Полеміка номіналізму і реалізму в схоластиці.

Схоластика (від грецького «схола» - школа) - це специфічна система середньовічної філософсько-теологічної думки, яка зародилася в монастирських школах. Пізніше так стали іменувати всю середньовічну філософію.

Складна боротьба навколо доведення існування Бога та його природи органічно пов’язувалася з філософським питанням про відношення загального до одиничного. В історії філософії полеміка з цього питання відома як суперечка про “ універсалії ”, тобто про природу загальних понять (загальні поняття, роди).

У відповідності з тим, як тлумачилося питання про існування універсалій, середньовічна ф-я репрезентована двома - основними напрямами реалізмом і номіналізмом.

Перша – полягала у твердженні, що “універсалії” (загальні роди) існують реально, незалежно від людської думки і речей. Цей погляд отримав назву реалізму (realis) і вилився в низку концепцій. Крайні реалісти дотримувалися вчення Платона про ідеї, за яким загальне – це ідеї, що „ існують поза одиничних речей”. Раніше існує, наприклад, ідея людини як загального поняття, а потім — її породження — одиничні люди.

Друга – полягала у твердженні, що “універсалії” не існують реально, незалежно від людини. Вони стверджують, що реально існують лише поодинокі реальні речі, а загальні поняття є тільки назви або імена. Цей погляд отримав назву номіналізм (nomen – ім’я, назва). Заперечуючи реальне існування універсалій, номіналісти вважали, що загальне існує лише після речей. Так, “людина взагалі” як родова спільність не існує, реально існують тільки окремі люди. Крайні номіналісти вважали загальне лише порожнім “виходом повітря”, що нічого не містить, звуковою стороною слова. Більш помірковані також заперечували реальність загального в речах, але визнавали його як думки, поняття, імена.

Зовні суперечка між номіналістами і реалістами виглядала як богословська суперечки щодо «Святої Трійці», а у філ-му розумінні це була проблема загального і одиничного. Реалісти захищали тезу про існування ідеального, надаючи тим самим реальності загальним поняттям, універсаліям. Це приводило реалістів до визнання єдності Божественної Трійці як істотної реальності.

Номіналісти, стверджуючи реальне існування конкретних, одиничних речей і явищ, приходили до визнання реальності саме іпостасей (ликів) Святої Трійці.

Догмат триєдності Бога — один із основних у християнському віровченні. Зміст його полягає в тому, що Бог єдиний у трьох особах: Отець, Син і Дух Святий. Триєдина сутність ликів Бога така ж реальна, як і самі іпостасі.

Номіналізм, який відкидав реальне існування загального, мав тенденцію заперечувати реальність Божественної Єдності, а тому був небезпечним для основної догми християнської церкви.

Дата добавления: 2015-07-17