстві другої половини XIX ст.

Натуралістичний (біологічний) напрям у порівняльно-історичному мовознавстві 51

Психологічний напрям 55

Молодограматизм 63

2.4. Пошуки нового підходу до вивчення мови наприкінці XIX — на початку XX ст. Школа «слів і речей» 70 Школа естетичного ідеалізму 73 Неолінгвістика 76 Казанська лінгвістична школа.

І. О. Бодуен де Куртене 79

Соціологічний напрям.

Лінгвістична концепція

Фердинанда де Соссюра 83

2.5. Структуралізм і генеративізм 91

Історичні й методологічні

основи структуралізму 92

Празька лінгвістична школа 93

Копенгагенський

структуралізм (глосематика) 96

Американський структуралізм (дескриптивізм) 101

Генеративізм 106

2.6. Неогумбольдтіанство 111 Європейське неогумбольдтіанство 112 Американське неогумбольдтіанство 114

2.7. Мовознавство в СРСР

Мовознавство 20—40-х років XX ст. 123

Мовознавство 50—80-х років XX ст. 133

Українське мовознавство

20—80-х років XX ст. 136

2.8. Мовознавство на сучасному етапі Когнітивна лінгвістика 146 Функціональна лінгвістика 158 Лінгвістика тексту 160 Комунікативна лінгвістика 162

3. Теорія мови 3.1. Знакова природа мови

Поняття про знак

і знакову систему мови 168

Типологія знаків 170

Структура знака 174

Специфіка мовного знака.

Своєрідність мови як знакової системи 175

Знаковість і одиниці мови 178

Мова і несловесні форми

спілкування (паралінгвістика

і паракінесика) 180

3.2. Мова і мислення

Проблема співвідношення мови

і мислення 183

Психофізичні основи зв'язку мови

і мислення. Внутрішнє мовлення

і мислення 189

Роль мови у процесі пізнання 191

3.3. Мова і мовлення

З історії вивчення проблеми

мови і мовлення 194

Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення 200

3.4. Структура мови

Системний характер мови 207

Парадигматичні, синтагматичні

й ієрархічні відношення

між мовними одиницями 211

Структура мови.

Основні й проміжні рівні мови 213

Теорія ізоморфізму

й ієрархії рівнів мови 217

Своєрідність системності мови.

Співвідношення системних

і несистемних явищ у мові.

Система і норма 218

3.5. Фонологічна система мови 220 Передумови фонології 221 Поняття фонеми 222 Фонеми в парадигматиці й синтагматиці 224 Поняття фонологічної системи 228 Фонологічні школи 232

3.6. Граматична система мови Граматика. Граматичне значення 234 Граматичні категорії 238 Морфологічний рівень 243 Синтаксичний рівень 248

3.7. Лексико-семантична система мови Поняття лексико-семантичної системи 262 Парадигматичні відношення 265 Синтагматичні відношення 273 Епідигматичні відношення 275

3.8. Проміжні рівні мови Морфонологічний

проміжний рівень мови 279

Словотвірний проміжний рівень мови 283 Фразеологічний проміжний рівень мови 290

3.9. Мова і суспільство

Суспільна природа мови.

Суспільні функції мови 297

Соціальна зумовленість мовних явищ. Суспільний характер мовної норми 301

Мова як символ соціальної солідарності 304

Залежність стану мови

від стану суспільства 313

Мова як найважливіша етнічна ознака.

Мова, нація і держава
Мова і культура
Соціолінгвістика, її предмет,
завдання і проблеми
Інтерлінгвістика

3.10. Мова та історія (розвиток мови)

Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія 333

Зовнішні причини мовних змін 336

Внутрішні причини мовних змін 343

Темпи мовних змін 349

Питання про прогрес у розвитку мов 351

4. Методологія 4.1. Методи дослідження мови

мовознавства тт

Поняття _{про методи}

наукового дослідження 355

Вихідні прийоми наукового

аналізу мовного матеріалу 358

Описовий метод 360

Порівняльно-історичний метод 362

Метод лінгвістичної географії 365

Зіставний метод 367

Структурний метод 372

Соціолінгвістичні

і психолінгвістичні методи 389

Застосування математичних методів

у мовознавстві 394

Література 405

Короткий термінологічний словник 416

Предметний покажчик 443

Покажчик мов 454

Іменний покажчик 456

1.

Мовознавство як наука. Загальне мовознавство як навчальна дисципліна

Предмет мовознавства. Зміст і основні завдання загального мовознавства

Мова — один із найвизначніших божественно-людсь­ких витворів, універсальне надбання людства й універ­сальна реальність суспільного існування. Це, за висловом німецького філософа Мартіна Гайдеґґера, оселя людсь­кого духа. І не дивно, що люди ще в давні часи заціка­вились мовою і створили про неї науку — мовознавство.

Мовознавство, або лінгвістика, — наука про природну людську мову загалом і про всі мови св'ггу як її індивідуальних представників.

Отже, предметом мовознавства є мова як притаман­ний тільки людині засіб спілкування й окремі конк­ретні мови в їх реальному функціонуванні, у статиці й динаміці, в їх теперішньому й минулому, в усіх їх вза­ємозв'язках та взаємодії з іншими соціальними фено­менами (суспільством, свідомістю, культурою тощо). Проблеми сутності мови, її функцій, структури і розви­тку є дуже важливими, оскільки мова є необхідною умо­вою мислення, існування й поступу суспільства. Через пізнання мови пролягає шлях до пізнання людини.

Мовознавство — одна з найдавніших і найрозгалу-женіших наук. Усі мовознавчі дослідження розподі­ляють між двома підрозділами цієї науки — конкрет­ним (частковим) і загальним мовознавством. Конк­ретне мовознавство вивчає окремі мови (україністика,

Дата добавления: 2015-07-17