Типологія керівників і підлеглих

Стилі керівництва за Р. Блеііком та аж. Моутон Найкращого стилю керівництва не існує. У кожному конкретному випадку стиль керівництва визначають такі чинники:

— здібності та особисті якості керівника;

— здібності та особисті якості підлеглих;

— виробничі умови (заводський цех, збутова організація і т. ін.);

— стиль керівництва безпосереднього начальника (дуже часто менеджер управляє підлеглими так, як ним управляє його начальник);

— традиції та принципи управління, які склалися в організації.

Крім названих, на стиль керівництва впливають ще чотири додаткові чинники. Перший з них полягає в тому, що успішність діяльності керівника оцінюється за її результатами за досить великий проміжок часу, тобто діяльність керівника оцінюється не за результатами одного дня роботи його підлеглих, за досягненнями в повсякденній праці за рік і більше.

Другий чинник, на який має зважати керівник, формуючи свій стиль керівництва, — стабільність і гнучкість. Ніщо так не підриває моральний клімат у колективі, як нерозуміння підлеглими стилю керівництва свого начальника: одного дня він веде себе як жорсткий автократ, наступного вимагає, щоб підлеглі брали участь у підготовці рішень. Кваліфікований менеджер використовує той стиль керівництва, який для нього є найзручнішим, і лише інколи відходить від нього у разі гострої потреби. Такий керівник розуміє, що короткочасна зміна стилю керівництва з переорієнтацією на інтереси працівників, як правило, сприймається ними, тоді як перехід до керівництва, орієнтованого винятково на виробничі проблеми організації, не викликає схвалення.

Третій чинник - усвідомлення того, що підлеглих цікавить не кількість, а вплив рішень на їх інтереси. Працівника електростанції менше цікавить рішення про переведення електростанції з мазуту на газ, ніж питання про перенесення його робочих змін. Умілий керівник завжди намагається залучити працівників до підготовки рішень, які безпосередньо зачіпають їх інтереси.

Четвертий чинник - урахування під час вибору стилю керівництва його орієнтації.

Критерії щодо того, на що слід орієнтуватися, приймаючи рішення, чи на виконання виробничих завдань, чи на інтереси підлеглих, використали Р. Блейк та Дж. Моутон для побудови схеми вибору стилю керівництва

Ця схема побудована на системі координат по вертикальній осі, за якою вимірюється міра орієнтації керівника на інтереси працівника (людини), а по горизонтальній - на інтереси виробництва. Кожну вісь поділено на дев'ять відрізків. У такому силовому полі розглядаються п'ять основних стилів керівництва.

Стиль 1.1. «Убогість управління». Керівник докладає стільки своїх зусиль та уваги до підлеглих для досягнення цілей організації, щоб його не звільнили з роботи.

Стиль 1.9. «Будинок відпочинку». Керівник зосереджений на добрих, дружніх людських стосунках, але мало приділяє уваги ефективності виконання виробничих завдань.

Стиль 9.1. «Жорстка автократія». Керівник приділяє максимум уваги ефективності виконання виробничих завдань, але мало звертає уваги на морально-психологічний клімат у середовищі підлеглих.

Стиль 5.5. «Організація». Керівник досягає допустимої якості виконання завдань, відшукуючи баланс ефективності та доброго морального настрою.

Стиль 9.9. «Команда». Завдяки посиленій увазі до підлеглих та до ефективності керівник досягає свідомого прагнення підлеглих до досягнення цілей організації, що забезпечує і високий моральний настрій, і високу ефективність. Цей стиль найкращий, але його використання потребує високої культури управління в організації.

У всіх моделях ситуаційного лідерства звернено головну увагу на вплив зовнішніх чинників, які доповнюють один одного в розумінні феномену лідерства. У цих моделях робиться спроба визначити різні лідерські стилі й обґрунтувати за допомогою ситуаційних змінних ефективність їх застосування. Водночас моделі мають істотні відмінності за набором аналізованих лідерських стилів та за набором ситуаційних чинників і зв'язку між ними. По-різному в моделях визначають ефективність лідерства. Так, у Фідлера - це рівень виконання роботи, у Херсі та Бленчарда до цього ще додається задоволеність працівника. Моделі Фідлера, Херсі та Бленчарда, Хауса і Мітчелла корисніші для підвищення індивідуального рівня виконання роботи.

Модель Фідлера. Ситуаційні чинники:

- відносини «лідер — підлеглий»;

- структурованість роботи;

- владна позиція лідера в організації.

Що лідер думає про підлеглих? Підлеглі віддають перевагу лідерським стилям залежно від структурованості роботи, стосунків, у яких знаходиться з ними лідер, його владної позиції в організації.

Лідерські стилі:

- лідер із високою якістю привабливості - орієнтований на стосунки; лідер із низькою якістю привабливості - орієнтований на роботу;

- найменш привабливий колега.

Що робить ефективний лідері Намагається організувати роботу або налагодити стосунки, або і те й інше відповідно до свого індивідуального стилю. Ефективність означає успіх у цьому напрямі.

Модель Херсі та Блендчарда. Ситуаційні чинники — ступінь зрілості підлеглих:

- зрілість у роботі;

- психологічна зрілість.

Що лідер думає про підлеглих? Підлеглі можуть знаходитися на різних щаблях зрілості, і це буде визначати стосунки лідера з підлеглими і ставлення до роботи, що відповідає зміні ним свого стилю.

Лідерські стилі:

- стиль, що вказує (безпосереднього начальника);

- переконуваний стиль (мікроклімат у групі);

- стиль, що бере участь (специфіка організації праці);

- стиль, що делегує (постановка завдання).

Що робить ефективний лідер} У міру «дорослішання» підлеглих лідер переходить від одного стилю до іншого. Ефективність відображає збіг ситуації та стилю.

Модель Мітчелла та Хауса. Ситуаційні чинники — характеристики підлеглих.

Що лідер думає про підлеглих? У підлеглих є різні потреби, що мають бути задоволені в межах відповідного лідерського стилю.

Лідерські стилі:

- директивний стиль;

- підтримуваний стиль;

- стиль, орієнтований на досягнення;

- стиль, що передбачає прийняття участі в рішеннях.

Що робить ефективний лідер? Використовуючи відповідний стиль і техніку мотивування, лідер «розчищає» шлях підлеглим до найвищої ефективності

Дата добавления: 2015-07-17