Історична творчість геродота

Більшість сучасних авторів власне історіографію розпочинають від Геродота з Галікарнасу, якого ще в античні часи називали “батьком історії” (Цицерон). Відомо, що він походив зі знатної родини, але рано змушений був залишити родинне місто через переслідування місцевого тирана і понад десять років провів у подорожах по країнах Середземного і Чорного морів, помер у м.Фурії (Південна Італія). Написав 9 книг “Історії”, яку присвятив описові греко-персидських війн кінця V ст. до н.е., котрі були серйозним випробуванням для грецьких полісів, змусили об’єднати зусилля в боротьбі за незалежність. Проте, в ході викладу грецький автор багато уваги приділив описові минулого і сучасного стану багатьох народів тогочасної Ойкумени. Джерелами для опису йому послужили твори логографів, власні спостереження і замітки, розповіді учасників подій, перекази. У вступі Геродот подав причину написання твору — “щоб не забулось те, що було з людьми, щоб великі і подиву гідні справи, доконані еллінами і ворогами, не залишилися невідомими, між іншим і те, з чиєї вини вони стали воювати один проти другого”.

В “Історії” Геродота дана об’ємна історична картина та міститься багато відомостей – історичних, географічних та етнографічних – про Єгипет, Малу Азію, Північне Причорномор’я, Сицилію, північні області Балканського півострова. Від логографів він різниться широтою думки та єдністю теми. Події, що мали місце в грецькому світі, викладені в зв’язку з подіями на сході.

“Історія” мала суттєву відмінність від творів логографів. Її автор вперше намагався виступати не тільки як описувач минулих і сучасних подій, але й як дослідник, який пояснює і оцінює їх з морального (етичного) і людського (утилітарного) боків. Це не означало, що він не зауважував ролі богів та етичних норм свого часу. Але боги не беруть безпосередньої участі у подіях, вони дають про себе знати через людські долі. При цьому люди своїми ділами можуть вплинути на богів і, тим самим, змінити долю. Людський розум, активність, конкретні справи фактично виходять на перший план.

У поясненні історичних подій він допускає різні версії, то посилаючись на божественну волю, то на долю, то даючи раціоналістичні тлумачення деяких подій або вчинків людей. Зустрічаються у Геродота і окремі приклади історичної критики. Навпаки, політичні погляди Геродота відрізняються цілком певною симпатією до афінської демократії.
Праця Геродота заснований на найрізноманітніших джерелах. Частково це були особисті спостереження, почасти - усна традиція, розповіді очевидців, народні перекази і легенди, нарешті, письмові матеріали, творилогографів (головним чином Гекатея Мілетського), оракули, офіційні записи. Наведені в "Історії" Геродота факти, як правило, достовірні, що робить цю працю цінним джерелом не тільки з історії греко-перських воєн, але і за окремими періодами і проблем більш ранньої грецької і давньосхідної історії. Велике значення маєпраця Геродота і для вивчення найдавнішого минулого нашої Батьківщини (в 4-ій книзі твори дається перше в античній літературі систематичное опис життя і побуту скіфів).

Дата добавления: 2015-07-17