Філософія в системі людської культури.

„Культура” – лат. – обробка, виховання, освіта. Культура – все, що створено людиною – сукупність результатів людської діяльності.

Культура – сукупність матеріальних та духовних цінностей вироблених людством: специфічний спосіб розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці, міра ставлення людини до себе, суспільства і природи.

Культура розглядається як система духовних символів (Вебер), форма розумової діяльності (Кассірер), система законів, комунікація (Леві – Строс), інтелектуальний аспект штучного середовища (Люнь).

Культура є органічною єдністю матеріального і духовного:

Матеріальна культура – сфера матеріальної діяльності людини і її результати.

Духовна культура – духовне виробництво – сукупність форм суспільної свідомості, спосіб створення і використання духовних цінностей, форм комунікацій людей.

Духовна культура – досвід життєдіяльності соціальних суб’єктів, що включає в себе найсуттєвіші результати суспільного досвіду народів щодо освоєння суспільного буття, соціуму в цілому, багатогранних духовних цінностей.

Філософія виступає специфічним феноменом людської культури. Вона найтісніше зв’язана із світоглядом, що виступає як інтегральна цілісність знання і цілостей, розуму і чуття, інтелекту та ідеї.

Філософія як сфера духовної культури виконує певні соціальні функції. Найважливішими з них є світоглядна і методологічна. Світоглядна функція Ф є основою світогляду, вона розширює та систематизує знання людей про світ, людину, суспільство. Відображає відношення людини до світу, погляди на мету і смисл життя. Визначає світоглядний підхід людей оцінки явищ і речей.

виявляється в тому, що вона осмислює й обґрунтовує світоглядні ідеали, накреслює стратегію їх досягнення. У ф. відбувається рефлексія світоглядних проблем, виробляється понятійний інструментарій для аналізу і порівняння різних світоглядів, для обґрунтування переваг одного світогляду над іншим.

Прагнення обґрунтувати різні концепції, ідеали ставлення до світу потребує різних філософських підходів. Припустимо, релігійне і матеріалістичне відношення до світу виходять з принципово протилежних засад. Проте порівняння і обґрунтування неоднакових підходів до світу здійснюється за допомогою загальних законів мислення, що й дає ф. можливість виконувати світоглядну функцію.

Методологічна функція виявляється у розробці системи засобів, методів пояснення, вивчення і перетворення світу.

виявляється передусім в тому, що філософія виробляє загальні принципи і норми пізнавальної діяльності. Однак методологічна функція не зводиться до методології пізнання: у ній йдеться про стратегічний рівень методології людської діяльності в цілому. Філософія повинна зіставити й оцінити різні засоби цієї діяльності, вказати найбільш оптимальні з них.

Інтеграція – всіх форм людського досвіду, практично-пізнавального і цілісного. Тут ф. прагне охопити, узагальнити, осмислити, оцінити, не тільки інтелектуальні, духовні життєво практичні досягнення людства, а і його негативний історичний досвід.

Критична – спроба розв’язання складних Ф питань, формування нового світобачення, звичайно супроводжується критикою всяких забобонів помилок, стеоретипів, що постають на шляху до пізнання, правильної дії. Завдання – руйнування догми, застарілі погляди.

Аксіологічна – (цілісно-регулятивна) допомагає людині у визначенні цінностей життя, система моральних і гуманістичних принципів та ідеалів, смислу життя. В умовах загострення глобальних проблем зростає потреба наукового співставлення цілей і результатів різних видів діяльності людини на Землі.

В цьому полягає загальнолюдський характер філософських знань, потрібних кожній висококультурній людині.

Дата добавления: 2015-07-17