Читайте также:
|
|
Столітня війна, що тривала з перервами з 1337 по 1453 р., була зіткненням двох сусідніх феодальних держав, кожна з яких на той уже досягла значної політичної централізації і мала значні територіальні ресурси. Основними причинами війни були давні територіальні спори англійських і французьких феодалів за володіння на континенті. Англійські феодали не могли забути втрати Нормандії і Анжу. Французькі королі намагались остаточно ліквідувати останні володіння англійців в Аквітанії. Та Аквітанія мала велике економічне значення для Англії. З Аквітанії вивозили дорогі вина, фрукти, цінні породи коней. В Аквітанії у англійських феодалів були численні помістя. Вони посідали там великі адміністративні і судові пости, мали великі доходи. Яблуком розбрату між Францією і Англією була також Фландрія. Ще Філіпп IV докладав усіх зусиль до того, щоб оволодіти цією невеликою, але багатою промисловою країною. Та він зміг захопити лише частину її міст. Філіпп VI допоміг фландрському графові у боротьбі з фландр-ськими комунами і тим самим посилив свій вплив на Фландрію. Але з Фландрією тісно пов'язані були інтереси англійської торгівлі. Сама фландрська промисловість не могла обходитись без анг-
лійської вовни. Фландрське питання можна вважати другою основною причиною Столітньої війни між Англією і Францією.
Приводом до війни було домагання французького престолу англійським королем Едуардом III, що доводився по жіночій лінії онуком Філіппу IV. Але у Франції встановився інший принцип наступності. Французькі юристи заявляли, що королівський престол не може переходити по жіночій лінії. Цікаво, що при цьому вони посилалися на «Салічну правду», яка забороняла жінкам наслідування землі.
Воєнні дії у Столітній війні розгортались дуже повільно. Війна офіційно почалась у 1337 р. Фландрія і сусідній з нею Брабант перейшли на сторону Англії. Фландрський граф утік до французького короля. Та тільки в 1340 р. англійці розпочали рішучі дії, знищивши французький флот під Слейсе (поблизу гирла р. Шельди). Ця морська перемога зробила англійський флот панівним на морі. Та минуло ще кілька років, перш ніж англійці зіткнулися з французами на суші. Це була битва в 1346 р. поблизу містечка Кресі у Північно-Східній Франції, на кордоні Фландрії. Французькі феодали зазнали великих втрат. Англійські війська на чолі з Едуардом III здобули цілковиту перемогу. Головною причиною поразки французів була нездатність французьких рицарів
битись у загальному строю. Великою перевагою англійців була
наявність в їхньому війську чудових стрільців з лука. Англійські лучники були найманим військом, яке вербували з верхівки селянства — йоменів. Вони влучно стріляли з важких луків у ціль на відстані 350 кроків. Своєю стійкістю і упертістю, а також своєю військовою вправністю вони звели нанівець переваги рицарського важкого спорядження і рицарської індивідуальної хоробрості. Наступного 1347 р. Едуард III захопив порт Кале, який став надовго опорним пунктом англійського панування на континенті. Друга велика битва в Столітній війні відбулася у 1356 р. поблизу м. Пуатьє. Англійські війська цього разу висадились не на півночі, а на заході Франції. Французькі феодали сподівалися перемогти англійців, маючи більше рицарської кінноти. Та англійці знову перемогли. Головнокомандуючим у англійців був син Едуарда ІІІ—Едуард «Чорний принц», якому вдалося зайняти поблизу Пуатьє зручні позиції у горбкуватій місцевості, де французькі рицарі не змогли діяти маневрено. Під час бою з противником англійці захопили в полон багато французьких феодалів і рицарів. У полон попав сам французький король Іоанн (Жан) Добрий (що змінив у 1350 р. на престолі померлого Філіппа VI). Наслідком цієї перемоги "була окупація англійцями великої території у Західній і Північній Франції. Крім Гієні і Гасконі (дві провінції, на які розпалась, у XIV ст. Аквітанія), англійці захопили Пуату, значну частину Оверні й інші французькі землі. Їхні загони грабували північ Франції, доходячи майже до самого Парижа. Поразка у війні загострила класові суперечності у Франції і створила в країні серйоз-
ну політичну кризу. Велика політична роль у цей період випала французьким Генеральним штатам.
Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 113 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Франція наприкінці XIII- на початку XIV ст. Філіпп IV. Початок станової монархії у Франції. | | | Становище французького селянства в XIV ст. Жакерія. |