Романське мистецтво 10-12ст.

Починаючи з XI ст. в архітектурі Західної Європи панував романський стиль *. Однак найбільш творчо він формувався у Франції. У романській архітектурі камінь поступився дереву і почав використовуватися спершу у будівництві храмів, фортець, а з часом і світських споруд. Його обтесували у вигляді блоків і робили ними кладку, посилюючи її різноманітним облицюванням. Найсуттєвішою озна­кою стилю була масивність, викликана заміною пласких перекриттів склепінчастими, що потребували товстих стін та міцних підпор. Романські споруди були геомет­рично простими, з невеликими та вузькими віконцями, хрестовими й циліндричними склепіннями.

романське мистецтво, стиль у серед­ньовічному мистецтві; виник в XI ст. у Франції, тривав у Європі до XIII ст.; пер. релігійне мистецтво, пов'язане з черне­чими орденами бенедиктинів і цистерціанців; монастирі й церкви простих, масивних об'ємів, сформовані на гео­метричних основах; півкруглі арки; товсті стіни, невел. вікна: багатий скульптурний декор, підпорядкований архітектурним формам; сакральний настінний живопис, мініатюрний жи­вопис, живопис на дошці, ткацтво, скульптура, різьблення по слоновій кості, бронзове литво, ювелірна спра­ва. Зразки р. м.: у Франції церкви у Турні. Тулузі,; в Італії собор у Пізі та інш.

120.Готичне мистецтво

ґотика, стиль в європ. середньовічному мистецтві; виник у Франції бл. середи­ни XII ст., в деяких країнах дотривав до XVI ст.; знайшлала втілення перерважно в архітек­турі - типові гостролукові храми з ве­ликими вітражними вікнами (фр. со­бори: в Шартрі, Ам'ені. Реймсі. Парижі: нім.: у Марбурзі. Реґензбурзі. Кельні: австр.: у Відні: англ.: у Солсбері, Окс­форді. Веллзі; ісп.:уБургосі, Сеґовії: іт.:у Мілані, Сіені, Флоренції; пол.: у Кракові, Вроцлаві, Познані, Гданську; в Україні трапляється рідко (церкви у Рогатині. Сутківцях. Острозі. замково-оборонні споруди у Хотині. Кам'янці. Меджибожі. Невицькому. на Закарпатті): замки, міські ансамблі: в красних мис­тецтвах: багатостулкові мальовані та різьблені вівтарі; мініатюри; декоративно-ужиткове мистецтво (золотарство, ткацтво, виготовлення меблів): творці часто анонімні, серед відомих П. Парлер, К. Шлютер. М. Пахер, брати Лімбурґи, С. Лохнер, К. Віц. У XII ст. на півночі Франції виникли елементи но­вого архітектурного стилю — готики. Новий стиль заявив про себе такими рисами, як вертикальна видовженість композиції, стрілчастість арок, складна система підпор, ребристе склепіння, підпорядкованих основній меті — максимальному зменшенню масивності споруди. Протя­гом XII ст. готичний стиль яскраво виявляється у Франції (зокрема монастирський храм Сен-Дені, місце ховання французьких королів, а також знамен; собор Паризької Богоматері. З часом готика стала версальним загальноєвропейським стилем. Великі за площею та висотою готичні споруди фактично каркасні будівлі з міцним, але легким склепінням, яке дає змогу влаштувати перекриття на макетній висоті. Вершини свого розквіту готика досягла у XIII ст. у будівництві численних багатонефових соборів. Майже всі їхні стіни займали вікна, витягнуті вгору розділені по вертикалі кам'яним переплетенням з орнаментом. Для їх оздоблення починають використовуватися вітражі*. Складний візерунок вікон, багатоманітніх кольорових відтінків створювали дивовижне розмаїття світлових ефектів, що справляло глибоке враження на віруючих. У XIV ст. дорогий вітраж поступово замінюється розписом скла, проте суть вітражної ідеї залишається. Ця ідея працювала на досягнення єдності внутрішнього храмового простору з зовнішніми елементами, зокрема композицією фасаду, що, оздоблений численними скульптурними прикрасами, являв собою справжнє мереживо. Поширення готичного стилю у католицькій Європі підтверджує спільність тенденцій її культурного розвитку. Певним чином вони зумовлювалися впливом церкви, Оскільки готичними були переважно культові споруди. Наприкінці XIV — на початку XV ст. готика, ця за­гальноєвропейська художня мова, починає існувати пе­реважно як аристократичний рух, метою якого було від­сторонення від реалій суспільного розвитку.

Дата добавления: 2015-07-17