Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

РОЗДІЛ 3. теорії місцевого самоврядування в законодавстві України

Читайте также:
  1. II. Загальні обов'язки начальницького складу підрозділів гарнізону ОРС ЦЗ
  2. IX. Особливості організації служби в підрозділах гарнізону ОРС ЦЗ, що охороняють об'єкти на договірних засадах
  3. XII. Розміщення особового складу у підрозділах на час чергування
  4. XX з’їзд КПРС та його наслідки для України.
  5. Адміністративно-територіальні зміни України після Другої світової війни. Формування сучасної території України
  6. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
  7. Архітектура України ХІХ ст.

 

Наприкінці XX століття почала формуватися так звана новітня кон­цеп­ція (модель) місцевого самоврядування, для якої є притаманним:

1) зростання значення громадянських ініціатив, впливу жителів гро­ма­ди на діяльність органів місцевого самоврядування;

2) органи місцевого самоврядування допомагають окремим грома­дя­нам та суспільним групам самим задовольняти свої потреби і тому пере­дають право на надання частини публічних послуг неурядовим організаціям та бізнесу;

3) органи місцевого самоврядування вишукують джерела фінансу­вання розвитку громади в інших організаціях та установах [52].

У Європі більшість країн імплементують у національному законо­давст­ві норми Європейської хартії місцевого самоврядування [53]. Від­по­відно до положень хар­тії:

1) принцип місцевого самоврядування має бути визнаний в законо­давстві і, по можливості, в Конституції країни;

2) право місцевого самоврядування здійснюється радами або збо­ра­ми, що складаються з членів, обраних шляхом вільного, таємного, рівного, прямого і загального голосування;

3) ради чи збори можуть мати підзвітні їм виконавчі органи.

Сучасна правова доктрина місцевого самоврядування в основному під­тверджує, що самоврядування поєднує в собі елементи державного та гро­мадського начал. Поступово відбувається переоцінка традиційних цін­ностей місцевої автономії і муніципальних свобод, хоча й сьогодні зустрі­чаються прихильники громадської школи місцевого самоврядування. Так, професор Індіанського університету (США) В. Остром у своїх дослідженнях виходить з того, що побудова демократичного суспільства повинна спира­тися на "кон­цепцію громади ("миру"), яка існує мирно та в добробуті, засно­вана на пере­думові творчого характеру людського інтелекту". Реальна аль­тер­натива дер­жавної автократії, на думку цього автора, — це утворення систем правління, заснованих на принципах самоврядування. Майбутнє де­мократії, таким чи­ном, залежить від того, наскільки кожний з нас зможе нав­чи­тися користу­ва­тися наукою та мистецтвом асоціацій, заснованих на взає­мо­допомозі й дого­вірних механізмах взаємовідносин [54].

Незважаючи на це, здебільшого в теорії сучасної комунальної політики головний акцент зміщується з питань свободи та невтручання з боку цент­раль­них влад у бік таких цінностей, як раціональність, ефективність, еконо­мія. Місцеве самоврядування розглядається вже не стільки як загально­де­мократична мета, скільки як засіб для вирішення локальних проблем, реаліза­ції інтересів територіальних громад, здійснення на місцях загальнодер­жав­ного політичного курсу.

Розглянуті теорії місцевого самоврядування суттєво вплинули на муні­ципальне будівництво нашої країни, на зміст відповідних положень Констит­уції України. Так, статтею 7 Конституції, в Україні "визнається" міс­цеве са­мо­вряду­ван­ня, що зводить даний інститут у ранг природного права тери­то­ріальної громади, а якщо взяти за основу ст. 140 Основного Закону України, в якій йдеться про територіальну громаду як первинний суб'єкт місцевого са­мо­вря­ду­вання, то можна дійти висновку, що вибір у нашій країні зроблено на ко­ристь громадської теорії. Про це саме свідчить і той факт, що місцеве само­врядування здебільшого самостійно вирішує питання місцевого значення та зосереджується лише в селах, селищах і містах як "природних" насе­лених пунк­тах, а населення районів і областей не визнається самос­тій­ним суб'єктом місцевого самоврядування. У цьому аспекті варто зазначити, що Конституція України і ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» [55], дек­ларуючи статус територіальної громади як провідного, центрального су­б'єк­та, є "надрево­люційними" та, безумовно, "йдуть далі" навіть Євро­пейсь­кої хартії про міс­цеве самоврядування [56], будуючи систему місцево­го са­мо­врядування через призму "людського вимірювання", тобто від конк­ретної осо­би, людсь­кої спіль­ноти, тоді як Хартія опікується системою бюрок­ра­тичних інсти­туцій – органів місцевого самоврядування. Однак ці норми зали­ша­ються дек­ла­ра­цією, а динаміки, механізму функціонування терито­ріаль­них громад, умов для формування дієздатного місцевого самовряду­ван­ня, на жаль, ство­рити не вдалося.

Водночас чимало важливих положень Конституції написано в дусі дер­жавної теорії. У них послідовно проведено ідею, що корені місцевого само­врядування — в тій владі, джерелом якої є весь народ, а не його частина (гро­мада), а обсяг повноважень — у законі, тобто за принципом "дозволено лише те, що передбачено законом". На користь державної теорії "працює" і збере­ження місцевого самоврядування на регіональному рівні, хоч і в якості ра­йон­них та обласних рад, які представляють спільні інтереси тери­торіальних громад сіл, селищ, міст.

Також державницький підхід відчувається у профільному законі про місцеве самоврядування. Якщо в Конституції територіальна громада фік­сується як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, то в Законі закріп­лю­ється фактична конкуренція суб'єктів локальної демократії — якщо тери­торіальна громада буде нездатною здійснювати своє право на місцеве само­врядування (а хто це буде визначати, залишається не відомим), то воно здійс­ню­ватиметься під відповідальність органів і посадових осіб місцевого само­вря­дування. Така законодавча можливість фактично нівелює конституційне право територіальної громади на самостійне здійснення місцевого само­врядування, фактично усуває її на другий план у вирішенні питань місцевого значення. Такі тенденції свідчать про те, що держава потенційно не довіряє територіальній громаді та в будь-який час може повернутися до централі­зованого управління, тим більше, що цим Законом виконавчі органи рад наді­лені не тільки самоврядними повноваженнями, а й делегованими повнова­женнями державної виконавчої влади, в межах реалізації яких вони фактично трансформуються в одержавлені структури. Крім того, за ст. 143 Конституції України, з питань здійснення територіальними громадами повноважень орга­нів виконавчої влади вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. До того ж колосальний обсяг делегованих повноважень фактично уне­мож­ливлює здійснення справ громадських [57].

На дум­ку О. Ф. Фриць­кого, в Україні запроваджено державницьку кон­цепцію місце­во­го самоврядування із залишками «радянської» моделі, що на практиці озна­чає безпосереднє втручання в діяльність органів і посадових осіб місцевого са­моврядування виконавчої влади в особі місцевих державних адмініст­рацій [58]. Д. Є. Хріпливець зазначає, що в Україні вибір зроб­лено на користь громадівської теорії місцевого са­мо­врядування. Водночас ряд ознак вітчизняної моделі місцевої влади (збе­реження інституту районних і обласних рад, широке коло делегованих міс­цевому самоврядуванню повно­важень виконавчої влади, конституювання інс­ти­туту місцевих державних адміністрацій та ін.) свідчать про суттєвий залишковий вплив державної тео­рії місцевого самоврядування і теорії муні­ципального дуалізму [59].


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 162 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: РОЗДІЛ 1. поняття, сутність та системи місцевого самоврядування | Теорія вільних громад | Громадівська теорія місцево­го самоврядування | Державницька теорія місцевого самоврядування | Теорія муніципального дуалізму | СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Інші теорії місцевого самоврядування| Висновки

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)