Нормандське завоювання та його вплив на розвиток феодалізму в Англії.

Величезною подією в історії середньовічної Англії XI ст. було за­воювання її французько-нормандськими феодалами на чолі з Вільгельмом, герцогом Нормандським, який дістав за це прізвисько Завойовника. Перепливши Ла-Манш 28 вересня 1066 р., Вільгельм вторгся на територію Англії з великим військом рицарів кількістю близько 15 тисяч чоловік. В його війську були не тільки нормандці, а й рицарі інших областей Франції, які шукали помість і кріпаків. Англійський король Гарольд, який виступив проти Віль­гельма, не міг зупинити наступу нормандців. У битві поблизу м. Гастінгс 14 жовтня 1066 р. англосаксонські війська, що скла­дались частково з рицарів, частково з пішого селянського ополчен­ня, зазнали повної поразки. Гарольда було вбито. Після цього Вільгельм пішов обхідним шляхом на Лондон, захопивши Дущі, Кентербері, Саутворк. Північніше Лондона його війська перейшли р. Темзу. Лондон був відрізаний від півночі Імусив здатися.

Вільгельм вступив у Лондон, де його було проголошено 24 груд­ня 1066 р. королем Англії під ім'ям Вільгельма І (Вільяма І). Під час коронації він поклявся додержувати «добрих законів короля Едуарда», підкреслюючи тим, що він є його законним наступником. Тим, хто відмовлявся визнавати нового короля, загрожувала конфіскація земель і вигнання з Англії. Проте влада Вільгельма І була остаточно закріплена тільки після того, як він жорстоко придушив два повстання, спрямовані проти нормандського панування на півночі Англії (у 1068 і 1071_ рр.).

В результаті завоювання країни і придушення повстань більша частина старих англосаксонських феодалів втратила свої володін­ня, їх місце посіли нові, французько-нормандські пришельці. Ціл­ком було також замінейо єпископат англійської церкви. Місце колишніх англосаксонських єпископів зайняли єпископи-французи. Величезну кількість земель — майже всі ліси і близько 1/7всіх оброблюваних земель — Вільгельм взяв собі. Характерно, що, розподіляючи землі новим баронам, Вільгельм уникав концентрації_ба-ронських володінь в одному місці. Найбільші барони мали десятки і сотні помість, але ці помістя були звичайно розкидані у багатьох графствах.

Зміни в особовому складі класу феодалів мали для Англії по­двійне значення.:

1) феодали були зобов’язані своїми землеволодіннями королю, і тому їх васальні відносини ставали міцнішими. За свої володіння феодали повинні були відбувати військову службу і сплачувати податки. Вільгельм вимагав, щоб йому присягали не тільки його васали, а й васали його васалів. Військова – феодальна система набрала централізованого характеру.

2) Дальший розвиток і посилення феодально – кріпосницьких відносин.

1086 р. – перепис населення.

Дата добавления: 2015-07-17