Конституційні реформи в Австрії

Жовтневий диплом 1860 р. – закріплював за окремими австр. володіннями традиційні автономні права – поєднання централізованої політики із відцентровими тенденціями. Але цей документ не був прийнятий народом, особливо угорським. Вже наступний, Лютневий диплом 1861 р., передбачав процедуру виборів до австр. парламенту та визначення спільних міністерств. Але і цей документ був відкинений Угорщиною, через що Австрія розпустила угорс. сейм і тут було введено особливий режим правління до 1965 р. Влітку 1865 р. уряд Австрії, який очол. консерватор Белькреді, почав переговори із скликаним угорс. сеймом про майбутн. політ. статус Угорщини. Через поразку у 1866 р. від Пруссії, у Австр. Імперії назрівала глибока політична криза, вийти з якої самостійно їй було не під силу. Таким союзником виявилась Угорщина, з якою у 1867 р. Австрія створила дуалістичну державу – Австро-Угорщину. Вже у лютому 1867 року був скликаний новий угорс. уряд на чолі з Д. Андраши. Нова Конституціявстановила особливий держ. устрій обох цих частин держави. Австрія: 2палатн. Парламент(рейхсрат)- 1): верхню палату(знать і духовенство) – призн. імпер.;2) нижня палата – обирали сейми з 14 обл держави (вибори нерівні і за майн. цензом). Угорщина - сейм: 1) палата магнатів(землевл. І буржуа) – признач. король;2)палата депутатів – вибори за майн. цензом. Створений в Угорщині політ. статут пошир. також на Хорватію, Славонію, Трансільванію – всы ці території назив. Транслейтанією, а австрійську частину - Ціслейтанією. Державу очол. імператор Австрії Франц-Йосиф, він же король Угорщини. Спільні міністерства: військове, закорд. справ та фінансів, усі решта – окремо.Для вирішення загальнодерж. справ щорічно почергово у Відні і Пешті склик. делегації – по 60 чол з рейхсрату та сейму.

41.Ідеологія Рісорджименто (Дж.Мадзіні, В.Джоберті) Рісорджіменто (букв. — відродження) — нац.-визвол. рух італ. народу проти іноземного панування, за об'єднання роздробленої Іт., а також період, коли цей рух відбувався: кін. XVІІI ст. - 1870 p.; Р. завершилося в 1870 р. приєднанням до Італ. королівства Рима. Найважливіші події Р. — Революції 1848—1849 і 1859—1860 рр. За лідерство в Р. боролися республікансько-демокр. (лідери Дж. Мадзіні, Дж. Гарібальді та ін.) і ліберальні (лідери К. Кавур та ін.) течії. Ідеологічні прагнення Р. різніі- просвітн., ліберальні та романтично-нац., республіканські, соціаліст., світські та церковні Ідеї. Націон. Ідея досить своєрідна-скл. з декількох концепцій: ідеалістична — Мадзіні, релігіозна — Джоберті, раціоналістична — Каттанео, реалістична — Дурандо.

Ідеалістична конц.Джузеппе Мадзіні (1805-1872), розпоч. б-бу використовуючи ідеї карбонаризму, а потім перейшов на позиції боротьби за створення єдиної італ. держави й здійснення широкого кола демократ. перетворень. У 1830 за доносом, Мацзіні був арешт., запроторений до в'язниці старовинної фортеці Савони. Саме тут він -до ідеї про ств. нової організації, здатної очолити боротьбу за нац. об'єднання Італії і звільнення її від австр. панування. В літку 1831 р. у Франції ств. журнал Молода Італія. Дія-сть організації “Молода Італія” і видання одноіменного журналу спричинилися до широкого розповсюдження цієї ідеології. У 1833 р. Мадзіні був головним організатором вторгнення в П'ємонт, здійсненого зі Швейцарії під керівництвом Раморіно. Експедиція не вдалася. Мадзіні був висланий за межі Франції і переселився до Женеви, а «Молода Італія» вступила в смугу розпаду.

Умовою розв’язання “італ.проблеми” Мадзіні вважав утвердження в країні республіканського ладу і глибокі демократичні перетворення. Він закликав залучити до боротьби з папством, монархіями і Австр. Імп. народні маси, формувати нац. самосвідомість. “Бог і народ” – таким був один з головних девізів “Молодої Італії”. Проповід. свободу особи і нац.. звільнення не тільки Іт., а всієї Європи. Уявлення про нову Євр. передбачало руйнування монарх.правління в Авст.-Уг.,Росії, Осм.імп. Мадзіні одним з перших серед італ. демократів сприйняв ідеї фр. мислителів-утопістів, зокрема про досягнення соц. гармонії через асоціації і соціальну співпрацю підприємців і робітників, землевласників і селян.

У 30-40-хрр.широко розповсюджується католицький лібералізм. Його поборники, особливо В.Джоберті(1801-1852), намагалися поєднати боротьбу за незал. і об’єднання країни з реформуванням і зміцненням церкви й закликали папу очолити процес відродження Іт. Джоберті перший викор. термін Рісорджіменто для означення тої великої мети, яка будучи досягнутою відродить славні традиції у духовній і культурній сфері й об’єднає італійський народ. Наприкінці 1847 р. в столиці П’ємонту Турині почала виходити газета “Рісорджіменто”. У 1848 він очолив уряд Сардинського к-ва. Прагнув довести, що лише на основі союзу ліб. І нац.руху з папством і католиц.духовенством можливе обєдн.Іт.

Дата добавления: 2015-07-17