Особливості політ.розвитку Під.Італії в 13ст. Сицилійска вечерня

У XIII ст. на півдні Італії існувала відносно міцна феодальна держава— Сицилійске королівство. Королівська владаопиралася на дріних та середніх феодалів, рицарів. В своїй більшості вони були повязані васальною присягою езпосередньо з королем. Другою опорою централізації була церква, яка більше залежала від держави а не від папи. Економічно слаборозвинуті міста знаодилися у повній владі короля. Матеріальні ресурси центрально влади також заезпечував великий королівський домен, створений ще в перо норманського завоювання. В 12 ст. Норманська династія, породнилася з Гоенштауфенами, і з 1212 до 1250 г. Королем був онук Фридріха Барбаросси — Фрідріх II Гогенштауфен, який з 1220 г. Був і імператором Священної Римскої империї. В період дитинства Фридриха II Сицилійске королівство опинилося фактично під владою папи Іннокентія III. Але після його смерті Фридрих II отримав владу і зробив спробу перетворити Сицилійське королівство в свою головну опору у боротьбі за володорювання в Середній та Північній Італії. Спираючись на дрібних рицарів, Фридрих II подолав протиію баронів. В 1231 він видав «Мельфійску конституцію», яка, наказувала зруйнувати усі феодальні зами, побудовані за останні 40 років. Посилювався королівський суд та збільшувалися загальнодержавні податки.

Фридрих II почав також створювати наймане військо з сарацин, що робило його незалежним від великих феодалів. В той де час він не давав можливості містам здобути самоврядування. За Фрідріха Сицілійське короівство стало найсильнішим в Італії, але його посилення було нетривалим. Спрямував свою політику на боротьбу з папством він розорював населення державиновими подаками: поземельним, ввів соляну монополію, посилював експлуатацію короівських селян. В результаті країна була економічно надірвана.

Після смерті Фрідріха II Сицилійське королівство в 1268 г. зі згоди папи було захоплене братом французського короля Карлом Анжуйским. Карл проводив широку завойовницьку політику: підкорив собі багато міст Італії, брав участь у хрестовому поході в Туніс, організував похід на Константинополь. Для покриття військових витрат він ввів новий поголовний податок. З метою отримати підтримку знаті Карл Анжуйский був вимушений підсилити її привілеї, знову посилився вплив баронів, погіршилося становище селян. У відповідь на посилення гніту та зловживання владою іноемців в 1282 г. в Палермо вспихнуло стихійне народне повстання, яке отримало назву «Сицилійска вечерня». Назва повязана з легендою, що умовним знаком до повстання був колокольний звін до вечерні. овсталі вирізали увеь французький гарнізон міста. Повстання поширилося на інші міста Сицилії. В результаті цих подій Сицилійське королівство розпалося. Південня Італія під назвою Неаполітанського королівства залишилася під вадою Анжуйскої династії, а Сицилія в 1302 перейшла до Арагонского королівства.

Дата добавления: 2015-07-17