Порядок і умови виконання покарань у виді громадських робіт і виправних робіт

Раніше вітчизняне кримінальне і кримінально-виконавче законодавство не передбачало такого виду покарання, як громадські роботи, хоча воно відповідає загальновизнаним міжнародним нормам про поводження з правопорушниками. У ст. 8.2 Стандартних мінімальних правил ООН щодо попередження злочинності й поводження з правопорушниками, прийнятих у 1990 р. VIII Конгресом ООН ("Токійські правила"), серед можливих мір покарання, альтернативних позбавленню волі, зазначений зокрема і такий вид, як виконання суспільно корисних робіт. Отже, громадські роботи є новим для нас видом покарання, раніше не відомим кримінальному праву України, а їх визначальною особливістю є безоплатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КК України покарання у виді громадських робіт полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Сутністю покарання є безоплатна праця, від якої засуджений не має права ухилитися (незважаючи на її характер, обсяги та умови здійснення). Вона для нього є обов’язковою. У цьому також проявляється каральна властивість громадських робіт як виду покарання. Громадські роботи виконуються не на користь потерпілого від злочину, а на користь суспільства, громади і спрямовані на формування у засудженого поваги до суспільства, суспільно корисних робіт і громадських інтересів.

Оскільки громадські роботи як вид покарання виконуються за вироком суду, вони згідно з ч. 3 ст. 43 Конституції України не вважаються примусовою працею, використання якої забороняється. Громадські роботи виконуються у вільний від роботи чи навчання час, але їх призначення не виключається в разі, коли винний тимчасово не працює і не навчається.

Громадські роботи віднесено до основних покарань (ч. 1 ст. 52 КК України). У санкціях статей Особливої частини КК України вони зазначаються як альтернативні таким покаранням, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправні роботи, арешт і обмеження волі. Отже, вони можуть призначатись лише за злочин невеликої тяжкості. Не виключається призначення громадських робіт у порядку реалізації положень ст. 69 КК України, тобто призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Вони можуть бути застосовані й при заміні не відбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК України).

Покарання у виді громадських робіт встановлюються на строк від 60 до 240 годин, а неповнолітнім – від 30 до 120 годин. Громадські роботи виконуються не більше як чотири години на день, а неповнолітніми – дві години, але не менше двадцяти п’яти годин на місяць.

Громадські роботи не застосовуються до: інвалідів І та ІІ груп; вагітних жінок; осіб пенсійного віку (тобто до жінок по досягненню 55 років та чоловіків – 60 років); військовослужбовців строкової служби. Якщо інвалідність І чи ІІ групи настане під час відбування громадських робіт, то засуджений має бути звільнений від їх подальшого відбування. Це положення стосується і жінок, які стали вагітними, а також осіб, які досягли пенсійного віку під час відбування розглядуваного покарання.

Порядок і умови виконання покарань у виді громадських робіт визначено главою 8 КВК України (ст. 36–40) та міжвідомчим нормативно-правовим актом – Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, яка затверджена спільним наказом ДДУзПВП і МВС України від 19.12.2003 р. № 270/1560.

Відповідно до ст. 36 КВК України, виконання покарань у виді громадських робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого - на органи внутрішніх справ.

Кримінально-виконавча інспекція у процесі виконання покарань у виді громадських робіт веде облік засуджених, роз’яснює порядок і умови відбування покарання, погоджує з органами місцевого самоврядування перелік об’єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, здійснює контроль за додержанням умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем відбування засудженим громадських робіт, веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи. Кількість відпрацьованих засудженою особою годин заноситься до картки обліку, яка заповнюється щомісяця.

Крім вищенаведених, кримінально-виконавча інспекція здійснює й цілий ряд інших функцій. Зокрема, підтримує постійні контакти як з власником підприємства, на якому працює засуджений, так і з органами внутрішніх справ, кримінальною мiлiцiєю у справах неповнолітніх, службою у справах дітей місцевих органів, а також з громадськими формуваннями – для своєчасного отримання повної інформації про ставлення засудженого до праці, а також його поведінку на роботі та в побуті. З метою встановлення випадків порушення засудженими громадського порядку працівник кримінально-виконавчої інспекції один раз на три місяці направляє до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися засуджені, які перебувають на обліку в інспекції, до адміністративної відповідальності.

Якщо засуджена особа перебуває на військовому обліку та підлягає призову на строкову військову службу, то кримінально-виконавча інспекція в десятиденний термін направляє до військового комісаріату відповідне повідомлення.

Види громадських робіт визначаються органами місцевого самоврядування (місцевими радами, їх виконкомами, міськими, селищними, сільськими головами). Вони виконуються за місцем проживання засудженого. Це може бути будь-яка робота, в тому числі трудомістка і не престижна (скажімо, прибирання вулиць чи інші роботи щодо благоустрою населеного пункту). Головне, щоб робота не принижувала честі та гідності засудженого.

Працівник інспекції заздалегідь визначає з органом місцевого самоврядування перелік підприємств, на яких засуджені особи будуть відбувати громадські роботи, і не пізніше десятиденного строку з дня отримання копії вироку суду видає засудженій особі направлення на одне з цих підприємств.

Обираючи вид роботи засудженим до громадських робіт, необхідно також враховувати, щоб неодноразово засуджені не працювали з неповнолітніми та жінками з метою уникнення можливих негативних впливів, а також необхідно враховувати вид злочинів, вчинених засудженими. Наприклад, небажано обирати засудженим за квартирні крадіжки роботу з прибирання у будинках і на прилеглих територіях, оскільки це може спонукати їх до вчинення аналогічного злочину.

Одночасно працівник інспекції встановлює періодичність явки на реєстрацію засудженої особи – від одного до чотирьох разів на місяць залежно від злочину, за який його засуджено, ставлення до відбування покарання та праці тощо.

Особа, засуджена до покарання у виді громадських робіт, виконує ряд обов’язків, а саме: 1) вони повинна сумлінно працювати тільки на тих об’єктах і роботах, які будуть призначені інспекцією, причому не менше 25 годин на місяць, і повністю відпрацювати призначений судом строк; 2) вона може працювати під час чергової відпустки за основним місцем роботи та залучатися до праці у вихідні й святкові дні; 3) періодично з’являтися на реєстрацію; 4) повідомляти інспекцію про зміну місця проживання; 5) їй заборонено виїжджати за межі України без дозволу інспекції (ч. 4 ст. 37 КВК України); 6) за порушення порядку і умов, ухилення від відбування покарання, вчинення адміністративного проступку вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності; 7) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до неї не застосовується.

Надання засудженій особі щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт, тобто навіть у тому разі, коли особа перебуває в такій відпустці, вона повинна продовжувати виконувати громадські роботи та обов’язки, які з цього випливають (наприклад, не може виїхати за межі України на відпочинок).

На органи внутрішніх справ під час виконання покарань у виді громадських робіт покладається виконання функцій, аналогічних розглянутим вище функціям органів внутрішніх справ під час виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Безпосередньо контроль за поведінкою засуджених до громадських робіт здійснюють працівники служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

Ухилення засудженої особи від відбування громадських робіт, коли їх невиконання відбувається за відсутності для цього поважних причин, є злочином проти правосуддя, передбаченим ч. 2 ст. 389 КК України. Стосовно даної особи кримінально-виконавча інспекція надсилає відповідні матеріали прокуророві.

Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є:

а) невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;

б) невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (ч. 3 ст. 40 КВК України).

Виправні роботи як вид кримінального покарання застосовуються досить давно. З розвитком кримінального та кримінально-виконавчого права змінювалась назва (обов’язкові, громадські, примусові, виправно-трудові, виправні роботи без позбавлення волі), відпадали або виникали деякі правообмеження, але основні риси залишилися незмінними. Це обумовлено тим, що виправні роботи відзначаються досить високим ступенем карного змісту, що дозволяє їх ефективно використовувати як засіб впливу на осіб, які вчинили різні злочини, які не становлять великої суспільної небезпеки. Разом із цим застосування виправних робіт не спричиняє тих негативних наслідків, які тягне за собою позбавлення волі.

Виправні роботи згадуються в санкціях майже третини (32 %) норм, майже в п’ятій частині (18,6 %) норм Особливої частини КК України як альтернативне таким покараннями, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк. Виправні роботи як вид покарання передбачені за вчинення злочинів невеликої (75 %) та середньої тяжкості (25 %).

Виправні роботи є основним видом покаранням (ч. 1 ст. 52 КК України), яке може бути призначене судом у таких випадках:

– коли воно передбачене в санкції статті Особливої частини КК України;

– у разі призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України);

– у разі заміни невідбутної частини покарання у виді обмеження або позбавлення волі більш м’яким (ч. 1 ст. 82 КК України);

– як заміна штрафу в разі неможливості його сплати (ч. 4 ст. 53 КК України).

Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із заробітку засудженого до виправних робіт у доход держави відраховується сума в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 відсотків.

За роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України (Постанова від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»), відповідно до ст. 57 КК України виправні роботи можуть бути призначені, як правило, особам, котрі вчинили менш небезпечні злочини і не потребують ізоляції від суспільства. Виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених. Суди не повинні призначати виправні роботи особам, які вчинили злочини, пов’язані з виконанням ними службових або професійних обов’язків, коли залишення винного на тій самій роботі може призвести до послаблення виховного й запобіжного впливу покарання або до вчинення таких же злочинних діянь.

Цей вид покарання призначається тільки працездатним особам з урахуванням, по можливості, їх спеціальності. Громадські роботи не можуть бути застосовані до вагітних жінок і жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацюючих, до осіб, які не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Для осіб, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи можуть бути замінені штрафом із розрахунку один місяць виправних робіт на три встановлені законодавством неоподатковувані мінімуми доходів громадян.

Щодо неповнолітніх слід враховувати забезпечення належного нагляду за їх поведінкою і здобуттям ними виробничої кваліфікації; саме через це виправні роботи не призначаються неповнолітнім, які не досягли 16-річного віку.

Під час призначення покарання у виді виправних робіт за сукупністю злочинів допускаються поглинання, часткове або повне складання як строків виправних робіт, так і розмірів відрахувань у доход держави, а за кількома вироками – лише складання строків цих покарань.

До осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, може застосовуватися умовно-дострокове звільнення.

Порядок і умови виконання покарань у виді виправних робіт визначаються главою 9 КВК України (ст. 36–40) та згадуваним вище міжвідомчим нормативно-правовим актом – Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженою спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 р. № 270/1560.

Контроль за виконанням покарань у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого – на органи внутрішніх справ.

Під час виконання вироку суду, що набрав законної сили, іншого рішення суду, акта помилування. а також відповідно до вимог Закону України «Про амністію», стосовно осіб, засуджених до виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція: веде облік засуджених; роз’яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній роботі із засудженим; контролює поведінку засуджених; вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з’явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких не відоме, та надсилає матеріали до органу внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення; дає дозвіл на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням протягом строку відбування ними покарання; проводить інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до ст. 84 КК України, кримінально-виконавча інспекція також надсилає до суду подання про звільнення від покарання осіб, які під час його відбування згідно з медичним висновком захворіли на психічну чи іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню призначеного судом покарання, надсилає до суду подання щодо осіб, які під час відбування покарання стали непрацездатними, про заміну виправних робіт штрафом, а також надсилає до суду подання про звільнення від відбування покарання осіб, які після постановлення вироку суду досягли пенсійного віку, а також жінок, які стали вагітними.

Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві незалежно від форми власності за місцем роботи засудженої особи (ч. 1 ст. 41 КВК України). Особи, засуджені до виправних робіт, не тільки залишаються працювати на тому підприємстві, на якому вони працювали до засудження, а й на тій самій посаді чи роботі. Переведення вказаних осіб на іншу посаду чи роботу здійснюється на підставах, передбачених законодавством про працю, за винятком обмежень, установлених вироком суду та кримінально-виконавчим законодавством. Засуджений не вправі внести наперед суму, яка підлягає стягненню з нього.

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджена особа працювала і з його заробітку провадилося відрахування. Початком строку відбування покарання вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого.

У строк відбування покарання зараховується час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин і за ним відповідно до закону зберігалася заробітна плата, а також час, коли засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі, організації, та час, протягом якого засуджений перебував на обліку в державній службі зайнятості і йому було надано статус безробітного.

У строк відбування покарання не зараховується час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп’янінням або діями, пов’язаними з ним, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; час відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту або виправних робіт, а також тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування покарання у випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у встановленому законом порядку.

Засуджені особи, які відбувають покарання у виді виправних робіт, зобов’язані: додержуватися встановлених порядку та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з’являтися за викликом до інспекції; повідомляти інспекцію про зміну місця проживання; періодично з’являтися на реєстрацію до інспекції у встановлені постановою дні; відмічатися в листку реєстрації; не виїжджати без дозволу інспекції за межі України; не звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу інспекції; не вчиняти проступки, за які їх може бути притягнуто до адміністративної відповідальності; не допускати прогулів, а також порушень трудової дисципліни; не з’являтися на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

За зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці засудженим особам зараховують час щорічної відпустки у строк відбування покарання (ч. 2 ст. 46 КВК України), крім того, за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці надсилають до суду матеріали на засуджену особу щодо умовно-дострокового звільнення її від покарання або заміни невідбутної частини покарання штрафом.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 КВК України, у разі ухилення засуджених осіб від відбування покарання у виді виправних робіт працівники кримінально-виконавчої інспекції надсилають прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення таких осіб до відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.

Данные о применении уголовного наказания в виде общественных работ в Украине за 2007-2010 годы. (тыс. осужденных)

Данные о применении судами Украины уголовного наказания в виде исправительных работ [1]

(тыс. осужденных)

Дата добавления: 2015-07-17